Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Рибка (1984) /
Проза
Sky-line
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Sky-line
Гострі пальці вогнища розламували світобудову на пів’яблука і шість материків. Пів’яблука запеклося від жару, почервоніло й вибухнуло сонцем у грудях. Від того вибуху на зеленому небі утворилося око Бога. І побачив Він, що це – зайве, але добре. І подарував тобі кохання, яке ти заховав у найнесподіваніших місцях на небі, на землі і на віки-вічні.
***
Годинник відлічує спалахи божевілля у місцевої зозулі. Сизоперо починається день. Сонце запитує, скільки часу на розмову. Зозуля мовчки викладає рекламні проспекти, презентаційні диски і пробник з ароматами повітря, вікон і твоєї шиї. І зачинає кувати. Кумкають жабки її телефонів, повзуть равлики її листів, а сонце плаче росою, а ніч не починається. І побачив Бог, що це не добре і не погано, а зайве. Розсердився і закидав зозулю спамом від янголів.
***
Ліхтарник випив третю пляшку французького бульвару, закрутив навколо шиї гепарда хустку із тигровим візерунком, спалив рукопис, де було записано розмову із Малим принцом, і перетворився на Скрипаля на даху. І побачив Екзюпері, що це не погано, але й не добре. І засвітив скрипалю в око. А Бог обох розвіяв по чотирикутному раю на всі дев’ять боків.
***
Повітряна кулька ніколи не їла ананасів. Так само вона не куштувала бананів, картоплі і зелених помідорів. Тому кулька не розуміла вегетаріанців і надималася перед ними, але водночас постійно виривалася з рук хлопця, який їв хот-доги.
І побачив Бог, що це фаст-фуд. І зробив висновки.
***
У божевільного кролика зламався касовий апарат. Тоді він став барабанити, і йому подарували дарбуку. Бузкова гілочка записала кінцевий результат апостольських діянь і звела дебет із кредитом.
Тоді Бог засміявся, а вулкан прокинувся, щоб зупинити наступний авіарейс із грішницями.
***
Паприка хотіла схуднути і їла тільки повітря. Від того вона втратила м’якість стегон і набула гостроти. Бог вмочив палець і сказав, що це не добре, не погано, а червоний перець.
***
Цвіркун зацокотів намальованим віялом, схопив обома пальцями горішок і розколов його. І витікла звідти ріка і принесла кожній парі по фарі. І запалили вони їх. І побачив Бог, що стало світло. І назвав це Днем автомобіліста.
***
Котилася торба з високого горба і викотилася на трасу Харків-Київ. Розгубилася і вклала по зернятку в кожну ямку. І вистрибнуло колосся під колеса. І побачив прокурор, що це недобре. І пішов працювати до ДАІ. І це було погано. А Бог сказав, що це не його торба була.
***
Засмага лягла на спину і заснула. Прокидається – а її у річку засунули. Вона застудилася і сховалася у кишеню до Червоної Шапочки. І побачила це бабуся, насварила і наказала залишити там, де взяла. А Вовк почув це і став директором солярію. І побачив це Бог і сказав, що у казки не вірить.
***
У мурахи було дванадцять кришталиків цукру. Він шукав ще п’ять, щоб спитати у школярів, скільки стане. І його автобус переїхав. Бог заплакав і сказав, що це смерть в ім’я науки.
***
Восьминіг писав листи на лататті і надсилав до Латвії. Там їх отримували сонечка, перекладали, але не знаходили жодної пропозиції одружитися. А їм хотілося. Бог подумав, що це нормальне бажання і подарував їм соняшник.
***
Бог прочитав хмари на небі, засміявся, прокреслив білу смугу літаком і сказав: а тепер ходіть по ній, коли захочете знати правду. І був день, і була ніч. І було це добре.
2010
***
Годинник відлічує спалахи божевілля у місцевої зозулі. Сизоперо починається день. Сонце запитує, скільки часу на розмову. Зозуля мовчки викладає рекламні проспекти, презентаційні диски і пробник з ароматами повітря, вікон і твоєї шиї. І зачинає кувати. Кумкають жабки її телефонів, повзуть равлики її листів, а сонце плаче росою, а ніч не починається. І побачив Бог, що це не добре і не погано, а зайве. Розсердився і закидав зозулю спамом від янголів.
***
Ліхтарник випив третю пляшку французького бульвару, закрутив навколо шиї гепарда хустку із тигровим візерунком, спалив рукопис, де було записано розмову із Малим принцом, і перетворився на Скрипаля на даху. І побачив Екзюпері, що це не погано, але й не добре. І засвітив скрипалю в око. А Бог обох розвіяв по чотирикутному раю на всі дев’ять боків.
***
Повітряна кулька ніколи не їла ананасів. Так само вона не куштувала бананів, картоплі і зелених помідорів. Тому кулька не розуміла вегетаріанців і надималася перед ними, але водночас постійно виривалася з рук хлопця, який їв хот-доги.
І побачив Бог, що це фаст-фуд. І зробив висновки.
***
У божевільного кролика зламався касовий апарат. Тоді він став барабанити, і йому подарували дарбуку. Бузкова гілочка записала кінцевий результат апостольських діянь і звела дебет із кредитом.
Тоді Бог засміявся, а вулкан прокинувся, щоб зупинити наступний авіарейс із грішницями.
***
Паприка хотіла схуднути і їла тільки повітря. Від того вона втратила м’якість стегон і набула гостроти. Бог вмочив палець і сказав, що це не добре, не погано, а червоний перець.
***
Цвіркун зацокотів намальованим віялом, схопив обома пальцями горішок і розколов його. І витікла звідти ріка і принесла кожній парі по фарі. І запалили вони їх. І побачив Бог, що стало світло. І назвав це Днем автомобіліста.
***
Котилася торба з високого горба і викотилася на трасу Харків-Київ. Розгубилася і вклала по зернятку в кожну ямку. І вистрибнуло колосся під колеса. І побачив прокурор, що це недобре. І пішов працювати до ДАІ. І це було погано. А Бог сказав, що це не його торба була.
***
Засмага лягла на спину і заснула. Прокидається – а її у річку засунули. Вона застудилася і сховалася у кишеню до Червоної Шапочки. І побачила це бабуся, насварила і наказала залишити там, де взяла. А Вовк почув це і став директором солярію. І побачив це Бог і сказав, що у казки не вірить.
***
У мурахи було дванадцять кришталиків цукру. Він шукав ще п’ять, щоб спитати у школярів, скільки стане. І його автобус переїхав. Бог заплакав і сказав, що це смерть в ім’я науки.
***
Восьминіг писав листи на лататті і надсилав до Латвії. Там їх отримували сонечка, перекладали, але не знаходили жодної пропозиції одружитися. А їм хотілося. Бог подумав, що це нормальне бажання і подарував їм соняшник.
***
Бог прочитав хмари на небі, засміявся, прокреслив білу смугу літаком і сказав: а тепер ходіть по ній, коли захочете знати правду. І був день, і була ніч. І було це добре.
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
