ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлия Фалеева (1984) / Проза

 Сказка для уставшего человека...
Его жизнь была настроена как часы. Что ему предстоит завтра, он знал еще полгода назад. Ему это нравилось, это создавала иллюзию, что он управляет своей жизнью. Но это было не так. Это жизнь управляла им. Тысяча «надо» - вот и вся его жизнь. Не он принимал решение. На перекрестке судьбы, он думал, что сам избирает свой путь, но он давно уже был предрешен тем «надо», за которым он последовал еще много лет назад… Так он и жил: точный – как Биг Бен, надежный – как Швейцарский банк.
Однажды в третьем часу ночи он проснулся с безумной мыслью, что его обманули… обокрали… похитили… его жизнь… Сердце забилось в бешеном ритме, захотелось распахнуть все наглухо закрытые окно и кричать о своей беде… но сил хватило только на стакан воды. С пением птиц на рассвете он уснул, а когда проснулся – забыл о ночном кошмаре. Жизнь пошла своим чередом. Биг Бен не останавливается.
Но эта ночь решала судьбы. Его ночной призыв был услышан. Жули родилась в ту ночь, когда в третьем часу он почувствовал неутолимую жажду. С тех пор она, внимаю тихому шепоту его души, шла по небесным созвездиям с кувшимом чистой воды, он был слишко занят, чтобы смотреть на звезды.
- Ты любишь звезды? – Он был слишком занят, чтобы слышать чужие голоса, его – давно умолкли.
Чтобы привлечь его внимание она приоткрыла окно. Ворвавшийся ветер разметал листы его работы. Бережно собрав их, он взгляну на окно. На подоконнике сидела девушка. Недоумевая, он оглянулся, пытаясь понять, что происходит.
- Ты любишь звезды?
- Люблюююю... - растерянно протянул он.
- Неправда, если бы любил, то приходил бы с ними поговорить, а они уже ни один год скучают. Видишь, Осирис потерял былой блеск.
- У меня нет времени для болтавни, у меня много работы. – Торопливо вымолвив, он уселся за стол.
- А я люблю звезды...
- Вы не могли бы оставить меня одного?
- Нет, теперь не могу, ты сам меня позвал.
- Позвал? Не помню.
- Давай слушать звезды, они сегодня очень разговорчивые.
-Слушать звезды? Как?
- Вот так...
Она ладонями закрыла его глаза, а когда ее дыхание сравнялось с его, весь мир куда-то исчез, как-будто и не было его, лишь только тысячи голосов разного цвета были слышны.
- Здесь рождаются мечты. Видешь вон ту звезду?
- Нет.
- Правильно. Это твоя звезда. Она уже давно молчит. Сначала она стара серой, потом темнее, темнее и пучина суеты вовсе ее поглатила.
Он растерянно смотрел на небо, осознавая, почему оно уже много лет было для него пустым – там не было его звезды.
Они сидели на подоконнике до последней звезды.
- Куда они исчезли?
- Они опустились с небес к людям.
Он почувствовал, как учащенно забилось сердце. Положив свою руку ему на грудь, она тихо прошептала:
- Вот и твоя на месте.
Он смотрел ей в глаза, а она все не убирала своей руки. Его взгляд стал туманиться, ему показалось, что он падает с большой высоты, потом он понял, что летит. Как давно он не летел, еще с детства! А думал, что разучился.
Когда он проснулся, уже расцветало. Окно было раскрыто, и пол был усыпан листами его работы и желтыми листьями тополя. Только сейчас он не бросился их собирать. Жизнь потекла новым руслом.
Вечера он ждал с нетерпением мальчишки. Ждал и пытался угадать ее в каждом шорохе. Ее все не было. Он подошел к окну, смотрел на звезды и сам себе улыбался. Где-то там высоко была его звезда. Только Ее не было. Он уснул только тогда, когда последняя звезда была доставлена по адрессу. И в сонном забытье услышал: «Не забывай меня, Андре».

2004г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-26 23:21:40
Переглядів сторінки твору 831
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2010.11.04 23:06
Автор у цю хвилину відсутній