
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.05.18
16:29
Що москалі - великі брехуни.
То знаєм ми, то знають і вони.
Та москалів то зовсім не спиня,
Бо ж то вся сутність їхня – та брехня.
Не вигадки якісь там комуняк.
І при царях брехали та ще й як.
Ото горілку без кінця пили
Й брехали – тільки тим вони
То знаєм ми, то знають і вони.
Та москалів то зовсім не спиня,
Бо ж то вся сутність їхня – та брехня.
Не вигадки якісь там комуняк.
І при царях брехали та ще й як.
Ото горілку без кінця пили
Й брехали – тільки тим вони
2025.05.18
11:23
Не відаю, що буде завтра —
а до ворожки не піти.
Можливо, більшого не варта?
Та в мене є чудовий — ти!
Усе, що треба чуйній жінці—
ковток любові, не жалю.
Хай осінь золоті червінці
в дорогу сипле журавлю.
а до ворожки не піти.
Можливо, більшого не варта?
Та в мене є чудовий — ти!
Усе, що треба чуйній жінці—
ковток любові, не жалю.
Хай осінь золоті червінці
в дорогу сипле журавлю.
2025.05.18
10:01
Сенат Карфагену, на мир налаштований,
всю зброю здав Риму негайно;
відтак Карфаген, певна річ, був зруйнований,
а мешканці – вбиті, звичайно.
А потім – весь світ зачитався паперами,
що склали Катони речисті:
мовляв, карфагенці були людожерами!
всю зброю здав Риму негайно;
відтак Карфаген, певна річ, був зруйнований,
а мешканці – вбиті, звичайно.
А потім – весь світ зачитався паперами,
що склали Катони речисті:
мовляв, карфагенці були людожерами!
2025.05.18
06:36
Серце любляче, мов кубок
Ароматного вина, –
Відчуваю, як ти любиш,
Упиваючись сповна.
Молодію від напою
Найсолодшого на смак, –
І найтяжчу рану гою
Ситий добре й натощак.
Ароматного вина, –
Відчуваю, як ти любиш,
Упиваючись сповна.
Молодію від напою
Найсолодшого на смак, –
І найтяжчу рану гою
Ситий добре й натощак.
2025.05.18
05:55
Ей, Джо! куди прямуєш із револьвером оце
Ей, Джо! кажу, куди прямуєш із револьвером оце
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Оце такий бруд
Ей, Джо! кажу, куди прямуєш із револьвером оце
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Іду застрелити свою стареньку
Або застав її із іншим, у постелі
Оце такий бруд
2025.05.18
00:25
У натовпі мерзотників-святош,
Що дивляться в підлогу винувато,
Я припускаю, що мене також
Безсовісним ждуном не гріх назвати.
Крізь аркуші свого календаря
Зустріну мрію... Може, стан афекту:
Оце блювотне "трєтьє сєнтября"
Що дивляться в підлогу винувато,
Я припускаю, що мене також
Безсовісним ждуном не гріх назвати.
Крізь аркуші свого календаря
Зустріну мрію... Може, стан афекту:
Оце блювотне "трєтьє сєнтября"
2025.05.17
21:38
Подивитися в очі чорній безодні,
зазирнути до чорних дір
чи розкрити
твань підсвідомості.
Подивитися в очі потворності,
страху, ненависті.
Що може бути страшніше?
Впитися в магму ночі,
зазирнути до чорних дір
чи розкрити
твань підсвідомості.
Подивитися в очі потворності,
страху, ненависті.
Що може бути страшніше?
Впитися в магму ночі,
2025.05.17
17:30
вертай живим
вертай живим
крізь лють вітрів
де смерть на Ви
де вирви піль -
стигмати прі
мечі навхрест
вертай живим
крізь лють вітрів
де смерть на Ви
де вирви піль -
стигмати прі
мечі навхрест
2025.05.17
14:20
Вечірня тиша бродить в домі,
навшпиньках сонно очі тре.
Пишу і розставляю коми,
лапки, апострофи, тире.
Дефіс, трикрапки... знак питання? —
Дужки — закриті два крила.
Слова, неначе біль останній,
сльозою скрапують з пера.
навшпиньках сонно очі тре.
Пишу і розставляю коми,
лапки, апострофи, тире.
Дефіс, трикрапки... знак питання? —
Дужки — закриті два крила.
Слова, неначе біль останній,
сльозою скрапують з пера.
2025.05.17
12:08
Так повсякчасно прагнем волі
І благ, і радощів земних,
Що всі страхи перебороли
Перед жахливістю війни.
Лише позбутись важко туги
І біля трун скорботних поз,
Якщо в останню путь за другом
Проводим рідного когось...
І благ, і радощів земних,
Що всі страхи перебороли
Перед жахливістю війни.
Лише позбутись важко туги
І біля трун скорботних поз,
Якщо в останню путь за другом
Проводим рідного когось...
2025.05.16
21:30
Ілля прийшов, і літу вже кінець.
Кінець усім зникомим сподіванням.
Так звершиться безславності вінець
Під маревом осіннього кохання.
Упав листок, немов метеорит,
У озеро, що в спокої спочило.
І Бог спочив, що все це сотворив,
Кінець усім зникомим сподіванням.
Так звершиться безславності вінець
Під маревом осіннього кохання.
Упав листок, немов метеорит,
У озеро, що в спокої спочило.
І Бог спочив, що все це сотворив,
2025.05.16
21:03
Наші пам’ятники
Двозначні
Мають форму впадини
Наші пам’ятники
Мають форму
Сльози
Двозначні
Мають форму впадини
Наші пам’ятники
Мають форму
Сльози
2025.05.16
17:52
У світломузиці весь зал,
Зірки яскравішими стали.
І що тобі ще не сказав,
Очей у танці скаже спалах.
У колі подруг ти стоїш,
Далека, мріє, незбагненна…
До тебе кілька кроків лиш,
Зірки яскравішими стали.
І що тобі ще не сказав,
Очей у танці скаже спалах.
У колі подруг ти стоїш,
Далека, мріє, незбагненна…
До тебе кілька кроків лиш,
2025.05.16
15:26
Поміж роями зоряних галактик
Несеться, неомірний відчуттям
Гривастий час, який не осідлати.
Лиш зірка має пОру в нім палати.
А з миті мить у ньому для життя,
Яке сяйне ураз, без вороття,
Щоб в Божих зупинитися палатах.
І мить із миті - шанс для ка
Несеться, неомірний відчуттям
Гривастий час, який не осідлати.
Лиш зірка має пОру в нім палати.
А з миті мить у ньому для життя,
Яке сяйне ураз, без вороття,
Щоб в Божих зупинитися палатах.
І мить із миті - шанс для ка
2025.05.16
08:24
Не обманюй, солодкий, мене
і себе ти також не обманюй.
Згодом цей листопад промайне,
подаруєш любов іншій лані.
І розсиплеш печалі сумні
хною осені на видноколи.
Буде туга дощити в мені
і себе ти також не обманюй.
Згодом цей листопад промайне,
подаруєш любов іншій лані.
І розсиплеш печалі сумні
хною осені на видноколи.
Буде туга дощити в мені
2025.05.16
07:15
Якби загоїлася рана
Та сум утрати відійшов, –
Скипало б серце в час весняний
І нуртувала в жилах кров.
Якби не снилася ти часто,
А появлялась наяву, –
Радів би зараз щиро щастю,
Що вкупі з любою живу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та сум утрати відійшов, –
Скипало б серце в час весняний
І нуртувала в жилах кров.
Якби не снилася ти часто,
А появлялась наяву, –
Радів би зараз щиро щастю,
Що вкупі з любою живу.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анастасій Гречкосій /
Проза
Лист Ф. Шиллера до Й.-В. Гете
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лист Ф. Шиллера до Й.-В. Гете
Лист Ф. Шиллера до Й.-В. Гете від 23 серпня 1794 р. (субота) з Єни
Учора принесли мені приємну звістку, що Ви повернулися з подорожі. Отже, ми маємо надію, що, можливо, скоро побачимо Вас у себе, чого я, зі свого боку, щиро бажаю. Недавні бесіди з Вами порушили у мені усю масу ідей, бо стосувалися предмету, який мене жваво захоплював протягом кількох років. На багато, чого я з собою самим не міг узгодити, інтуїція Вашого духу (бо саме так я повинен назвати своє сукупне враження від Ваших ідей) пролила неочікуване світло. Мені бракувало об*єкта, тіла для деяких умоглядних ідей, і Ви мене привели на його слід. Ваш спостережливий погляд, котрий так спокійно і чисто спочиває на речах, не потрапляє у небезпеку збитися з пуття, що є вельми легко як для умоглядіння, так і для свавільної уяви, яка слухається лише сама себе. У Вашій правильній інтуіції міститься усе – і далеко повніше, – чого так тяжко дошукується аналіз; і тільки тому, що воно міститься у Вас як ціле, від Вас приховані Ваші власні багатства, бо, на жаль, ми пізнаємо тільки те, що членуємо. Тому духи, подібні до Вашого, рідко знають, як глибоко вони проникли і як мало вони мають причин запозичати у філософії, котра тільки й може навчатися в них. Вона здатна лише членувати те, що їй дано, проте власне давати – це справа не аналітика, а генія, котрий під неясним, але вірним впливом чистого розуму встановлює зв*язки за об*єктивними законами.
Уже давно – хоча й з чималої відстані – я стежив за ходом Вашого духу і зі щораз новим захопленням придивлявся до шляху, який Ви собі заздалегідь накреслили. Ви шукаєте необхідне у природі, але шукаєте його, йдучи найтяжчим шляхом, якого б остереглася людина зі слабшими силами. Ви берете усю природу вкупі, щоби пролити світло на одиничне: у всечасовості способів прояву Ви відшукуєте підгрунтя для пояснення індивідуального. Від простої організації Ви, крок за кроком, підіймаєтеся до складнішої, щоби врешті найскладнішу з них – людину – генетично вибудувати з матеріалу цілісної будівлі природи. Завдяки тому, що Ви, йдучи за природою, ніби відтворюєте людину –намагаєтеся проникнути у її потаємну сутність. Велика і справді героїчна ідея, що в достатній мірі показує, як Ваш дух у прекрасній єдності щільно охоплює багате ціле своїх уявлень. Ви, звісна річ, не можете сподіватися, що Вашого життя вистачить для досягнення такої мети, але вже обрати цей шлях є цінніше, ніж скінчити будь-який інший – і Ви обрали, як Ахілл в “Іліаді”, між Фтією і безсмертям. Якби Ви народилися греком, чи навіть італійцем, і були від самої колиски оточені чарівною природою й ідеалізуючим мистецтвом, то Ваша путь нескінченно скоротилася б, можливо, стала б зовсім зайвою. Тоді вже при першому сприйнятті речей Ви б обрали форму необхідного, і вже з першим досвідом розвинули б у собі великий стиль. Та оскільки Ви народилися німцем, оскільки Ваш грецький дух був занурений у цю північну світобудову, то Вам не лишається жодного іншого вибору, як або самому стати північним митцем, або за допомогою мислення відшкодувати своїй уяві те, що віднімає в неї дійсність, і таким чином ніби зсередини, раціональним шляхом породити Грецію. У ту епоху Вашого життя, коли душа творить для себе з зовнішнього світу свій внутрішній світ, Ви, оточені хибними образами, вже сприйняли дику північну природу, коли Ваш переможний геній, панівний над своїм матеріалом, ізсередини відкривав цю хибу і ззовні пересвідчився у цьому завдяки знайомству з грецькою природою. Тепер Ви мусили стару, вже нав*язану Вашій уяві, гіршу природу корегувати за кращим зразком, який створив із себе Ваш творчий дух, а цього можна досягти не інакше, як дотримуючись провідних понять. Але цей логічний напрям, який змушений обрати дух при рефлексії, недобре ладнає з естетичним, завдяки котрому він лише й творить. Таким чином, Ви маєте ще одну роботу: бо так само, як Ви переходили від споглядання до абстракції, тепер Ви мусите назад перетворити поняття в інтуїцію та перемінити думки у почуття, бо тільки через них може творити геній.
Приблизно так я оцінюю шлях Вашого духу, і чи маю рацію, те Вам найліпше відомо. Однак врядчи Ви можете знати (бо геній завжди лишається найбільшою таємницею для самого себе) про чудову гармонію Вашого філософського інстинкту з найчистішими результатами умоглядного розуму. Щоправда, на перший погляд здається, що не може бути більших протилежностей, ніж дух умоглядний, котрий виходить із єдності, та інтуїтивний, котрий виходить із багатоманітності. Але якщо перший, керуючись чистим, вірним відчуттям, шукає досвіду, а другий, керуючись самостійним вірним мисленням, шукає закону, то зовсім не виключено, що вони обидва зустрінуться на половині шляху. Втім, інтуїтивний дух має справу тільки з індивідуальним, а спекулятивний – тільки з родовим. Та якщо інтуїтивний дух є геніальний і відкриває в емпіричному характер необхідності, то він, щоправда, завжди породить індивідуальне, але наділене характером [родового]; якщо ж геніальним є дух умоглядний, котрий, піднімаючись над досвідом, усе-таки його не втрачає, то він породжує, щоправда, завжди лише родове, але здатне до життя і з грунтовним відношенням до дійсних об*єктів.
Але я помічаю, що замість листа збираюся написати наукову роботу – через живий інтерес, яким сповнила мене ця тема; і коли Ви не впізнаєте у цьому дзеркалі своєї постаті, то я Вас дуже прошу – не відвертайтесь од нього.
Невеликий твір Моріца, який ще на кілька днів у мене випрошує п. фон Гумбольдт, я прочитав із великою цікавістю і завдячую цьому творові кількома дуже важливими повчальними місцями. Це справжня радість: чітко усвідомлювати інстинктивний спосіб дії – котрий міг легко привести на хибний шлях – й таким чином обгрунтувати почуття законами. Коли простежити за ідеями Моріца, то мало-помалу бачимо, як із мовної анархії дедалі ясніше постає чудовий лад, і хоча у такому разі вельми проявляються хиби й обмеженість нашої мови, проте пізнаємо також її силу та розуміємо, як і для чого застосовувати її.
Твір Дідро – особливо його перша частина – дуже цікавий, і для такої теми він написаний із вельми повчальною добропорядністю. Цей твір я також прошу залишити ще на кілька днів.
Одначе було б добре зрушити з місця новий журнал, і якщо Ви зволите, аби перший випуск починався саме з Вас, то я наважуся запитати Вас, чи Ви погодитеся на те, щоби Ваш роман поступово друкувався у ньому. Вважав би за прояв великої ласки з Вашого боку, якби Ви повідомили мені, чи і як скоро надали б цей твір нашому журналові. Мої друзі, так само, як і моя дружина, просять пам*ятати про них, а я залишаюся сповненим великої поваги до Вас
найпокірнішим слугою
ФШиллер
Коментарі
“Ви повернулися з подорожі”. Йдеться про поїздку Гете разом із герцогом ваймарським до Дессау, Дрездена і Ляйпціга.
“Недавні бесіди з Вами” – низка розмов між поетами, які відбулися після першої найголовнішої, котру Гете описує в поданому нижче нарисі “Перше знайомство з Шиллером”.
“Між Фтією та безсмертям”. Фтія – батьківщина Ахілла; за міфом, Фатум дав Ахіллові можливість вибору між довгим, але бездіяльним життям у рідному місті й життям коротким, але сповненим слави – Ахілл вибрав друге.
“Невеликий твір Моріца”. Книжечка про німецьку просодію, надіслана Гете Шиллерові.
“Твір Дідро”. Мова про “Нескромні скарби”, за формою – це галантно-еротичний роман, у якому сатирично розвінчані звичаї французького двору часів Регентства і Людовіка XV.
“Чи Ви згодитеся на те, щоби Ваш роман...” Йдеться про твір Гете “Роки навчання Вільгельма Майстера”.
Переклав із німецької А.Гречкосій
Учора принесли мені приємну звістку, що Ви повернулися з подорожі. Отже, ми маємо надію, що, можливо, скоро побачимо Вас у себе, чого я, зі свого боку, щиро бажаю. Недавні бесіди з Вами порушили у мені усю масу ідей, бо стосувалися предмету, який мене жваво захоплював протягом кількох років. На багато, чого я з собою самим не міг узгодити, інтуїція Вашого духу (бо саме так я повинен назвати своє сукупне враження від Ваших ідей) пролила неочікуване світло. Мені бракувало об*єкта, тіла для деяких умоглядних ідей, і Ви мене привели на його слід. Ваш спостережливий погляд, котрий так спокійно і чисто спочиває на речах, не потрапляє у небезпеку збитися з пуття, що є вельми легко як для умоглядіння, так і для свавільної уяви, яка слухається лише сама себе. У Вашій правильній інтуіції міститься усе – і далеко повніше, – чого так тяжко дошукується аналіз; і тільки тому, що воно міститься у Вас як ціле, від Вас приховані Ваші власні багатства, бо, на жаль, ми пізнаємо тільки те, що членуємо. Тому духи, подібні до Вашого, рідко знають, як глибоко вони проникли і як мало вони мають причин запозичати у філософії, котра тільки й може навчатися в них. Вона здатна лише членувати те, що їй дано, проте власне давати – це справа не аналітика, а генія, котрий під неясним, але вірним впливом чистого розуму встановлює зв*язки за об*єктивними законами.
