
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
2025.09.16
23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
2025.09.16
22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
2025.09.16
21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
2025.09.16
16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
2025.09.16
14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
2025.09.16
07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Людмила Линдюк (1947) /
Проза
Звідки приходить музика
Березень на хвилинку примружив очі від яскравого сонця та відпустив сніги
на відпочинок, прикривши очі широким рукавом. А потім весело й
нестримно розкрив обійми джерельним дзвіночкам, гострим носикам
зелених листочків.
Михасик бігав то до шпаківень, щоб побачити, як птахи будуть заселятися,
то до пухнастих собачат, що тільки-но почали дивитися на світ. Не забував
він і дідову майстерню. Птахи співали свої веснянки. Здавалося, що навіть
дерева підтанцьовують. І хлопчик, теж підстрибуючи, заспівав простенький
мотив “Подоляночки”.
– Та ти в нас – артист! – Дід сплеснув долонями, струхуючи тирсу.
– Діду, я вже знаю, як виникає музика, але як запам’ятати її багатьом людям
у різних місцях?
– З цим питанням – до мами. Вона пояснить, як та що, тому що я в цьому не
розуміюся.
– Я зараз прибіжу! – Михасик коником понісся до хати.
А мама повідчиняла всі двері та відсунула фіранки:
– Заходь, сонечко, до хати та веди сюди весну! Нехай свіже повітря з усіх
куточків повиганяє нежить та щастя не покидає нас! – і вона заспівала веснянку:
Заходь, веснонько, до хати,
Будем щиро пригощати...
– Мамо, тобі теж весело! – підстрибував на місці Михасик.
– Тому й душа радіє. А коли це відбувається, приходить музика, –
мама приголубила хлопчика. – Забігався?
– Як дивно: якраз про музику я й прибіг запитати, а ти вже й сама почала...
Ти мої думки завжди читаєш!
– Мій хороший, ти теж мене завжди розумієш, як ніхто на світі, немов ...
ріднесенький!
Михасик спочатку навіть розгубився, але поглянувши на всміхнену
матусю, зрозумів її настрій.
– Мамо, пісню створює радість?
– Не тільки. Турбота і біда, зустрічі й розлуки, вдачі та щастя теж
працюють ... композиторами.
– А хто це – складачі музики?
– Так!
– Тоді вітер, дощ, сніговій, полум’я, вода в річці – теж композитори.
Але пісні у них завжди різні і як повторити їх в іншому місці?
– Усі звуки, синку, можна записати особливими значками, що
називаються нотами. Їх не так і багато: всього сім. І розміщаються вони,
мов ластівки на проводах, щоб не збиватись докупи. Я вже мушу йти
на роботу, колись іншим разом поговоримо, добре, синку?
Ледве дочекавшись її повернення, Михасик побіг назустріч.
– А я, - крикнув він здалеку, – слідкував за ластівками та слухав їх пісні.
Та вони всі лунали по-різному.
– Зачекай, голубе, я хоч трішки відпочину! Скоро в школу підеш, там і
взнаєш про складання та записування музики...
– Мамочко, ти ж обіцяла! А до школи ще так далеко...
2005 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Звідки приходить музика
Березень на хвилинку примружив очі від яскравого сонця та відпустив сніги
на відпочинок, прикривши очі широким рукавом. А потім весело й
нестримно розкрив обійми джерельним дзвіночкам, гострим носикам
зелених листочків.
Михасик бігав то до шпаківень, щоб побачити, як птахи будуть заселятися,
то до пухнастих собачат, що тільки-но почали дивитися на світ. Не забував
він і дідову майстерню. Птахи співали свої веснянки. Здавалося, що навіть
дерева підтанцьовують. І хлопчик, теж підстрибуючи, заспівав простенький
мотив “Подоляночки”.
– Та ти в нас – артист! – Дід сплеснув долонями, струхуючи тирсу.
– Діду, я вже знаю, як виникає музика, але як запам’ятати її багатьом людям
у різних місцях?
– З цим питанням – до мами. Вона пояснить, як та що, тому що я в цьому не
розуміюся.
– Я зараз прибіжу! – Михасик коником понісся до хати.
А мама повідчиняла всі двері та відсунула фіранки:
– Заходь, сонечко, до хати та веди сюди весну! Нехай свіже повітря з усіх
куточків повиганяє нежить та щастя не покидає нас! – і вона заспівала веснянку:
Заходь, веснонько, до хати,
Будем щиро пригощати...
– Мамо, тобі теж весело! – підстрибував на місці Михасик.
– Тому й душа радіє. А коли це відбувається, приходить музика, –
мама приголубила хлопчика. – Забігався?
– Як дивно: якраз про музику я й прибіг запитати, а ти вже й сама почала...
Ти мої думки завжди читаєш!
– Мій хороший, ти теж мене завжди розумієш, як ніхто на світі, немов ...
ріднесенький!
Михасик спочатку навіть розгубився, але поглянувши на всміхнену
матусю, зрозумів її настрій.
– Мамо, пісню створює радість?
– Не тільки. Турбота і біда, зустрічі й розлуки, вдачі та щастя теж
працюють ... композиторами.
– А хто це – складачі музики?
– Так!
– Тоді вітер, дощ, сніговій, полум’я, вода в річці – теж композитори.
Але пісні у них завжди різні і як повторити їх в іншому місці?
– Усі звуки, синку, можна записати особливими значками, що
називаються нотами. Їх не так і багато: всього сім. І розміщаються вони,
мов ластівки на проводах, щоб не збиватись докупи. Я вже мушу йти
на роботу, колись іншим разом поговоримо, добре, синку?
Ледве дочекавшись її повернення, Михасик побіг назустріч.
– А я, - крикнув він здалеку, – слідкував за ластівками та слухав їх пісні.
Та вони всі лунали по-різному.
– Зачекай, голубе, я хоч трішки відпочину! Скоро в школу підеш, там і
взнаєш про складання та записування музики...
– Мамочко, ти ж обіцяла! А до школи ще так далеко...
2005 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію