ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Баліга (1991) / Вірші / Моя еволюція

 Світ зрушив з місця (18.03.10)
Давно світ зрушив з місця;
Все не так як колись.
Він швидко вдаль однісся,
Він зник од нас кудись.

Дивна тепер мить кожна —
Яке все дивне стало.
Знайти вогню не можна!
Де істини начала?!

Багаття вже погасло;
Та тільки не ці іскри!
Чарівно сяють — нащо?!
Поглинуть чорні піски.

Навколо нас пустота,
І всюди ця темрява,
Породження болота;
Земля — це хаос, а я?!

Я бачу штучність всюди,
Чужий контроль над нами.
Заблукані ось люди.
Їх дурять всіх дарами.

Ви всі спите в дорозі,
Вас всіх везуть до прірви.
Ніхто вам не поможе,
Вуаль пітьми не зірве!

Виходьте швидше зі сну,
Зірвіть саван облуди!
Відкиньте думку пусту,
Закрийте шлях в нікуди.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-04-13 23:51:16
Переглядів сторінки твору 4526
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.607 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.134 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.688
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2018.07.27 21:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-20 23:44:14 ]
Василю, ти мислячий поет, у тебе є цікаві думки і цікаві образи. І це видно і з цього вірша, хоч в ньому ще дуже багато словесної руди, за висловом Маяковського, яку треба відкинути вбік, аби намити чистий золотий пісок поезії.
Щодо змісту. Цікавий розвиток образу у тебе, але на сьомій строфі ти стомився і я б сказав, вичерпався. Вона - дуже декларативна. Я б її або викреслив або переробив, продовжуючи шосту строфу, де є дуже цінний образ - вуаль пітьми. Я б його розвинув у сьомій строфі, і якщо закінчувати вірш закликом, то я б звернувся до людей із закликом - розвіяти туман брехні, чи зірвати саван облуди - дарую тобі ці образи, можеш використати, якщо не придумаєш своє щось краще. Хоча рядок "виходьте швидше зі сну" можна зберегти.
Далі. Деталі і форма. В плані милозвучності можна зробити таку правочку "він зник від нас кудись" - "він зник од нас кудись".
У четвертій строфі зміна ритму, хтось би написав - "збій". Якщо вже тебе понесло в інший ритм, кінцевий склад зробився наголошеним у першому рядку, то став цифру ІІ, наприклад, як другий розділ, і пиши в іншому ритмі, але вже витримуй його. Як Шевченко у "Перебенді", наприклад, там є зміна ритму з вузьких рядків на широкі.
Словом, треба "виструнчити" ритми, і відшліфувати образ, (можна навіть скоротити і першу строфу, висловити лаконічніше думку в другій, або зразу почати вірш з другої, від цього він тільки виграє!) але для цього спершу треба його чітко уявити, навіть продумати, виносити, а тоді - викладати на папері чи комп"ютері.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2010-07-14 11:12:27 ]
Дякую, що відгукнулись на моє прохання і відповіли таким багатим аналізом. Багато, що з нього стало для мене очищеною дорогою вперед, а дещо показало на мої помилки, які знаходились перед самим носом, але я їх не помічав. Як наприклад "збій" у четвертій строфі, де я на даний момент відрегулював ритм, помінявши наголос у останньому слові першого рядка та зробивши певні зміни у строфі загалом (на моє бачення сенс образу залишився незмінним). З останньою строфою ви потрапили в десятку - писалась вона чомусь важко, і вийшло не те, що повинно; з останньою строфою в мене завжди виникають якісь не зрозумілі проблеми. Використавши один із дарованих вами образів( жаль, що не вийшло придумати щось хороше своє)), цю строфу теж редагував.
Щодо першої строфи, то вона й справді відрізняється від інших, наче не з цього вірша; хоча в недавнім часі мені підкралось розуміння, що вона відіграє роль вступу. Змінювати її чи позбуватись не хочеться, тому що вона стала першою цеглиною цього вірша і довго крутилась в моїй голові.
Завдяки вашим порадам тепер буду знати над чим мені потрібно більше працювати, щоб вірші були віршами. Дякую.
P. S.
Будете недалечко гляньте на внесені мною зміни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даніель Поельєн (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-10 18:31:09 ]
Думки у віші заставляють задуматись.
Щодо змін, то четвертий стовпчик можна змінити так:
Навколо нас ""ПУСТЕЛЯ"",
І всюди ""ТЕМНОТА"",

бо погоджуюсь з Ярославом (наголоси у словах).
(моя суб'єктивна думка)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2011-07-12 21:41:13 ]
Погоджуюсь - із четвертою строфою є деякі проблеми; але можна прочитати ось так:
Навколо нас пустОта,
І всюди ця темрЯва,

тоді ритм відновиться, і все буде гаразд.
Щодо вашої пропозиції, то це цілком можливо, але тоді виникнуть проблеми з римуванням.
Дякую, завжди приємно почути чиюсь думку.
З повагою