Хліб.


Стояв собі будинок, в ньому жили люди і пекли вони хліб.
Спочатку пекли хліб бо було скрутно і спекти було дешевше ніж купити, потім часи стали кращі. Але все рівно пекли, бо по другому уже не могли, привикли до запаху хліба.
Діти спорили, кому дістанеться скоринка запашного, білого чи чорного, головне свіжого, запеченого хліба, а бабка прибагала. На вихідні рум’яні булочки і солодкі тістечка, рулєти з горіхом і маком, на свято прикрашені паски і смачні бабки, і діти, і дорослі об’їдалися і насолоджувалися смаком. До них любили приїжджати гості, які казали: «У Вас пахне хлібом і мамою». Було затишно в хаті від цього запаху.
Але молодь, в пошуках роботи, переїхала в друге місто, мама померла, запах хліба видув вітер, хата осиротіла, з хати пішло життя. Холодна й пуста вона мріє, щоб повернулися люди, розтопили піч, замісили тісто, на свіжих дріжджах і спекли хліб-вдихнули в неї життя.
10,2009