Деренчання старого, як світ трамвая змушує замислитись над тим, що все в житті минає. Минають перші страхи, розчарування, зради. Теплі почуття також минають, не витримують гарячого вогню твоєї душі і втікають кудись далеко. Часом думаю про те, що у трамваїв також повинні бути діти — маленькі, красиві, а головне — нові. Чому львівська влада не подарує містові таких-от псевдоістот? А, може, воно і добре, бо лише старенькі трамваї змушують потонути у морі ностальгії, у морі спогадів...

Люблю трамваї. Скажете, що божевільна? Кажіть... Їх є за що любити — вони не зраджують. Так-так, трамваї завжди приходять вчасно, а запізнюються лише у тих випадках, коли щось ламається. А люди не такі... Люди постійно кричать про те, що зламались, намагаючись цим привернути до себе увагу. Люблю трамваї за те, що там завжди весело, навіть у ті миті, коли ти - єдиний пасажир. Дивишся за вікно і перед очима виринають тіні минулого, чи то майбутнього, але точно не того, що є зараз. Часом починаєш мріяти про те, що твій щасливий трамвайчик зійде з колії, виїде за межі Львова і завезе тебе у якусь вигадану країну — вимріяну. Там на тебе чекатиме принц без коня, зате з палкими обіймами. Ви всядетесь на останніх кріслах твого улюбленого виду транспорту і спробуєте передбачити розвиток подій. Поговорите про внуків. Так-так, у вас колись будуть внуки, яким ви розповісте ... про трамваї.

Контролер постукає по твоєму плечі і зробить те, чого ти так боялась... Ні, не вимагатиме платити штраф, бо квиток у тебе є. Контролер поверне тебе до реальності і нагадає, що чарівної країни не існує. Розірве навпіл твій квиток і поверне. Він навіть не спитає, з якого-то дива ти сама в такому великому місті... Йому буде байдуже, бо робота його полягає лише у перевірці. Приємно було б, якби він перевірив наскільки мрії нездійсненні...

Проте є у трамваїв один недолік — рух по колії. У них завжди є межа і пункт призначення. Їм не дозволено вийти за рамки, бо ж якщо таке станеться, то постраждають невинні люди. Так, я про тих невинних людей, які не дають стареньким місця, які залишають за собою купи сміття і крадуть гаманці. Чомусь, у них межі немає...

Люблю трамваї, напевно, за те, що вони — частинка Львова. Ні, не так. Я люблю трамваї за те, що Львів без них пустий. І знаєте, що? Коли мені сумно, я сідаю в трамвай і заплющую очі... а потім приходить контролер.