![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.07.27
02:24
ABBAcDc - мій поетичний винахід
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
2024.07.26
23:39
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2024.07.26
20:36
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
2024.07.26
19:27
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
2024.07.26
17:47
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
2024.07.26
14:11
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім…
Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити
2024.07.26
13:51
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
2024.07.26
09:23
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
2024.07.26
08:07
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
2024.07.26
07:43
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
2024.07.26
07:31
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
2024.07.25
23:15
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
2024.07.25
21:22
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
2024.07.25
18:18
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
2024.07.25
17:22
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
2024.07.25
14:39
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Мара Щира (1984) /
Проза
Персонажі однієї редакції (Актор лялькового театру)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Персонажі однієї редакції (Актор лялькового театру)
- Ні, а таки добре, що я вчасно встиг втекти з театру. А то б ось так само винесли б мене ногами вперед з новорічної вистави... - зітхає приблизно сорокап'ятирічний з натяком на імпозантність (принаймні у поведінці) тепер вже мій колега.
- А, що хіба краще вмерти над клавіатурою? - запитую я з виправдано недовірою до щирості його відчуттів. (Як на мене то смерть на сцені все ж таки краще, трагічніше чи що...)
- Ой, Марго (ну ніколи не розуміла ЧОМУ (?) він мене так називає, мене ж бо звуть зовсім інакше, ну навіть приблизно не Маргарита), що тобі сказати... Краще вже перед монітором чим на сцені в ролі їжачка. Уявляєш ось я відкидаюсь і прямо в зал, а там діти і в крик...
Після такого, більш ніж образного пояснення розумію.
В принципі він правий. Для малюків, що прийшли на виставу до лялькового театру буде досить неприємним споглядання досвідом труп лисуватого сорокалітнього їжачка. Та і батьки стовідсотково не за те гроші заплатили. Тим більше одна справа померти на сцені граючи Гамлета чи Макбета... а інша їжачка. Навіть на скільки б героїчним, за сюжетом той їжачок не був.
Євгеній, то взагалі унікальний та надзвичайно цікавий персонаж. Замолоду був одним з ведучих акторів-лялькарів. Навіть став співавтором одної з повчальних п'єс для підростаючого покоління... Ледь не поступив до "МГИКу" чи "ЩЁТКИ" (періодично назва навчального закладу варіювалась) та знявся в кількох фільмах. Щоправда на широкий екран жоден з тих фільмів так і не вийшов. І плівки з ними можна знайти лише в приватних колекціях особливих поціновувачів кіномистецтва.
Улюбленою його фразою, звичайно крім "Ой, Марго, та що тобі сказати" було: "Коли ми із Смоктуновським знімались в одному фільмі..." і далі по тексту. Нині колишній партнер по стрічці Смоктуновського змінив рід діяльності майже кардинально. Служіння Мельпомені він замінив служінням іншій музі з невідомим ім'ям. Бо коли, стародавні греки вигадувались супутниць Сонцеликого Аполлона то ніхто і гадки не мав про те, що і журналістам потрібна буде отака покровителька . Та і взагалі, про те, що з'явиться на світі отой настирно огидний народ ніхто, навіть сам Аполлон і гадки не мав.
Так от, про Євгенія, або як ми, не зважаючи на різницю у віці десь у років двадцять, називали його просто Женьою. Женя в житті найбільше любив дві речі жінок та алкоголь. Причому, навіть через кілька років роботи з ним пліч о пліч вичислити що з цих двох "найбільше любив" було на першому місці я не змогла. Скоріше за все, це були дві основні рівноцінні та невід'ємні складові його такого нелегкого життя. Тематикою в якій працював колишній актор лялькового театру Женя, була економіка. А ще Женя був дуже не проти видати мене заміж. При чому не просто видати заміж, а саме за одного з його чи то друзів, чи то знайомих. Який ось як раз зараз заходиться у пошуку своєї другої половинки. І не просто пошуку, а з самими які тільки можуть бути серйозними намірами. Чи не головним аргументом на користь "жениха" була наявність у нього власного бізнесу та кількох автомобілів, один з яких "ну дуууууже класний джип". Крім того ці безумовні плюси були набагато вагоміші навіть того факту, що ні я ні “наречений” один одного ні в реальному життя ні на фото не бачили. Проте Женя був впевнений що ми один одному підходимо на сто відсотків. Або ж навіть і на більше.
- Ну ти ж знаєш, я перебірлива, - кокетувала я перед Женьою.
- Ну ти дивись. Але ж фііірма, машииина, - шипів він мені на вухо як, клятий змій спокусник.
І я Жені вірила. Але на умовини не піддавалась.
Звичайно можливість змінити роботу з основного засобу забезпечення собі відносно достойного життя на таке собі хобі аби розважитись, була досить приваблива. Але ж в решті решт, я на жаль не на стільки корислива. А ще, як виявилось не так давно, затята моногамниця. І змінювати об’єкт свого бажання в найближчі часі не планувала.
А ще Женя, сам збирався одружитись. Вже в котре. І в котре одружитись, і в котре збирався. Але поки що не одружився. І вся жіноча частина колективу, яка у нас складає переважну більшість з нетерпінням очікувала на цю подію. Бо жіноча цікавість то смерть. ;) Ми, навіть, потай влаштували тоталізатор де робили ставки: одружиться він в решті решт чи ні. Згідно до останніх даних нашого тоталізатору ставки приймались три до одного, що він таки не одружиться.
- А, що хіба краще вмерти над клавіатурою? - запитую я з виправдано недовірою до щирості його відчуттів. (Як на мене то смерть на сцені все ж таки краще, трагічніше чи що...)
- Ой, Марго (ну ніколи не розуміла ЧОМУ (?) він мене так називає, мене ж бо звуть зовсім інакше, ну навіть приблизно не Маргарита), що тобі сказати... Краще вже перед монітором чим на сцені в ролі їжачка. Уявляєш ось я відкидаюсь і прямо в зал, а там діти і в крик...
Після такого, більш ніж образного пояснення розумію.
В принципі він правий. Для малюків, що прийшли на виставу до лялькового театру буде досить неприємним споглядання досвідом труп лисуватого сорокалітнього їжачка. Та і батьки стовідсотково не за те гроші заплатили. Тим більше одна справа померти на сцені граючи Гамлета чи Макбета... а інша їжачка. Навіть на скільки б героїчним, за сюжетом той їжачок не був.
Євгеній, то взагалі унікальний та надзвичайно цікавий персонаж. Замолоду був одним з ведучих акторів-лялькарів. Навіть став співавтором одної з повчальних п'єс для підростаючого покоління... Ледь не поступив до "МГИКу" чи "ЩЁТКИ" (періодично назва навчального закладу варіювалась) та знявся в кількох фільмах. Щоправда на широкий екран жоден з тих фільмів так і не вийшов. І плівки з ними можна знайти лише в приватних колекціях особливих поціновувачів кіномистецтва.
Улюбленою його фразою, звичайно крім "Ой, Марго, та що тобі сказати" було: "Коли ми із Смоктуновським знімались в одному фільмі..." і далі по тексту. Нині колишній партнер по стрічці Смоктуновського змінив рід діяльності майже кардинально. Служіння Мельпомені він замінив служінням іншій музі з невідомим ім'ям. Бо коли, стародавні греки вигадувались супутниць Сонцеликого Аполлона то ніхто і гадки не мав про те, що і журналістам потрібна буде отака покровителька . Та і взагалі, про те, що з'явиться на світі отой настирно огидний народ ніхто, навіть сам Аполлон і гадки не мав.
Так от, про Євгенія, або як ми, не зважаючи на різницю у віці десь у років двадцять, називали його просто Женьою. Женя в житті найбільше любив дві речі жінок та алкоголь. Причому, навіть через кілька років роботи з ним пліч о пліч вичислити що з цих двох "найбільше любив" було на першому місці я не змогла. Скоріше за все, це були дві основні рівноцінні та невід'ємні складові його такого нелегкого життя. Тематикою в якій працював колишній актор лялькового театру Женя, була економіка. А ще Женя був дуже не проти видати мене заміж. При чому не просто видати заміж, а саме за одного з його чи то друзів, чи то знайомих. Який ось як раз зараз заходиться у пошуку своєї другої половинки. І не просто пошуку, а з самими які тільки можуть бути серйозними намірами. Чи не головним аргументом на користь "жениха" була наявність у нього власного бізнесу та кількох автомобілів, один з яких "ну дуууууже класний джип". Крім того ці безумовні плюси були набагато вагоміші навіть того факту, що ні я ні “наречений” один одного ні в реальному життя ні на фото не бачили. Проте Женя був впевнений що ми один одному підходимо на сто відсотків. Або ж навіть і на більше.
- Ну ти ж знаєш, я перебірлива, - кокетувала я перед Женьою.
- Ну ти дивись. Але ж фііірма, машииина, - шипів він мені на вухо як, клятий змій спокусник.
І я Жені вірила. Але на умовини не піддавалась.
Звичайно можливість змінити роботу з основного засобу забезпечення собі відносно достойного життя на таке собі хобі аби розважитись, була досить приваблива. Але ж в решті решт, я на жаль не на стільки корислива. А ще, як виявилось не так давно, затята моногамниця. І змінювати об’єкт свого бажання в найближчі часі не планувала.
А ще Женя, сам збирався одружитись. Вже в котре. І в котре одружитись, і в котре збирався. Але поки що не одружився. І вся жіноча частина колективу, яка у нас складає переважну більшість з нетерпінням очікувала на цю подію. Бо жіноча цікавість то смерть. ;) Ми, навіть, потай влаштували тоталізатор де робили ставки: одружиться він в решті решт чи ні. Згідно до останніх даних нашого тоталізатору ставки приймались три до одного, що він таки не одружиться.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію