
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.03.31
17:36
Ти думаєш, словом, до неможливості
Надто багато і за кожною комою,
Серце зникає в рядках наївності.
Ти стала для мене ще більш невідомою;
Ще більше далекою і безнадійною,
Вигадка мови, - ну, що ж, за назвою –
Любов, та як випадок – нерозділеною,
Т
Надто багато і за кожною комою,
Серце зникає в рядках наївності.
Ти стала для мене ще більш невідомою;
Ще більше далекою і безнадійною,
Вигадка мови, - ну, що ж, за назвою –
Любов, та як випадок – нерозділеною,
Т
2023.03.31
14:54
Поміж галасного люду
я знайду тиші сліди.
Відчую ніжний трепет її голосу.
Вслухаюсь в її теплі слова.
Вона обіймами своїми
заховає сум.
Своїм лагідним поглядом
огорне жаль.
я знайду тиші сліди.
Відчую ніжний трепет її голосу.
Вслухаюсь в її теплі слова.
Вона обіймами своїми
заховає сум.
Своїм лагідним поглядом
огорне жаль.
2023.03.31
12:28
День розгорівсь черкнувши сірника
В лампадку бляклого світання Сходу,
І вітер дмухав, змішував тепло,
В просіяний досвітній холод.
День починався шелестом тополь.
Спадав туман, зникаючи безслідно,
В дрімучий ліс. А там сто тисяч доль,
Тягли в юдо
В лампадку бляклого світання Сходу,
І вітер дмухав, змішував тепло,
В просіяний досвітній холод.
День починався шелестом тополь.
Спадав туман, зникаючи безслідно,
В дрімучий ліс. А там сто тисяч доль,
Тягли в юдо
2023.03.31
10:52
А потвор по тінястих кутках побільшало.
Намарно їх гнати, з тіней просочяться нові.
Згадай, хоч би спробуй, була колись горниця іншою.
І квіти, що мешкали тут, колись були живі.
Посохлі пелюстки валяються долу, неприбрані.
Потвори їх чавлять в дріб
Намарно їх гнати, з тіней просочяться нові.
Згадай, хоч би спробуй, була колись горниця іншою.
І квіти, що мешкали тут, колись були живі.
Посохлі пелюстки валяються долу, неприбрані.
Потвори їх чавлять в дріб
2023.03.31
10:13
СТАНОВЛЕННЯ.
І ось, перед новим 1970 роком, ми перебралися до нашої першої власної квартири. Я вже раніше згадувала, що на весілля нам надарували усього, крім, звичайно, меблів. Ще раніше ми придбали собі симпатичний торшер із рожевим абажуром, який ст
2023.03.31
05:36
Вечора відсвіт багровий
Жалем на згарище ліг, –
Розум втомили розмови
Про односельців моїх.
Порожньо й сумно за тином, –
Тче лиш павук сиву нить.
Запах гіркого полину
Голову швидко п’янить.
Жалем на згарище ліг, –
Розум втомили розмови
Про односельців моїх.
Порожньо й сумно за тином, –
Тче лиш павук сиву нить.
Запах гіркого полину
Голову швидко п’янить.
2023.03.30
19:58
Ганна Семиградська, прима оперного, вже у гримі й образі Розіни, ретельно вдивлялася у своє гротескно змінене віддзеркалення. Те чарівне лице юної ефірної діви, яким його бачили діти райка, зблизька нагадувало грубо покраяний жирними мазками портрет пензл
2023.03.30
19:54
Брехня - це крапля, що камінь точить.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.
Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.
Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.
2023.03.30
18:23
колись давно на ці землі напали вороги, які грабували й палили села, вбивали жителів, а красивих молодих дівчат брали в полон, щоб пізніше продати їх у рабство. Одного разу, переправляючись через Чорний ліс, вороги зупинилися біля Чорного ока, щоб відпочи
2023.03.30
14:45
Полуденна спека поволі на спад вже пішла,
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба
2023.03.30
14:04
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало
2023.03.30
13:08
Тільки-но усядуся надворі
І упруся спиною об тин, -
Горобці цвірінькають то хором,
То щебече весело один.
Хоч собака гавкає на зграю
І горлає півень, мов сказивсь, -
Співуни такий концерт вчиняють,
Що душа зривається у вись.
І упруся спиною об тин, -
Горобці цвірінькають то хором,
То щебече весело один.
Хоч собака гавкає на зграю
І горлає півень, мов сказивсь, -
Співуни такий концерт вчиняють,
Що душа зривається у вись.
2023.03.30
11:50
Дощ починався тричі:
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,
2023.03.30
11:43
ІОй, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе
2023.03.30
09:52
Як змінюються мрії з плином часу...
Колись у світі стародавнім Архімед
хотів всю Землю повернути,
лише не міг він знати наперед,
куди за декілька століть цивілізацію
просунуть наукові апробації.
Змінили стан планети кардинально.
Колись у світі стародавнім Архімед
хотів всю Землю повернути,
лише не міг він знати наперед,
куди за декілька століть цивілізацію
просунуть наукові апробації.
Змінили стан планети кардинально.
2023.03.30
09:29
Убогій лиха хуртовина
Сплела білий саван в саду,
Не знала що проліски сині
Для неї під снігом зійдуть.
Коштовну зібрала валізу
В останній зимовий кортеж:
Світлини, Ван Гога ескізи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сплела білий саван в саду,
Не знала що проліски сині
Для неї під снігом зійдуть.
Коштовну зібрала валізу
В останній зимовий кортеж:
Світлини, Ван Гога ескізи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.03.09
2023.03.01
2023.02.18
2023.02.06
2023.01.04
2023.01.03
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анастасій Гречкосій /
Проза
Лист Ф. Шиллера до Й.-В. Гете
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лист Ф. Шиллера до Й.-В. Гете
Лист Ф. Шиллера до Й.-В. Гете від 23 серпня 1794 р. (субота) з Єни
Учора принесли мені приємну звістку, що Ви повернулися з подорожі. Отже, ми маємо надію, що, можливо, скоро побачимо Вас у себе, чого я, зі свого боку, щиро бажаю. Недавні бесіди з Вами порушили у мені усю масу ідей, бо стосувалися предмету, який мене жваво захоплював протягом кількох років. На багато, чого я з собою самим не міг узгодити, інтуїція Вашого духу (бо саме так я повинен назвати своє сукупне враження від Ваших ідей) пролила неочікуване світло. Мені бракувало об*єкта, тіла для деяких умоглядних ідей, і Ви мене привели на його слід. Ваш спостережливий погляд, котрий так спокійно і чисто спочиває на речах, не потрапляє у небезпеку збитися з пуття, що є вельми легко як для умоглядіння, так і для свавільної уяви, яка слухається лише сама себе. У Вашій правильній інтуіції міститься усе – і далеко повніше, – чого так тяжко дошукується аналіз; і тільки тому, що воно міститься у Вас як ціле, від Вас приховані Ваші власні багатства, бо, на жаль, ми пізнаємо тільки те, що членуємо. Тому духи, подібні до Вашого, рідко знають, як глибоко вони проникли і як мало вони мають причин запозичати у філософії, котра тільки й може навчатися в них. Вона здатна лише членувати те, що їй дано, проте власне давати – це справа не аналітика, а генія, котрий під неясним, але вірним впливом чистого розуму встановлює зв*язки за об*єктивними законами.
Уже давно – хоча й з чималої відстані – я стежив за ходом Вашого духу і зі щораз новим захопленням придивлявся до шляху, який Ви собі заздалегідь накреслили. Ви шукаєте необхідне у природі, але шукаєте його, йдучи найтяжчим шляхом, якого б остереглася людина зі слабшими силами. Ви берете усю природу вкупі, щоби пролити світло на одиничне: у всечасовості способів прояву Ви відшукуєте підгрунтя для пояснення індивідуального. Від простої організації Ви, крок за кроком, підіймаєтеся до складнішої, щоби врешті найскладнішу з них – людину – генетично вибудувати з матеріалу цілісної будівлі природи. Завдяки тому, що Ви, йдучи за природою, ніби відтворюєте людину –намагаєтеся проникнути у її потаємну сутність. Велика і справді героїчна ідея, що в достатній мірі показує, як Ваш дух у прекрасній єдності щільно охоплює багате ціле своїх уявлень. Ви, звісна річ, не можете сподіватися, що Вашого життя вистачить для досягнення такої мети, але вже обрати цей шлях є цінніше, ніж скінчити будь-який інший – і Ви обрали, як Ахілл в “Іліаді”, між Фтією і безсмертям. Якби Ви народилися греком, чи навіть італійцем, і були від самої колиски оточені чарівною природою й ідеалізуючим мистецтвом, то Ваша путь нескінченно скоротилася б, можливо, стала б зовсім зайвою. Тоді вже при першому сприйнятті речей Ви б обрали форму необхідного, і вже з першим досвідом розвинули б у собі великий стиль. Та оскільки Ви народилися німцем, оскільки Ваш грецький дух був занурений у цю північну світобудову, то Вам не лишається жодного іншого вибору, як або самому стати північним митцем, або за допомогою мислення відшкодувати своїй уяві те, що віднімає в неї дійсність, і таким чином ніби зсередини, раціональним шляхом породити Грецію. У ту епоху Вашого життя, коли душа творить для себе з зовнішнього світу свій внутрішній світ, Ви, оточені хибними образами, вже сприйняли дику північну природу, коли Ваш переможний геній, панівний над своїм матеріалом, ізсередини відкривав цю хибу і ззовні пересвідчився у цьому завдяки знайомству з грецькою природою. Тепер Ви мусили стару, вже нав*язану Вашій уяві, гіршу природу корегувати за кращим зразком, який створив із себе Ваш творчий дух, а цього можна досягти не інакше, як дотримуючись провідних понять. Але цей логічний напрям, який змушений обрати дух при рефлексії, недобре ладнає з естетичним, завдяки котрому він лише й творить. Таким чином, Ви маєте ще одну роботу: бо так само, як Ви переходили від споглядання до абстракції, тепер Ви мусите назад перетворити поняття в інтуїцію та перемінити думки у почуття, бо тільки через них може творити геній.
Приблизно так я оцінюю шлях Вашого духу, і чи маю рацію, те Вам найліпше відомо. Однак врядчи Ви можете знати (бо геній завжди лишається найбільшою таємницею для самого себе) про чудову гармонію Вашого філософського інстинкту з найчистішими результатами умоглядного розуму. Щоправда, на перший погляд здається, що не може бути більших протилежностей, ніж дух умоглядний, котрий виходить із єдності, та інтуїтивний, котрий виходить із багатоманітності. Але якщо перший, керуючись чистим, вірним відчуттям, шукає досвіду, а другий, керуючись самостійним вірним мисленням, шукає закону, то зовсім не виключено, що вони обидва зустрінуться на половині шляху. Втім, інтуїтивний дух має справу тільки з індивідуальним, а спекулятивний – тільки з родовим. Та якщо інтуїтивний дух є геніальний і відкриває в емпіричному характер необхідності, то він, щоправда, завжди породить індивідуальне, але наділене характером [родового]; якщо ж геніальним є дух умоглядний, котрий, піднімаючись над досвідом, усе-таки його не втрачає, то він породжує, щоправда, завжди лише родове, але здатне до життя і з грунтовним відношенням до дійсних об*єктів.
Але я помічаю, що замість листа збираюся написати наукову роботу – через живий інтерес, яким сповнила мене ця тема; і коли Ви не впізнаєте у цьому дзеркалі своєї постаті, то я Вас дуже прошу – не відвертайтесь од нього.
Невеликий твір Моріца, який ще на кілька днів у мене випрошує п. фон Гумбольдт, я прочитав із великою цікавістю і завдячую цьому творові кількома дуже важливими повчальними місцями. Це справжня радість: чітко усвідомлювати інстинктивний спосіб дії – котрий міг легко привести на хибний шлях – й таким чином обгрунтувати почуття законами. Коли простежити за ідеями Моріца, то мало-помалу бачимо, як із мовної анархії дедалі ясніше постає чудовий лад, і хоча у такому разі вельми проявляються хиби й обмеженість нашої мови, проте пізнаємо також її силу та розуміємо, як і для чого застосовувати її.
Твір Дідро – особливо його перша частина – дуже цікавий, і для такої теми він написаний із вельми повчальною добропорядністю. Цей твір я також прошу залишити ще на кілька днів.
Одначе було б добре зрушити з місця новий журнал, і якщо Ви зволите, аби перший випуск починався саме з Вас, то я наважуся запитати Вас, чи Ви погодитеся на те, щоби Ваш роман поступово друкувався у ньому. Вважав би за прояв великої ласки з Вашого боку, якби Ви повідомили мені, чи і як скоро надали б цей твір нашому журналові. Мої друзі, так само, як і моя дружина, просять пам*ятати про них, а я залишаюся сповненим великої поваги до Вас
найпокірнішим слугою
ФШиллер
Коментарі
“Ви повернулися з подорожі”. Йдеться про поїздку Гете разом із герцогом ваймарським до Дессау, Дрездена і Ляйпціга.
“Недавні бесіди з Вами” – низка розмов між поетами, які відбулися після першої найголовнішої, котру Гете описує в поданому нижче нарисі “Перше знайомство з Шиллером”.
“Між Фтією та безсмертям”. Фтія – батьківщина Ахілла; за міфом, Фатум дав Ахіллові можливість вибору між довгим, але бездіяльним життям у рідному місті й життям коротким, але сповненим слави – Ахілл вибрав друге.
“Невеликий твір Моріца”. Книжечка про німецьку просодію, надіслана Гете Шиллерові.
“Твір Дідро”. Мова про “Нескромні скарби”, за формою – це галантно-еротичний роман, у якому сатирично розвінчані звичаї французького двору часів Регентства і Людовіка XV.
“Чи Ви згодитеся на те, щоби Ваш роман...” Йдеться про твір Гете “Роки навчання Вільгельма Майстера”.
Переклав із німецької А.Гречкосій
Учора принесли мені приємну звістку, що Ви повернулися з подорожі. Отже, ми маємо надію, що, можливо, скоро побачимо Вас у себе, чого я, зі свого боку, щиро бажаю. Недавні бесіди з Вами порушили у мені усю масу ідей, бо стосувалися предмету, який мене жваво захоплював протягом кількох років. На багато, чого я з собою самим не міг узгодити, інтуїція Вашого духу (бо саме так я повинен назвати своє сукупне враження від Ваших ідей) пролила неочікуване світло. Мені бракувало об*єкта, тіла для деяких умоглядних ідей, і Ви мене привели на його слід. Ваш спостережливий погляд, котрий так спокійно і чисто спочиває на речах, не потрапляє у небезпеку збитися з пуття, що є вельми легко як для умоглядіння, так і для свавільної уяви, яка слухається лише сама себе. У Вашій правильній інтуіції міститься усе – і далеко повніше, – чого так тяжко дошукується аналіз; і тільки тому, що воно міститься у Вас як ціле, від Вас приховані Ваші власні багатства, бо, на жаль, ми пізнаємо тільки те, що членуємо. Тому духи, подібні до Вашого, рідко знають, як глибоко вони проникли і як мало вони мають причин запозичати у філософії, котра тільки й може навчатися в них. Вона здатна лише членувати те, що їй дано, проте власне давати – це справа не аналітика, а генія, котрий під неясним, але вірним впливом чистого розуму встановлює зв*язки за об*єктивними законами.
Уже давно – хоча й з чималої відстані – я стежив за ходом Вашого духу і зі щораз новим захопленням придивлявся до шляху, який Ви собі заздалегідь накреслили. Ви шукаєте необхідне у природі, але шукаєте його, йдучи найтяжчим шляхом, якого б остереглася людина зі слабшими силами. Ви берете усю природу вкупі, щоби пролити світло на одиничне: у всечасовості способів прояву Ви відшукуєте підгрунтя для пояснення індивідуального. Від простої організації Ви, крок за кроком, підіймаєтеся до складнішої, щоби врешті найскладнішу з них – людину – генетично вибудувати з матеріалу цілісної будівлі природи. Завдяки тому, що Ви, йдучи за природою, ніби відтворюєте людину –намагаєтеся проникнути у її потаємну сутність. Велика і справді героїчна ідея, що в достатній мірі показує, як Ваш дух у прекрасній єдності щільно охоплює багате ціле своїх уявлень. Ви, звісна річ, не можете сподіватися, що Вашого життя вистачить для досягнення такої мети, але вже обрати цей шлях є цінніше, ніж скінчити будь-який інший – і Ви обрали, як Ахілл в “Іліаді”, між Фтією і безсмертям. Якби Ви народилися греком, чи навіть італійцем, і були від самої колиски оточені чарівною природою й ідеалізуючим мистецтвом, то Ваша путь нескінченно скоротилася б, можливо, стала б зовсім зайвою. Тоді вже при першому сприйнятті речей Ви б обрали форму необхідного, і вже з першим досвідом розвинули б у собі великий стиль. Та оскільки Ви народилися німцем, оскільки Ваш грецький дух був занурений у цю північну світобудову, то Вам не лишається жодного іншого вибору, як або самому стати північним митцем, або за допомогою мислення відшкодувати своїй уяві те, що віднімає в неї дійсність, і таким чином ніби зсередини, раціональним шляхом породити Грецію. У ту епоху Вашого життя, коли душа творить для себе з зовнішнього світу свій внутрішній світ, Ви, оточені хибними образами, вже сприйняли дику північну природу, коли Ваш переможний геній, панівний над своїм матеріалом, ізсередини відкривав цю хибу і ззовні пересвідчився у цьому завдяки знайомству з грецькою природою. Тепер Ви мусили стару, вже нав*язану Вашій уяві, гіршу природу корегувати за кращим зразком, який створив із себе Ваш творчий дух, а цього можна досягти не інакше, як дотримуючись провідних понять. Але цей логічний напрям, який змушений обрати дух при рефлексії, недобре ладнає з естетичним, завдяки котрому він лише й творить. Таким чином, Ви маєте ще одну роботу: бо так само, як Ви переходили від споглядання до абстракції, тепер Ви мусите назад перетворити поняття в інтуїцію та перемінити думки у почуття, бо тільки через них може творити геній.
Приблизно так я оцінюю шлях Вашого духу, і чи маю рацію, те Вам найліпше відомо. Однак врядчи Ви можете знати (бо геній завжди лишається найбільшою таємницею для самого себе) про чудову гармонію Вашого філософського інстинкту з найчистішими результатами умоглядного розуму. Щоправда, на перший погляд здається, що не може бути більших протилежностей, ніж дух умоглядний, котрий виходить із єдності, та інтуїтивний, котрий виходить із багатоманітності. Але якщо перший, керуючись чистим, вірним відчуттям, шукає досвіду, а другий, керуючись самостійним вірним мисленням, шукає закону, то зовсім не виключено, що вони обидва зустрінуться на половині шляху. Втім, інтуїтивний дух має справу тільки з індивідуальним, а спекулятивний – тільки з родовим. Та якщо інтуїтивний дух є геніальний і відкриває в емпіричному характер необхідності, то він, щоправда, завжди породить індивідуальне, але наділене характером [родового]; якщо ж геніальним є дух умоглядний, котрий, піднімаючись над досвідом, усе-таки його не втрачає, то він породжує, щоправда, завжди лише родове, але здатне до життя і з грунтовним відношенням до дійсних об*єктів.
Але я помічаю, що замість листа збираюся написати наукову роботу – через живий інтерес, яким сповнила мене ця тема; і коли Ви не впізнаєте у цьому дзеркалі своєї постаті, то я Вас дуже прошу – не відвертайтесь од нього.
Невеликий твір Моріца, який ще на кілька днів у мене випрошує п. фон Гумбольдт, я прочитав із великою цікавістю і завдячую цьому творові кількома дуже важливими повчальними місцями. Це справжня радість: чітко усвідомлювати інстинктивний спосіб дії – котрий міг легко привести на хибний шлях – й таким чином обгрунтувати почуття законами. Коли простежити за ідеями Моріца, то мало-помалу бачимо, як із мовної анархії дедалі ясніше постає чудовий лад, і хоча у такому разі вельми проявляються хиби й обмеженість нашої мови, проте пізнаємо також її силу та розуміємо, як і для чого застосовувати її.
Твір Дідро – особливо його перша частина – дуже цікавий, і для такої теми він написаний із вельми повчальною добропорядністю. Цей твір я також прошу залишити ще на кілька днів.
Одначе було б добре зрушити з місця новий журнал, і якщо Ви зволите, аби перший випуск починався саме з Вас, то я наважуся запитати Вас, чи Ви погодитеся на те, щоби Ваш роман поступово друкувався у ньому. Вважав би за прояв великої ласки з Вашого боку, якби Ви повідомили мені, чи і як скоро надали б цей твір нашому журналові. Мої друзі, так само, як і моя дружина, просять пам*ятати про них, а я залишаюся сповненим великої поваги до Вас
найпокірнішим слугою
ФШиллер
Коментарі
“Ви повернулися з подорожі”. Йдеться про поїздку Гете разом із герцогом ваймарським до Дессау, Дрездена і Ляйпціга.
“Недавні бесіди з Вами” – низка розмов між поетами, які відбулися після першої найголовнішої, котру Гете описує в поданому нижче нарисі “Перше знайомство з Шиллером”.
“Між Фтією та безсмертям”. Фтія – батьківщина Ахілла; за міфом, Фатум дав Ахіллові можливість вибору між довгим, але бездіяльним життям у рідному місті й життям коротким, але сповненим слави – Ахілл вибрав друге.
“Невеликий твір Моріца”. Книжечка про німецьку просодію, надіслана Гете Шиллерові.
“Твір Дідро”. Мова про “Нескромні скарби”, за формою – це галантно-еротичний роман, у якому сатирично розвінчані звичаї французького двору часів Регентства і Людовіка XV.
“Чи Ви згодитеся на те, щоби Ваш роман...” Йдеться про твір Гете “Роки навчання Вільгельма Майстера”.
Переклав із німецької А.Гречкосій
Лист Шиллера, в якому він викладає своє бачення творчої натури Гете.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію