ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Баліга (1991) / Вірші / Моя еволюція

 Світ зрушив з місця (18.03.10)
Давно світ зрушив з місця;
Все не так як колись.
Він швидко вдаль однісся,
Він зник од нас кудись.

Дивна тепер мить кожна —
Яке все дивне стало.
Знайти вогню не можна!
Де істини начала?!

Багаття вже погасло;
Та тільки не ці іскри!
Чарівно сяють — нащо?!
Поглинуть чорні піски.

Навколо нас пустота,
І всюди ця темрява,
Породження болота;
Земля — це хаос, а я?!

Я бачу штучність всюди,
Чужий контроль над нами.
Заблукані ось люди.
Їх дурять всіх дарами.

Ви всі спите в дорозі,
Вас всіх везуть до прірви.
Ніхто вам не поможе,
Вуаль пітьми не зірве!

Виходьте швидше зі сну,
Зірвіть саван облуди!
Відкиньте думку пусту,
Закрийте шлях в нікуди.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-04-13 23:51:16
Переглядів сторінки твору 4628
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.607 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.134 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.688
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2018.07.27 21:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-20 23:44:14 ]
Василю, ти мислячий поет, у тебе є цікаві думки і цікаві образи. І це видно і з цього вірша, хоч в ньому ще дуже багато словесної руди, за висловом Маяковського, яку треба відкинути вбік, аби намити чистий золотий пісок поезії.
Щодо змісту. Цікавий розвиток образу у тебе, але на сьомій строфі ти стомився і я б сказав, вичерпався. Вона - дуже декларативна. Я б її або викреслив або переробив, продовжуючи шосту строфу, де є дуже цінний образ - вуаль пітьми. Я б його розвинув у сьомій строфі, і якщо закінчувати вірш закликом, то я б звернувся до людей із закликом - розвіяти туман брехні, чи зірвати саван облуди - дарую тобі ці образи, можеш використати, якщо не придумаєш своє щось краще. Хоча рядок "виходьте швидше зі сну" можна зберегти.
Далі. Деталі і форма. В плані милозвучності можна зробити таку правочку "він зник від нас кудись" - "він зник од нас кудись".
У четвертій строфі зміна ритму, хтось би написав - "збій". Якщо вже тебе понесло в інший ритм, кінцевий склад зробився наголошеним у першому рядку, то став цифру ІІ, наприклад, як другий розділ, і пиши в іншому ритмі, але вже витримуй його. Як Шевченко у "Перебенді", наприклад, там є зміна ритму з вузьких рядків на широкі.
Словом, треба "виструнчити" ритми, і відшліфувати образ, (можна навіть скоротити і першу строфу, висловити лаконічніше думку в другій, або зразу почати вірш з другої, від цього він тільки виграє!) але для цього спершу треба його чітко уявити, навіть продумати, виносити, а тоді - викладати на папері чи комп"ютері.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2010-07-14 11:12:27 ]
Дякую, що відгукнулись на моє прохання і відповіли таким багатим аналізом. Багато, що з нього стало для мене очищеною дорогою вперед, а дещо показало на мої помилки, які знаходились перед самим носом, але я їх не помічав. Як наприклад "збій" у четвертій строфі, де я на даний момент відрегулював ритм, помінявши наголос у останньому слові першого рядка та зробивши певні зміни у строфі загалом (на моє бачення сенс образу залишився незмінним). З останньою строфою ви потрапили в десятку - писалась вона чомусь важко, і вийшло не те, що повинно; з останньою строфою в мене завжди виникають якісь не зрозумілі проблеми. Використавши один із дарованих вами образів( жаль, що не вийшло придумати щось хороше своє)), цю строфу теж редагував.
Щодо першої строфи, то вона й справді відрізняється від інших, наче не з цього вірша; хоча в недавнім часі мені підкралось розуміння, що вона відіграє роль вступу. Змінювати її чи позбуватись не хочеться, тому що вона стала першою цеглиною цього вірша і довго крутилась в моїй голові.
Завдяки вашим порадам тепер буду знати над чим мені потрібно більше працювати, щоб вірші були віршами. Дякую.
P. S.
Будете недалечко гляньте на внесені мною зміни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даніель Поельєн (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-10 18:31:09 ]
Думки у віші заставляють задуматись.
Щодо змін, то четвертий стовпчик можна змінити так:
Навколо нас ""ПУСТЕЛЯ"",
І всюди ""ТЕМНОТА"",

бо погоджуюсь з Ярославом (наголоси у словах).
(моя суб'єктивна думка)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2011-07-12 21:41:13 ]
Погоджуюсь - із четвертою строфою є деякі проблеми; але можна прочитати ось так:
Навколо нас пустОта,
І всюди ця темрЯва,

тоді ритм відновиться, і все буде гаразд.
Щодо вашої пропозиції, то це цілком можливо, але тоді виникнуть проблеми з римуванням.
Дякую, завжди приємно почути чиюсь думку.
З повагою