Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлия Фалеева (1984) /
Проза
Мечты сбываются...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мечты сбываются...
Колдунья-неудачница сидела на скамейке в осеннем парке. Недавно прошел дождь. В голубых лужах, в которых отражалось небо, плавали маленькими корабликами листья. Колдунья тихо вздыхала, думая о своих неудачах. Никто не обращал на нее внимания, всяк спешил, догоняя свое будущее. Она видела, как судьбы яркими, блеклыми, темными, монотонными лентами оплетали людей. Не удавалось ей одно – объяснить людям, что не всегда желаемое – благо. Колдунья могла осуществить почти любую мечту, а вот сделать человека счастливым – было ей неподвластно.
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
