Привіт Львів! Ти зустрів мене гарною зимою... Але ти радий мене бачити!!! Так! я це помітила! ти сяєш вогнями і люди всі привітні.... налякав мене холодом....але я це пройшла і тепер ти зігріваєш мене своїм теплом.... ще там, у луцьку, я затиснула в кулачку квиток до тебе....і боялася.... дивно....чого я їду? куди? навіщо? я там нікого і нічого не знаю.... але ти завжди вабив мене.... ти, що у тебе всередині.... своєю магією, яка відома тільки нам удвох... я читала назви населених пунктів, які приближали мене до тебе....і, ти знаєш, відчувала неймовірне збудження... я посміхалася і не могла уявити, що може бути інакше...

привіт, мій рідний, хороший.... мій.... я знаю, що змушена тебе ділити....ні.... розділяти з іншими.... але ти мій.... ти частинка мого серця.... Ось ти шепочеш мені на вушко шось хороше....а мені чується тільки хрускіт снігу.... я шаленію, посміхаюся, щиро.... ти неймовірний, фантастичний!!! хочеться стати отут, поеред площі та кружляти в ритм твого серця.... тримаючись з тобою за руки! я щаслива! так, саме щаслива.... моє щастя поняття відносне, а тому ставлюся я до нього обережно... мов до найдорожчого кришталю.... воно може бути миттєвим...але воно надихає... щастя, яке даруєш ти - схоже на сніжинку - воно гарне, невагоме..... єдине у свому екземплярі.... але подаруєш йому хоч крапельку тепла - і воно розтане.... але залишилась миттєвість....холодним.... ніжним шлейфом... потім буде ще безліч сніжинок, але кожна по-своєму особлива....

це ти...ти.... ти.... і я невтомно це повторювала.... посміхалася тобі гуляючи вуличками.... поспішала за твоїми швидкими кроками....і мені було добре.... добре, що ти є...і що ти зовсім поряд.... мабуть видамся дивною, коли скажу, що моє щастя вимірялось у 160 км....

нехотілося з тобою розтаватися.... але все добре, коли в міру.... ти неодмінно скучиш....і захочеш повернути мене знову.... і я знову приїду, піддаючись тобі.... підкорюючись тобі.... попадаючи у твою залежність... ти - казковий!!!! і я так тебе люблю..... закохуючись знову і знову, все більше і більше.... бо це ТИ!!!!!

уже в автобусі я прикладала долоньку до вікна.... по ту сторону стояв ти.... па, мій хороший.... не плачу, чуєш.... все добре.... просто сумно без тебе.... а ти.... ти і без мене живеш..... розвиваєшся....але водночас знаєш, що тобі невистачає основної твоєї рушійної сили... того, заради чого варто здійснювати подвиги..... немає кому так щиро радіти тобі.... і любити тебе попри все на світі.... тобі не вистачатиме мене..... до зустрічі, мій єдиний....