Жовта троянда.

Йдучи на роботу й з роботи, в сірій масі вулиць й метро, інколи, інколи вихоплюється обличчя, постать, особистість, яка привертає увагу, яка не така, як всі.
Я звернув увагу на жінку: довгий плащ застібнутий під шию, чобітки, русяве волосся, гарні риси обличчя і дуже серйозна. На зупинці метро вона чекала потяг, а в руках у неї була велика жовта троянда, з довгою ніжкою. Після довгого-виснажливого робочого дня її погляд був стомлений, а може вона трішечки випила, завтра ж 8 березня. Зайшовши в вагон вона сіла на вільне місце і майже відразу заснула, змучилась від роботи формальних привітань – з наступаючим, можливо приставань. Вона солодко спала. Поли плаща відкинулись, кокетливо оголивши колінка, а верхній гудзик вона сама розстібнула. Було видно глибоке декольте, але груди прикривала чарівна роза, яку вона продовжувала тримати в руці. Я навіть подумав, що вона може подряпати шкіру, але придивившись, не побачив на розі жодної колючки, жодного шипа, чи то сорт такий, чи то садівник постарався.
Вона солодко спала, а на обличчі її блукала грайлива посмішка. Їй снилось щось приємне, або хтось, хто розтопив її серце. Від сурової і непідступної леді, що п’ять хвилин тому заходила в вагон, не залишилось ніякого сліду. В вагоні їхало закохане, романтичне дівчисько. Міміка її обличчя говорила про те, що на душі її грає скрипка, а кругом весна, цвіте сакура і магнолія…
Але вагон здригнувся на черговій зупинці, вона отямилась, поправила плащ, заховала колінка, на обличчя насунулась попередня маска.
Шкода. Так приємно було спостерігати за щасливою жінкою, щасливим лицем, їх так мало навкруги, а якщо і є, то заховані під товстою маскою.
Грубіємо…
Люди!!! Зніміть маски.
Люди!!! Будьте щасливі.

30,04,2009