Сьогодні воно було в мене.... цілий день я ходила поруч з ним.... і намагалася не помічати.... а воно час від часу нашіптувало мені якісь цікавинки.... і я посміхалася, бо я так за ним скучила.... на роботі, під час корпоративного обіду.... воно постійно нагадувало мені про себе і я намагалася не пропустити його важливої думки.... і от уже ввечері, коли я втомлена після роботи прийшла додому, то воно взялося за мене всерйоз:

- все! ти моя - рішуче сказало воно! я тебе так давно не відвідую... невже ти втратила у мені потребу? невже тобі набридли ті емоції, які я тобі дарую? невже ти не хочеш відчути того неймовірного кайфу, коли все закінчиться і результат стане візуальним?

- ні, ні!!! що ти!!! я неймовірно рада тебе бачити - переконувала я його і щасливо.... та й навіть трішки дурнувато посміхалася.... я скучила.... мені так тебе невистачало....

- чому.... чому ж тоді ти так давно не запрошувала мене до себе? ти розумієш, що мені було важко без тебе? я блукаю під вікнами.... я мерзну на морозі.... я намагаюсь робити неймовірні речі, тільки заради того, щоб ти мене помітила... пам’ятаєш сонце.... несподівано.... серед похмурого ранку - сонце!!! це ж я! я! для тебе!!! а ти не торкаючись землі вибігла з дому і посміхаючись зникла.... тобі було не до мене..... а пам’ятаєш..... вечір.... ти сиділа на підвіконні.... і дивилася на зорі.... ну погодься, що ти ніколи ще не бачила їх такими яскравими і неймовірними..... я так старалося, щоб тобі це сподобалось.... а ти знову ж таки замріялася і поринула десь глибоко у свої думки.... що з тобою.... дівчинко, моя? в тебе ж все добре.....? так?

- так... у мене все добре.... а тебе я не впускала, бо навіщо ти мені, якщо у мене немає повітря..... навіщо ти мені, якщо у мене вийняли серце? навіщо ти мені, якщо моя душа.... хм... і та від мене пішла..... він пішов від мене і забрав це все з собою.... навіть твою присутність він навряд чи помітить.... хіба що як мою примху....

- я є в ТЕБЕ, дурненька..... і тільки завдяки мені ти викарабкаєшся з прірви.... тобі ж завжди зі мною було легко.... тільки мені ти довіряла своє найсокровенніше... і тільки я знаю, що ти пишеш між рядочками....

на душі відразу стало легко й хороше.... і я відчула як у мене повертається перший ковток повітря.... посміхнулася.... протягнула руку назустріч йому:

- я неймовірно, щаслива, що ти поруч.... що ти зі мною!
отак ми і закінчили свій день.... міцно тримаючись за руки..... я і ..... моє натхнення.