1
Пройшло п’ятдесят тисяч років відтоді як на Землі народився Ісус Христос. Потім промайнуло ще п’ять тисяч, минуло іще п’ятсот, пролетіло, загубилося п’ятдесят чотири роки.
2
Представники істот, що вважали себе вінцем творіння та еволюції, пережили останній еволюційний стрибок. Вони отримали надздібності, силу, яка завжди була для них за межами реальності. Між багатьма цивілізаціями, що були відносно близькими сусідами, розпочалася нескінченна боротьба за славу та надвладу у Всесвіті.
3
Андромеда поділяється на дві частини: Севенс і Тус.
Севенс належить файвронцям. Він включає в себе материнську заселену планету Файврон і половину галактики з невеликою кількістю колоній. Файвронці ― миролюбна раса, якій у той же ж час доводиться стримувати постійний натиск сикстинців.
Тус ― володіння сикстинців, які в своєму розпорядженні мають материнську планету Сикст і другу половину Андромеди. Їм не терпиться розповсюдити свою владу по всьому Всесвіті й стати володарями його безкінечного числа унікальних істот.
4
Планета Файврон є найдосконалішою за формою планетою у цілому Всесвіті. Світло й тепло планета отримує від зірки Тайр, яка об’єднує сім планет у Тайрську систему. Файврон п’ята планета Тайрської системи.
На планеті є три океани: Маун, Лідур і Діран. Їхніми межами є океанічні хребти. Файврон має один-єдиний материк ― Ліссама.
5
У столиці Ліссамії ― Ліссі, в Ейдотемі, відбулася дивна подія. Стелю будівлі проломив невідомий об’єкт і граціозно приземлився біля ніг правителя ― Моадіба.
Моадіб залишився спокійним, чого не скажеш про решту, що знаходилися біля нього. Правитель сидів на кріслі-троні, за еліптичним маневратором. На також левітуючих сидіннях його вказівки слухали семеро радників, коли об’єкт м’яко впав на зелену оксамитову поверхню підлоги. У залі почали відлунюватися різні фрази:
― Що це?!
― Звідки воно взялося?!
― Це метеорит!
Моадіб був одягнений у свою звичну сіру мантію, яку замінював новою тільки на церемонії та великі свята. Він встав із так званого трону й почав заспокоювати радників:
― Тиша! Заспокойтеся!
Але його ніхто не слухав, тільки у відповідь говорили різні дурниці. Це було дивно, зазвичай йому було досить правильно глянути, й наказ виконувався без зайвих вагань.
«Що відбувається? Хто поставив цю комедію? ― подумав правитель.»
Моадіб ― чоловік із сивою бородою та з досить довгим сивим волоссям. У нього красиві очі з блакитним відтінком. Моадіб ― чоловік міцної статури. Йому сто років (файвронських). Але якби його побачила людина, то вирішила б, що цьому чоловікові близько сімдесяти років. Життя його добряче побило. І через це він «обдарований» борознами зморщок, які починаються у підніжжі носа й розходяться по всьому обличчю. Але це не заважає його обличчю бути приємним та лагідним.
Після кількахвилинної метушні, радники отямилися (наче після впливу ілюзії) і розгублено повернулися до своїх обов’язків. Моадіб, побачивши, що все владналося, підняв «метеорит», як його назвали уми, з якими він так часто радився, і поспіхом покрокував до входу в лабораторію, що знаходився справа від його величезного крісла. Вхід вирізнявся на світло-блакитній, подекуди хмарній стіні темно-зеленим півеліпсом.
Пройшовши крізь зелену область, правитель вийшов у велике приміщення, яке на фоні грандіозної зали виглядало як мала кімната. Посередині лабораторії знаходився прозорий, круглий, кристалічний стіл, а біля нього маневрувало в повітрі, таке ж кристалічне, з увігнутою спинкою сидіння. Стіл стояв на одній досить товстій ніжці, яка біля підлоги розпливалася у величенький круг. В центрі прозорої поверхні стола вимальовувався синій круг, це Хасатан ― остання технологічна революція, яка зрівняла рівні розвитку багатьох цивілізацій. Освічувалося приміщення тайрським кристалом, який кріпився до стелі. Стіни були забарвлені в білий із відтінком блакиті колір. Інколи Моадіб сюди притягував якусь раритетну техніку, якою вмів користуватися тільки він.
6
Моадіб поставив невідомий об’єкт на стіл, а сам швиденько всівся на сидіння біля нього й розслаблено вперся у його спинку. Вже через декілька секунд він узяв невідомий об’єкт у руки й почав його розглядати, перекидаючи з однієї руки на другу, не знаючи, що з ним робити. Цей об’єкт, який мав форму багатогранника, почав виблискувати жовтим кольором, відбиваючи промені світла від тайрського кристала.
Через двадцять хвилин роздумів правитель остаточно утвердився в думці, що це мініатюрний апарат із повідомленням.
«Повідомлення? Звідки..? А, не важливо.»
Після довгих спроб розкрити таємницю апарата, Моадіб відступив назад і задумався. В його голові спливали найнеймовірніші думки: викинути його як сміття, розбити чимось тяжким, розрізати, а можна й підірвати…
«Звідки ці божевільні думки? ― роздратування правителя наростало.»
Коли Моадіб, стомлений думками, врешті захотів залишити лабораторію, він мимоволі зачепив рукавом своєї мантії верх апарата, й той розклався на дві частини; в одній із частин лежав блискучий кристал. Цей кристал виблискував трьома кольорами: червоним, синім і зеленим. Він узяв у руки кристал і почав його розглядати. Правитель згадав деякі минулі події і, використавши маленький прилад, що кріпився в нього на зап’ясті, викликав декількох своїх радників. Вони були дещо спантеличені, не знаючи, де він взяв цей кристал.
― Звідки у тебе цей кристал?― запитав Кеноре ― чоловік середнього росту з досить широкими рисами обличчя та довгим чорним волоссям, що спадало йому на спину. Кеноре ― головний над іншими шістьма радниками Моадіба. Він був одягнений у темно-фіолетову мантію, що кожної миті переливалася чорним відтінком.
― Із апарата, що впав,― відповів Моадіб.
― З апа…
― З «метеорита»,― перебив правитель, посміхнувшись. ― На цьому кристалі записане повідомлення, яке нам хочуть передати. Думаю, це повідомлення прийшло з іншого Всесвіту, тому перекласти його, можливо, буде важко.
Моадіб договоривши, задумався. Повідомлення з іншого Всесвіту? Що за дурниці? Але зараз не про це, для початку потрібно почути повідомлення.
― Для нас не те, що буде важко перекласти це повідомлення, а взагалі неможливо почути,― твердо сказав Тарад. Це був досить високий чоловік міцної статури з коротким світлим волоссям і овальним обличчям із грубими рисами.
― Я так не думаю,― заперечив Моадіб. ― Ви не забули, що до нас п’ять років тому приходив дивний старець, який приніс невідомий для нас прилад і сказав, що через декілька років він нам буде потрібний?
― Фенікс!― скрикнув Джомбі. У нього коротке темне волосся і життєрадісне, ― завжди емоційне ― майже кругле обличчя. Джомбі ― наймолодший радник.
Моадіб кивнув головою на знак згоди й договорив: «Тепер, гадаю, ви розумієте, що цей прилад допоможе нам перекласти повідомлення».
― Щось я не зрозумів, ― невпевнено промовив Джомбі, потягнувшись правою рукою до потилиці. Його смарагдова мантія почала переливатися під променями світла від тайрського кристала.
― Зараз зрозумієш. Кеноре!
― Що, правителю?
― Принеси мені цей прилад.
― Слухаюся, правителю,― Кеноре вже збирався виходити в коридор, як його зупинив Моадіб.
― І ще одне, Кеноре,― хлопець зупинився і повернувся обличчям до Моадіба. ― Перестань після кожного слова величати мене правителем.
― Добре, прав… добре. Так.
Кеноре навіть не помітив, що вже двічі назвав Моадіба правителем. Він знав, що правитель цього не любить і вже давно відмовився від цієї звички; а тут ось знову. Дивно.
Кеноре вийшов із лабораторії через вхід, що з’єднувався з коридором і, повернувши ліворуч, пішов довгим коридором до сховища, де лежав прилад, про існування якого майже ніхто не знав. Пристрій мав форму кулі й був забарвлений у помаранчевий колір. На поверхні кулі було заглиблення п’ятигранної форми.
Кеноре виконав завдання й приніс прилад, який зразу ж передав Моадібу в руки. Моадіб, не гаючи часу, вставив кристал у заглиблення на пристрої.
Через декілька секунд ті, що були в лабораторії, здригнулися, почувши перші слова повідомлення, тому що не було жодних сумнівів ― це слова з пророцтва:
7
Світ був створений Всевишнім,
Та з дияволом став ближчим.
Воїни темної сили
Світ весь пітьмою покрили.
Прийде П’ятірка Знаменна
Вкаже трійку Світла ревну.
Світло і Пітьма у бою.
Де воюють між собою,
Знак покажуть дітей очі,
Що будуть в сили потоці.
Файвронці дадуть їм силу.
Суть їх з часом стане зрима.
Сила їх буде велика ―
Чути вже ворогів крики.
Інші… ― раптом голос урвався і прилад разом із кристалом самознищилися. Якусь частку секунди ліссамці стояли онімілі; після цього почалася метушня.
«Жодних сумнівів ― це чиясь дурнувата витівка, щоб виставити моїх радників дурниками. Когось могутнього.»
― Що сталося?― запитав Кеноре, сам не розуміючи навіщо він поставив це питання. Цей зовсім неочікуваний вибух дещо його спантеличив, та й не тільки його.
― Чому він вибухнув?― знову пролунав чийсь голос.
… Цих питань було ще безліч, але відповідей на них не було.
Моадіб сидів мовчазний, не знаючи, що відповісти.
Обдумавши все, він вирішив хоч щось сказати, щоб радники заспокоїлися:
― Увага! Знаю, ви здивовані, що повідомлення перервалося. І ще цей вибух. Але якщо ви заспокоїтеся, я вам все поясню.
Радники припинили розмови й направили свої погляди на Моадіба, який і досі точно не знав, що сказати їм і як пояснити перерване пророцтво. Його мозок не встигав переробляти всю цю інформацію, отриману за такий короткий час. Він не знав із чого почати свої пояснення. Його розум був зайнятий іншим: із недавнього часу він почав думати про можливий напад із Сикста.
Зосередившись, Моадіб почав із таких слів: «Я думаю, що найбільше вам хочеться дізнатися, що ми почули, ― після цих слів він зробив невелику паузу. ― Пророцтво дуже стародавнє ― кажуть воно було завжди ― і те, що ми почули є лише частиною великого пророцтва, пророцтва «Ніндзя». Воно перервалося тому, що ми повинні були почути лише цю частину, ― цим реченням Моадіб закінчив свій вступ».
― Ти, звичайно, знаєш, що означає це пророцтво. Так скажи, будь ласка. ― якось насмішкувато, з нотками сарказму промовив Такуя.
Моадіба здивував цей тон і він поглянув на Тарада, піднявши брови, показуючи цим, що він перейшов межу (на яку правитель ніколи нікому не натякав, мабуть, він і не здогадувався, що вона існує). На цей жест Тарад зашарівся й опустив очі, промимривши слова вибачення; ще декілька хвилин чоловік розглядав свою темно-сіру мантію, шукаючи в ній якусь відповідь. Він ще довго після цього думатиме, що тоді на нього найшло.
― Що означає пророцтво? Так, думаю, що знаю, ― промовив Моадіб і продовжив далі:
― Пророцтво нам каже, що коли буде Знаменна П’ятірка, прийдуть три воїни, які переможуть Темряву. Ці воїни живуть у Конта-Тамі, на планеті Земля. Коли вони народяться, їхні очі покажуть якийсь знак; вони поступово будуть розвиватися й отримають силу непереможних, ― коли Моадіб все це говорив, то його очі здавалися розумнішими, вони дивилися кудись у пустоту, звідки черпали знання. Він виглядав досить дивно, але на це ніхто не звертав уваги.
Кілька секунд, які здавалися безкінечними, радники мовчки стояли біля круглого прозорого столу, за яким сидів правитель. Першим отямився Кенере.
― Що таке Знаменна П’ятірка?
― Думаю це якось пов’язано з тим, що ми зараз живемо в п’ятому Айті і тим, що наступний у нас рік буде співпадати з роком на Землі. І великою кількістю п’ятірок.
― А як пояснити слова: «Файвронці дадуть їм силу…»?
― У нас є три хлопці, які можуть інших наділяти своєю силою. Вони передадуть силу обраним, ― впевнено відповів Моадіб.
Знову настала тишина, на цей раз її порушив Джомбі:
― Я знаю їх. Коли вони наділяють когось своєю силою, то через певний час ті, що отримали силу, втрачають її. Як вони зможуть надати силу обраним?
Моадіб довго не думав, для нього це було очевидним, і миттю відповів: «Ця сила, якою наділяють наші хлопці, призначена виключно для дітей-ніндзь і залишитися вона може тільки з ними».
Після останнього пояснення Моадіб відпустив радників. Вони повернулися до своїх недовиконаних обов’язків.
Моадіб ще деякий час просидів у лабораторії, думаючи як відправити Мауна, Лідура та Дірана на Землю.
8
Моадіб підвівся із сидіння і почав простувати до зеленого входу в коридор, але зупинився, розглядаючи уламки приладу й кристала, які залишилися після вибуху.
― Тут потрібно прибрати, ― сам до себе промовив Моадіб, перебираючи руками шматочки приладу. Раптом він зупинив свій погляд на трьох уламках, які мали певну геометричну форму. Один із уламків був рожевим кругом, другий зеленим квадратом, а третій ― блакитним трикутником. Моадіб миттю зрозумів, що це таке, наче завжди знав про ці предмети. Він узяв їх у кишеню й вийшов на коридор, який здавався безкінечним. Коридор освічувався тайрськими кристалами, які вночі працюють, а вдень заряджаються від тайрського світла.
Він повернув направо і, завдячуючи декільком крокам, потрапив у свою кімнату навпроти, в якій було темно і яка для нього здавалася зовсім пустою, тому що в ній не чекала на нього його дружина, яка перебувала в космічній експедиції. Він почав роздягатися, все думаючи про події, які сталися за цей день ― якось трохи забагато як на один день. Лігши спати, Моадіб ще довго не міг заснути, перекидаючись із одного боку ліжка на другий.
9
Надворі була ніч. На небі можна було роздивитися дуже багато зір і сузір’їв. А найкраще виднілися супутники Файврона: один із них світив на заході, другий ― на сході, а третій ― на півдні. Колись давно був четвертий супутник ― Рунарір, який знаходився на півночі, але його знищили сикстинці ― (наморочилися тоді файвронські науковці, щоб відновити гармонію між планетою та супутниками) думали, що тим самим зупинять пророцтво «Ніндзя». На превеликий їх подив, все сталося навпаки: вони привели пророцтво в дію і звільнили ніндзя-амулети призначені для обраних, які знаходилися всередині супутників. Про амулети файвронці дізналися від одного з полонених сикстинців; до того про них ніхто нічого не чув, навіть Моадіб, а вони були майже під носом. Моадіб тоді був дуже здивований, що це таке й звідки про них відомо сикстинцям, якщо йому не доводилось чути навіть жодних натяків про якісь там ніндзя-амулети. Та найгірше було те, що вони безслідно зникли, наче їх і справді ніколи не існувало.
Супутник, що знаходиться на заході називають Лідуріром, східний супутник має назву Діранір, а південний ― Маунір. Назви супутників Файврона пов’язані із назвами його океанів, а назви океанів походять від назв сторін світу. «ліду» по-файвронськи означає «захід», «діра» ― «схід», а «мау» ― «південь». Назва знищеного супутника теж походить від назви сторони світу: «руна» ― «північ».
Сузір’я на зоряному небі мають дуже різноманітні форми, та найцікавішим є сузір’я, яке знаходиться в центрі неба. Його зовнішня частина ― це великий квадрат, кожна сторона якого має п’ять зірок; далі йде коло, трохи менше квадрата. Коло має дванадцять спільних зірок із квадратом. У колі знаходиться трикутник, який має з ним три спільні зірки, а в центрі трикутника знаходиться знак у формі правильної чотирикутної зірки. Цей знак має три спільні зірки з трикутником і є знаком ніндзя. У цьому знаку, в центрі, в такій самій послідовності розташовуються квадрат, коло й трикутник. Це сузір’я ― спільний знак ніндзь.
Тут росте велика кількість квітів, що світяться вночі ― це надзвичайно зачаровуюче видовище. Також у цій місцевості можна розгледіти велику кількість нічних комах, які теж світяться.
Завдяки світлу супутників можна було побачити обриси різноманітних дерев, на яких сиділи птахи та інші нічні істоти. Незважаючи на звуки, які видавали ці нічні жильці, надворі було тихо.
10
Маун, Лідур і Діран ― троє хлопців із Файврона, що можуть наділяти своєю енергією інших. Маун, Лідур і Діран ― три океани Файврона, що отримали свої назви через розміщення відносно Ліссами. Маун, Лідур і Діран ― Південний, Західний і Східний. Маун, Лідур і Діран ― імена хлопців дивні не тільки для людей, але й для ліссамців.
