ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.06.13 09:54
Занавішує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля своєю габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.

Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомим чужинцем, супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже про

Віктор Кучерук
2026.06.13 07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.12 22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.

Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла

хома дідим
2026.06.12 20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій

Олена Побийголод
2026.06.12 18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.

    Нам пісня в праці й житті помагає,

Борис Костиря
2026.06.12 13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.

Розпливаються сталі поняття

Татьяна Квашенко
2026.06.12 12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.

У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Баліга (1991) / Вірші / Моя еволюція

 Світ зрушив з місця (18.03.10)
Давно світ зрушив з місця;
Все не так як колись.
Він швидко вдаль однісся,
Він зник од нас кудись.

Дивна тепер мить кожна —
Яке все дивне стало.
Знайти вогню не можна!
Де істини начала?!

Багаття вже погасло;
Та тільки не ці іскри!
Чарівно сяють — нащо?!
Поглинуть чорні піски.

Навколо нас пустота,
І всюди ця темрява,
Породження болота;
Земля — це хаос, а я?!

Я бачу штучність всюди,
Чужий контроль над нами.
Заблукані ось люди.
Їх дурять всіх дарами.

Ви всі спите в дорозі,
Вас всіх везуть до прірви.
Ніхто вам не поможе,
Вуаль пітьми не зірве!

Виходьте швидше зі сну,
Зірвіть саван облуди!
Відкиньте думку пусту,
Закрийте шлях в нікуди.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-04-13 23:51:16
Переглядів сторінки твору 4501
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.607 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.134 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.688
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2018.07.27 21:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-20 23:44:14 ]
Василю, ти мислячий поет, у тебе є цікаві думки і цікаві образи. І це видно і з цього вірша, хоч в ньому ще дуже багато словесної руди, за висловом Маяковського, яку треба відкинути вбік, аби намити чистий золотий пісок поезії.
Щодо змісту. Цікавий розвиток образу у тебе, але на сьомій строфі ти стомився і я б сказав, вичерпався. Вона - дуже декларативна. Я б її або викреслив або переробив, продовжуючи шосту строфу, де є дуже цінний образ - вуаль пітьми. Я б його розвинув у сьомій строфі, і якщо закінчувати вірш закликом, то я б звернувся до людей із закликом - розвіяти туман брехні, чи зірвати саван облуди - дарую тобі ці образи, можеш використати, якщо не придумаєш своє щось краще. Хоча рядок "виходьте швидше зі сну" можна зберегти.
Далі. Деталі і форма. В плані милозвучності можна зробити таку правочку "він зник від нас кудись" - "він зник од нас кудись".
У четвертій строфі зміна ритму, хтось би написав - "збій". Якщо вже тебе понесло в інший ритм, кінцевий склад зробився наголошеним у першому рядку, то став цифру ІІ, наприклад, як другий розділ, і пиши в іншому ритмі, але вже витримуй його. Як Шевченко у "Перебенді", наприклад, там є зміна ритму з вузьких рядків на широкі.
Словом, треба "виструнчити" ритми, і відшліфувати образ, (можна навіть скоротити і першу строфу, висловити лаконічніше думку в другій, або зразу почати вірш з другої, від цього він тільки виграє!) але для цього спершу треба його чітко уявити, навіть продумати, виносити, а тоді - викладати на папері чи комп"ютері.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2010-07-14 11:12:27 ]
Дякую, що відгукнулись на моє прохання і відповіли таким багатим аналізом. Багато, що з нього стало для мене очищеною дорогою вперед, а дещо показало на мої помилки, які знаходились перед самим носом, але я їх не помічав. Як наприклад "збій" у четвертій строфі, де я на даний момент відрегулював ритм, помінявши наголос у останньому слові першого рядка та зробивши певні зміни у строфі загалом (на моє бачення сенс образу залишився незмінним). З останньою строфою ви потрапили в десятку - писалась вона чомусь важко, і вийшло не те, що повинно; з останньою строфою в мене завжди виникають якісь не зрозумілі проблеми. Використавши один із дарованих вами образів( жаль, що не вийшло придумати щось хороше своє)), цю строфу теж редагував.
Щодо першої строфи, то вона й справді відрізняється від інших, наче не з цього вірша; хоча в недавнім часі мені підкралось розуміння, що вона відіграє роль вступу. Змінювати її чи позбуватись не хочеться, тому що вона стала першою цеглиною цього вірша і довго крутилась в моїй голові.
Завдяки вашим порадам тепер буду знати над чим мені потрібно більше працювати, щоб вірші були віршами. Дякую.
P. S.
Будете недалечко гляньте на внесені мною зміни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даніель Поельєн (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-10 18:31:09 ]
Думки у віші заставляють задуматись.
Щодо змін, то четвертий стовпчик можна змінити так:
Навколо нас ""ПУСТЕЛЯ"",
І всюди ""ТЕМНОТА"",

бо погоджуюсь з Ярославом (наголоси у словах).
(моя суб'єктивна думка)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2011-07-12 21:41:13 ]
Погоджуюсь - із четвертою строфою є деякі проблеми; але можна прочитати ось так:
Навколо нас пустОта,
І всюди ця темрЯва,

тоді ритм відновиться, і все буде гаразд.
Щодо вашої пропозиції, то це цілком можливо, але тоді виникнуть проблеми з римуванням.
Дякую, завжди приємно почути чиюсь думку.
З повагою