ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
ЯК ПРО НАС

Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 З минулого
Відшукавши пожовклі слова у хистких катакомбах
Після того як все відболіло, ти скажеш прости.
Буде просто і трішечки жаль, але разом із тим, -
Це прощання між колій важке і завчасу судомне...
...Бо не перше... Бо гірко втрачати з роками чим дуж.
І не крикнути „гірко”, до вуст не торкнутись гарячих.
І не буде... І не... І не варто, мабуть... І тим паче,
Ти вже знаєш, що буде пізніше. Минуле не руш.
Але ж ні. Бо загоєні рани – це сумно і зле.
І немає кому, окрім себе, сказати: „ти винна”.
Час минає, вирує, біжить! І тече без упину.
І життя перекреслює легко останні „Але”.




Найвища оцінка Олександр Христенко 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Марічка Мамчур 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-06-29 21:32:39
Переглядів сторінки твору 3410
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.279 / 5.58  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Радченко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-29 22:35:09 ]
Близькі відчуття. Дуже близькі... Глибинне ліричне осмислення відболілого. Чуттєва проекція життєстверджувально-очікуваного (конкретно-індивідуальні, певна річ, вияви читацького сприйняття...).
ДЯКУЮ!
Незрозуміло "чим дуж". Можливо, мається на увазі "чимдуж"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2010-06-30 11:00:18 ]
Мабуть, зараз виправлю. Дякую за розуміння і за близькість.
З теплом, Варця))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-06-30 12:03:16 ]
Ось така вона - Варвара Черезова!
Ріже відчайдушним словом, як ножем, по венах, по горлу, розтинаючи нерви, розпинаючи душу.
Не картай себе, Варю.
Ти - ні в чому не винна.
Хіба можна винити себе за те, що маєш гаряче серце, що вмієш самовіддано кохати, що хочеш бути любимою?!
Варю, ти - неповторна!
Нас, твоїх шанувальників - тисячі.
І всі ми - любимо тебе!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-06-30 13:46:14 ]
А чому, тезко, Ви не любите котів?
Це - божа тварина. Свійська, а не якась там невідомо звідки.
Щоб не здавалось, що я завітав поцікавитись деталями інтродукції, яка знаходиться на Вашій авторській сторінці, то ми зупинимось на вірші.

Варцю, вітаю Вас. Давно не бачив нових творів.
Побачив - і почав впізнавати п'ятистопний анапест в його гарних довгих рядках, в яких йдеться про проблеми.
У другому, до речі, не вистачає атрибутики прямої мови - тих двокрапок і "лапок". Їхня відсутність не дуже критична, але їхня наявність у заключних є примітною.
Та ще оце "чимдуж".

Та то таке...
Вітаю на сайті. Приєднуюсь до дописувачів, але не зовсім погоджуюсь з "тисячами", про які пише мій тезка. Ветеранів на сайті - одиниці.
То шануймося.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-06-30 13:52:03 ]
Вахко не погодитися, Варя і справді любима багатьма дружніми серцями!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-06-30 12:54:41 ]
Привіт, Варю.

Задум хороший, але здійснення подеколи викликає запитання.

Ось у вас "тОго", але ритміка вірша цей момент, схоже не пропускає, не приховує, - краще змінити.
Можливо, "після вічності, що відболіла..."
А щодо "знаєш, що" - то так ви писати зовсім не маєте права.
Якщо поезія для нас важлива, то кожен рядок потрібно намагатися подавати ідеально. Коли ж ми цього навчимося, то матимемо право на деякі вольності.

А ще, дорога Варю, зверни увагу на шиплячі -
"Ти вже знаєш, що буде пізніше. Минуле не руш" - аж 5! Суцільне шипіння і дзижчання - підсвідоме відчуття однозначне - загроза. Не потрібно більше 2-х на рядок, та й кількість у тексті схожих речей повинна жорстко контролюватися. Правило одно і теж - для всіх видів творчості - якщо наші помисли і ідеї руйнують красу, то їх потрібно відкинути, змінити. Краса - це ж божественні пропорції. Підлаштовувати під ці пропорції наші зусилля, що може бути правильніше?