Можна випити келих вина,
Можна випити келих до дна,
Але щастя – хай крихітна мить! –
Ой ніколи його до дна не допить.

Валетина Кузьменко-Волошина

Валентина Федорівна пензлем і словом творить квітку любові на мистецькій ниві ось уже багато років. Не даремно ми обрали за епіграф саме ці поетичні строфи, бо ж лист цей – підтримка в її адресу, як кандидата на почесну премію імені Василя Симоненка.
Коріння роду майстрині –з талановитого Шевченкового краю, де з діда-прадіда малювались картини, писались вірші і жила народна пісня, вбрана у вишиванку.
Талановита письменниця у В. Кузьменко-Волошиній відчувається, навіть з міміки та вміння зачаровано тримати аудиторію слухачів. Вірші та картини її ліричні, наповнені чистотою материнства, ароматом хліба і батьківської хати, Праукраїни, християнсько-язичницьких мотивів кохання, тендітного сприйняння природи.
Про талант Валентини Федорівни відзначають різного віку письменники та художники, бо ж теми її творів цікаві, сучасні, актуальні для кожного. І ми впевнені, що відвідувачі нашої біблотеки, читаючи твори, відкриватимуть грані її художнього та поетичного талантів ще більше.
Адже справжнє мистецтво художнього слова і малювання – ніколи не зів’яне, як та квітка любові, що є, напевно, оберегом і однойменно назвою двох поетичних збірок письменниці.
Тож бажаємо Валентині Федорівні Кузьменко-Волошиній успіхів на перемогу, неопалимої творчості та справжніх поціновувачів її мистецтва. Бо допоки в її полотнах і віршах житимуть диво-лелеки, Тітка Докія, ”Cонце на калині”, “Горобина ніч”, “Любисток” – на Черкащині цвістимуть квіти любові.