ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Баліга (1991) / Вірші / Моя еволюція

 Світ зрушив з місця (18.03.10)
Давно світ зрушив з місця;
Все не так як колись.
Він швидко вдаль однісся,
Він зник од нас кудись.

Дивна тепер мить кожна —
Яке все дивне стало.
Знайти вогню не можна!
Де істини начала?!

Багаття вже погасло;
Та тільки не ці іскри!
Чарівно сяють — нащо?!
Поглинуть чорні піски.

Навколо нас пустота,
І всюди ця темрява,
Породження болота;
Земля — це хаос, а я?!

Я бачу штучність всюди,
Чужий контроль над нами.
Заблукані ось люди.
Їх дурять всіх дарами.

Ви всі спите в дорозі,
Вас всіх везуть до прірви.
Ніхто вам не поможе,
Вуаль пітьми не зірве!

Виходьте швидше зі сну,
Зірвіть саван облуди!
Відкиньте думку пусту,
Закрийте шлях в нікуди.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-04-13 23:51:16
Переглядів сторінки твору 4286
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.607 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.134 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.688
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2018.07.27 21:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-06-20 23:44:14 ]
Василю, ти мислячий поет, у тебе є цікаві думки і цікаві образи. І це видно і з цього вірша, хоч в ньому ще дуже багато словесної руди, за висловом Маяковського, яку треба відкинути вбік, аби намити чистий золотий пісок поезії.
Щодо змісту. Цікавий розвиток образу у тебе, але на сьомій строфі ти стомився і я б сказав, вичерпався. Вона - дуже декларативна. Я б її або викреслив або переробив, продовжуючи шосту строфу, де є дуже цінний образ - вуаль пітьми. Я б його розвинув у сьомій строфі, і якщо закінчувати вірш закликом, то я б звернувся до людей із закликом - розвіяти туман брехні, чи зірвати саван облуди - дарую тобі ці образи, можеш використати, якщо не придумаєш своє щось краще. Хоча рядок "виходьте швидше зі сну" можна зберегти.
Далі. Деталі і форма. В плані милозвучності можна зробити таку правочку "він зник від нас кудись" - "він зник од нас кудись".
У четвертій строфі зміна ритму, хтось би написав - "збій". Якщо вже тебе понесло в інший ритм, кінцевий склад зробився наголошеним у першому рядку, то став цифру ІІ, наприклад, як другий розділ, і пиши в іншому ритмі, але вже витримуй його. Як Шевченко у "Перебенді", наприклад, там є зміна ритму з вузьких рядків на широкі.
Словом, треба "виструнчити" ритми, і відшліфувати образ, (можна навіть скоротити і першу строфу, висловити лаконічніше думку в другій, або зразу почати вірш з другої, від цього він тільки виграє!) але для цього спершу треба його чітко уявити, навіть продумати, виносити, а тоді - викладати на папері чи комп"ютері.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2010-07-14 11:12:27 ]
Дякую, що відгукнулись на моє прохання і відповіли таким багатим аналізом. Багато, що з нього стало для мене очищеною дорогою вперед, а дещо показало на мої помилки, які знаходились перед самим носом, але я їх не помічав. Як наприклад "збій" у четвертій строфі, де я на даний момент відрегулював ритм, помінявши наголос у останньому слові першого рядка та зробивши певні зміни у строфі загалом (на моє бачення сенс образу залишився незмінним). З останньою строфою ви потрапили в десятку - писалась вона чомусь важко, і вийшло не те, що повинно; з останньою строфою в мене завжди виникають якісь не зрозумілі проблеми. Використавши один із дарованих вами образів( жаль, що не вийшло придумати щось хороше своє)), цю строфу теж редагував.
Щодо першої строфи, то вона й справді відрізняється від інших, наче не з цього вірша; хоча в недавнім часі мені підкралось розуміння, що вона відіграє роль вступу. Змінювати її чи позбуватись не хочеться, тому що вона стала першою цеглиною цього вірша і довго крутилась в моїй голові.
Завдяки вашим порадам тепер буду знати над чим мені потрібно більше працювати, щоб вірші були віршами. Дякую.
P. S.
Будете недалечко гляньте на внесені мною зміни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Даніель Поельєн (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-10 18:31:09 ]
Думки у віші заставляють задуматись.
Щодо змін, то четвертий стовпчик можна змінити так:
Навколо нас ""ПУСТЕЛЯ"",
І всюди ""ТЕМНОТА"",

бо погоджуюсь з Ярославом (наголоси у словах).
(моя суб'єктивна думка)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2011-07-12 21:41:13 ]
Погоджуюсь - із четвертою строфою є деякі проблеми; але можна прочитати ось так:
Навколо нас пустОта,
І всюди ця темрЯва,

тоді ритм відновиться, і все буде гаразд.
Щодо вашої пропозиції, то це цілком можливо, але тоді виникнуть проблеми з римуванням.
Дякую, завжди приємно почути чиюсь думку.
З повагою