ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлия Фалеева (1984) /
Проза
Мечты сбываются...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мечты сбываются...
Колдунья-неудачница сидела на скамейке в осеннем парке. Недавно прошел дождь. В голубых лужах, в которых отражалось небо, плавали маленькими корабликами листья. Колдунья тихо вздыхала, думая о своих неудачах. Никто не обращал на нее внимания, всяк спешил, догоняя свое будущее. Она видела, как судьбы яркими, блеклыми, темными, монотонными лентами оплетали людей. Не удавалось ей одно – объяснить людям, что не всегда желаемое – благо. Колдунья могла осуществить почти любую мечту, а вот сделать человека счастливым – было ей неподвластно.
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію