Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
2026.09.09
08:50
Втікаємо — від поглядів байдужих круговерті,
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
2026.09.09
06:08
Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
2026.09.09
01:17
Сопе і пише - все ніяк!
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
2026.09.09
00:44
Пілігрими із Хайфи до Умані
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлия Фалеева (1984) /
Проза
Мечты сбываются...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мечты сбываются...
Колдунья-неудачница сидела на скамейке в осеннем парке. Недавно прошел дождь. В голубых лужах, в которых отражалось небо, плавали маленькими корабликами листья. Колдунья тихо вздыхала, думая о своих неудачах. Никто не обращал на нее внимания, всяк спешил, догоняя свое будущее. Она видела, как судьбы яркими, блеклыми, темными, монотонными лентами оплетали людей. Не удавалось ей одно – объяснить людям, что не всегда желаемое – благо. Колдунья могла осуществить почти любую мечту, а вот сделать человека счастливым – было ей неподвластно.
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
Чародейка вспомнила, как невзначай зашла в мысли девушки Анны. Которая скучая на работе, мечтала вырваться из плена города и оказаться на берегу молочно-теплого моря. Колдунья сама себе улыбнулась – как легко подарить чудо! Мысленно она отвела ее в ближайший магазин, где девушка купила крем для загара и выиграла путешествие на берег «молочно-теплого моря». Волшебница, потирая руки, прикрепила еще одну звезду себе на мантию: «На одного счастливого больше». Когда, не помня себя от счастья, девушка упаковала желтый чемоданчик, и отправилась в путь, колдунья заметила, что на другом конце города на перрон ступил человек, который (сам этого не зная) приехал в этот город, чтобы влюбится в девушку Анну, которую стальные крылья уже подняли высоко в небо. Он был в городе неделю и три дня, ровно столько, сколько Анна отдыхала на ладонях у солнца. А потом она вернулась… А он уехал… Но это уже не имеет значения – они никогда не встретились. Его жизнь сложится удачно, но всегда будет чувство пустоты, а она, сама не зная почему, разлюбит море…
А потом был молодой художник, влюбленный в девушку Наташу. Он писал ее портреты, бродил печальным парком, там и повстречал Колдунью. Она помогла парню, уронив маленькую звезду в сердце девушки. Наташа впервые ему позвонила, они пошли гулять тем самым парком, он рисовал ее акварели, а она слушала музыки и читала легкомысленные журналы. Чтобы подарить ей ту жизнь, о которой она мечтала, ему пришлось забыть о живописи, и посвятить себя мирской суете. Но в своем новом счастье он не нашел счастья, он оставил его на скамье в осеннем парке рядом с мольбертом и мечтой зовущей ввысь, а не камнем тянущим на дно .
Колдунья все также сидела в парке, думая о судьбах, которые разбила несвоевременная мечта. Только время знает ответ на вопрос, почему некоторым мечтам не суждено сбыться…
25.06.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
