Рано ще, рано, ридати у мене кров’ю,
Ще відчиняти крани з червоним рано,
Гояться губи від віршів, де є про Гойю,
Подих рівнішає від прочитань пранаяни.

Згарище зграями чорними відлітає,
Хтось розпалив рукописом чужу грубку,
Грубо стискаєш лікоть, не відпускаєш,
Нащось закутуєш тіло у теплу куртку.

Нащось складаєш пальці в якусь фігуру,
Тіні танцюють танго, тривожать пам’ять,
Відфестивалиш, юносте, станеш гуру,
Сходи, нагріті сонцем, диваном стануть.

Тануть надії, морозиво, ласка, погляд,
Глянець іржею з’їсть сепійовані кадри,
Рано ще дівчинці плакати, коли горда,
Рано чужі курити, тим паче, «Ватру».

Білими бігають пальці, навчені музики,
Ще про червоне думати надто рано.
Ви диваки, мої ледве затерплі руки,
Ставите крапку там, де просто піано.