Такі дивні імена діти отримали з простих незвичайних причин ― вони були знайдені на березі відповідних океанів. Все сталося тридцять років тому, влітку. О восьмій годині вечора на кожному з океанів, близько берегової зони, здійнявся сильний шторм, ― що аж ніяк не відповідало прогнозам,― який підіймав до неба гігантські хвилі океанської води. Шторми тривали двадцять п’ять хвилин, а тоді вода, востаннє піднята сильним вітром, набула специфічних геометричних форм: на Лідурі ― кулі, на Дірані ― куба, а на Мауні ― правильної трикутної піраміди. Води в такому стані перебували всього мить, а наступної секунди ці «фігуральні» води (пізніше це явище було названо феноменом Фігуральної води) вибухнули яскравими, білосніжними спалахами світла, й рознісся гучний, тріскучий грім. Минуло близько години, й на березі кожного з океанів з’явився яйцеподібний об’єкт виштовханий туди ще й досі неспокійними хвилями. На березі Дірана з’явилося зелене «яйце», на березі Мауна ― блакитне, а на березі Лідура ― рожеве. До кожного об’єкта підійшли чоловік і жінка (сім’я), і як би це не виглядало дивно чи неймовірно, але більше ніхто в той час на берег не вийшов, біля жодного океану не було збіговиська ліссамців. Пізніше спантеличені ліссамці не могли пояснити, чому вони не вийшли подивитися, що сталося після вибуху, як і ті сім’ї, що з’явилися на березі, не могли пояснити, чого вони туди прийшли. Коли сім’ї, не зовсім розуміючи, що вони роблять, торкнулися яйцеподібних об’єктів, ті в свою чергу розсипалися порохом, і на волю вирвався дитячий плач.
Діти залишилися жити в сім’ях, що їх знайшли, а через декілька років Моадіб розпорядився переселити ці сім’ї до Лісси, щоб незвичайні хлопці були поряд із ним.
11
Настав теплий літній ранок. Не можна сказати, що Моадіб встав із ліжка, тому що це було б за м’яко, ― він просто-таки зірвався з нього й похапцем зібрався. Моадіб вийшов із кімнати. На коридорі він зустрів Захаурі ― це найстарший із радників Моадіба, який завжди зберігає спокій, а його обличчя, здавалося б, може відображати тільки серйозні емоції ― і попросив його, повідомити інформаторів, щоб зібралися на майдані Перемоги й розпорядився знайти хлопців, що можуть передавати свою енергію. Захаурі вийшов із приміщення й почав виконувати завдання, які йому доручив Моадіб. А правитель тим часом повернув назад до кімнати й вдягнув нову мантію (після цих подій Моадіб почав частіше переодягатися в нове, а свою звичну сіру мантію він більше ніколи не одягав) і почав готуватися до промови. Знову на коридорі він з’явився вже зі шматком паперу прямокутної форми. Цей лист паперу він поставив на стіл у лабораторії.
Захаурі зібрав інформаторів на Майдані, а сам рушив по юнаків. Майдан Перемоги являє собою досить значну територію перед Ейдотемом включно з підвищенням ― Ірмітемом, який з’єднаний із будівлею, де знаходиться вхід. Ірмітем своєю формою нагадує гриб.
На Майдані було гамірно; крім інформаторів сюди прийшло ще багато зацікавлених ліссамців, які хотіли щось дізнатися про вчорашні події в Ейдотемі. Інформатори з нетерпінням чекали виступу Моадіба, їм тільки подавай свіжу інформацію.
На Ірмітемі з’явився із серйозним виразом обличчя Моадіб. Підійшовши на кілька кроків ближче до Майдану, він зупинився, чекаючи тиші.
― Дорогі ліссамійці! ― промовив Моадіб і почав згадувати, що йому говорити далі. ― Вчора в Ейдотемі відбувалися дивні події: надрозумні істоти прислали нам пророцтво «Ніндзя», яке ми спромоглися почути, хоча й не до кінця, а найцікавіше те, що я знайшов біля уламків приладу, за допомогою якого ми почули пророцтво і який самознищився, ― три ніндзя-амулети. Це ті самі амулети, що знаходилися всередині супутників нашої планети і, які зникли після знищення Рунаріра, ― Моадіб зупинився, згадавши про центральне сузір’я. ― Ці амулети схожі на сузір’я Трімена, назва якого означає «три людини». Амулети відрізняються від сузір’я Трімена тим, що кожний із них є однією з трьох фігур, ― правитель вкотре зупинився. Він вставив у кишеню мантії свою досить жилаву руку й щось почав шукати. Витягнувши руку з кишені, Моадіб показав три різні за формою, кольором і символом амулети.
Правитель опустив два амулети й підняв той, який мав рожеве забарвлення й форму круга; в центрі круга знаходився рельєфний ніндзя-знак, а в центрі знаку було коло, яке теж викарбували рельєфом. Чотири кінці знаку торкалися меж круга. Піднявши цей амулет, він промовив:
― Кожний із цих амулетів має свою назву або, інакше кажучи, символ. Небесний круг ― назва цього амулету, а це Вогняний квадрат, ― сказавши ці слова, Моадіб підняв зелений амулет, який мав знак ніндзя, що теж своїми чотирма кінцями торкався меж амулету. ― Водяний трикутник, ― Правитель показав амулет трикутної форми, знак якого тільки трьома кінцями був на сторонах трикутника, а четвертий лежав трохи нижче вершини трикутника. Амулет був забарвлений у блакитний колір.
Моадіб заховав останній амулет і трохи задумався.
― Ці амулети й силу повинні передати ніндзя-обраним троє з нас, ті, хто може передавати свою силу.
Ліссамці почали перемовлятися, тому що вони знали хто ці троє.
Декількома східцями, які розташовувалися ближче до будівлі й вели на Ірмітем, до Моадіба піднявся Захаурі, а за ним Лі, Ма й Ді. Правитель відвернувся від ліссамців і попрямував до входу. Він пройшов крізь стіну, ведучи за собою Захаурі та трьох хлопців. Біля трону вони повернули направо й, пройшовши крізь вхід, увійшли до лабораторії.
Тим часом ліссамці почали розходитися, дещо обурені на Моадіба за те, що він так раптово, нічого до пуття не сказавши, їх залишив.
Надворі ясно світив тайр. Ліссамці почали займатися своїми повсякденними справами, наче нічого й не сталося. При денному світлі можна роздивитися вершини величних споруд ― Оондотемів (дев’яносто відсотків файвронців ― хасерони, а решта ― кетеї, які кажуть, що Бог, в якого всі вірять, просто істота з іншого всесвіту, ― з більшою кількістю виділених просторових вимірів ― а наш Всесвіт є штучно створений цією істотою), що височіють над всіма іншими будівлями, які теж із легкістю можуть причарувати своєю красою. Очі можуть без проблем загубитися серед різноманітних рослин: трав, кущів і дерев.
Дерева в цій місцевості дуже цікаві: одні з них досягають кількох сантиметрів, а інші простягаються на кількасот метрів; є тут і дерева з кольоровим листям: червоним, блакитним, жовтим та інших кольорів.
12
Лабораторія.
― Всю історію, яка відбулася вчора, я вам переповідати не буду. Та, мабуть, не так вже й багато потрібно було б розповідати, ― сказав Моадіб. ― Скажу, що вам потрібно летіти на планету Земля, знайти обраних, наділити їх силою і віддати оці амулети, ― сказавши останні слова, Моадіб показав на ніндзя-амулети, які лежали на столі.
У приміщенні запанувала хвилинна тиша. Моадіб почав готуватися до відмовок хлопців, вигадуючи різні контраргументи, щоб переконати їх у тому, що вони повинні виконати покладене на них завдання.
― Ми згідні, ― сказав Лі, перемовившись перед цим із друзями. ― Тільки ми ніколи не покидали планети.
― От і чудово! Вирушаєте завтра вранці, а траєкторію польоту я вам побудую, ― бадьоро промовив володар, зрозумівши, що все обійшлося без проблем і вони без заперечень погодилися на свою місію. Якось було дивно, й він через це навіть почав чомусь трохи хвилюватися: може йому почулося й вони не згідні чи, можливо, вони зараз все-таки відмовляться, гарно подумавши. Але все насправді вирішилося так просто: вірив він у це чи ні. ― Ви відлетите на космічному кораблі «Аонда». А тепер ви вільні. Можете попрощатися з родиною і друзями та готуватися до своєї подорожі.
Хлопці пішли. Моадіб сказав Захаурі організувати підготовку «Аонди», а сам сів за комп’ютер і побудував потрібну траєкторію для польоту на Землю.
Комп’ютер, що лежав на столі був зовсім древнім, і ним вмів користуватися тільки Моадіб (заходи безпеки). Тоненький прямокутний листок «паперу» ― ось, що служило Моадібу за комп’ютер. Після появи Хасатона, всі у Севенсі відмовилися від будь-яких різновидів комп’ютерів, крім Моадіба.
13
Ранок. Юнаки без усяких непередбачуваних проблем покинули Файврон і за кілька годин вийшли у відкритий космос.