Уже давно – хоча й з чималої відстані – я стежив за ходом Вашого духу і зі щораз новим захопленням придивлявся до шляху, який Ви собі заздалегідь накреслили. Ви шукаєте необхідне у природі, але шукаєте його, йдучи найтяжчим шляхом, якого б остереглася людина зі слабшими силами. Ви берете усю природу вкупі, щоби пролити світло на одиничне: у всечасовості способів прояву Ви відшукуєте підгрунтя для пояснення індивідуального. Від простої організації Ви, крок за кроком, підіймаєтеся до складнішої, щоби врешті найскладнішу з них – людину – генетично вибудувати з матеріалу цілісної будівлі природи. Завдяки тому, що Ви, йдучи за природою, ніби відтворюєте людину –намагаєтеся проникнути у її потаємну сутність. Велика і справді героїчна ідея, що в достатній мірі показує, як Ваш дух у прекрасній єдності щільно охоплює багате ціле своїх уявлень. Ви, звісна річ, не можете сподіватися, що Вашого життя вистачить для досягнення такої мети, але вже обрати цей шлях є цінніше, ніж скінчити будь-який інший – і Ви обрали, як Ахілл в “Іліаді”, між Фтією і безсмертям. Якби Ви народилися греком, чи навіть італійцем, і були від самої колиски оточені чарівною природою й ідеалізуючим мистецтвом, то Ваша путь нескінченно скоротилася б, можливо, стала б зовсім зайвою. Тоді вже при першому сприйнятті речей Ви б обрали форму необхідного, і вже з першим досвідом розвинули б у собі великий стиль. Та оскільки Ви народилися німцем, оскільки Ваш грецький дух був занурений у цю північну світобудову, то Вам не лишається жодного іншого вибору, як або самому стати північним митцем, або за допомогою мислення відшкодувати своїй уяві те, що віднімає в неї дійсність, і таким чином ніби зсередини, раціональним шляхом породити Грецію. У ту епоху Вашого життя, коли душа творить для себе з зовнішнього світу свій внутрішній світ, Ви, оточені хибними образами, вже сприйняли дику північну природу, коли Ваш переможний геній, панівний над своїм матеріалом, ізсередини відкривав цю хибу і ззовні пересвідчився у цьому завдяки знайомству з грецькою природою. Тепер Ви мусили стару, вже нав*язану Вашій уяві, гіршу природу корегувати за кращим зразком, який створив із себе Ваш творчий дух, а цього можна досягти не інакше, як дотримуючись провідних понять. Але цей логічний напрям, який змушений обрати дух при рефлексії, недобре ладнає з естетичним, завдяки котрому він лише й творить. Таким чином, Ви маєте ще одну роботу: бо так само, як Ви переходили від споглядання до абстракції, тепер Ви мусите назад перетворити поняття в інтуїцію та перемінити думки у почуття, бо тільки через них може творити геній.
Приблизно так я оцінюю шлях Вашого духу, і чи маю рацію, те Вам найліпше відомо. Однак врядчи Ви можете знати (бо геній завжди лишається найбільшою таємницею для самого себе) про чудову гармонію Вашого філософського інстинкту з найчистішими результатами умоглядного розуму. Щоправда, на перший погляд здається, що не може бути більших протилежностей, ніж дух умоглядний, котрий виходить із єдності, та інтуїтивний, котрий виходить із багатоманітності. Але якщо перший, керуючись чистим, вірним відчуттям, шукає досвіду, а другий, керуючись самостійним вірним мисленням, шукає закону, то зовсім не виключено, що вони обидва зустрінуться на половині шляху. Втім, інтуїтивний дух має справу тільки з індивідуальним, а спекулятивний – тільки з родовим. Та якщо інтуїтивний дух є геніальний і відкриває в емпіричному характер необхідності, то він, щоправда, завжди породить індивідуальне, але наділене характером [родового]; якщо ж геніальним є дух умоглядний, котрий, піднімаючись над досвідом, усе-таки його не втрачає, то він породжує, щоправда, завжди лише родове, але здатне до життя і з грунтовним відношенням до дійсних об*єктів.
Але я помічаю, що замість листа збираюся написати наукову роботу – через живий інтерес, яким сповнила мене ця тема; і коли Ви не впізнаєте у цьому дзеркалі своєї постаті, то я Вас дуже прошу – не відвертайтесь од нього.
Невеликий твір Моріца, який ще на кілька днів у мене випрошує п. фон Гумбольдт, я прочитав із великою цікавістю і завдячую цьому творові кількома дуже важливими повчальними місцями. Це справжня радість: чітко усвідомлювати інстинктивний спосіб дії – котрий міг легко привести на хибний шлях – й таким чином обгрунтувати почуття законами. Коли простежити за ідеями Моріца, то мало-помалу бачимо, як із мовної анархії дедалі ясніше постає чудовий лад, і хоча у такому разі вельми проявляються хиби й обмеженість нашої мови, проте пізнаємо також її силу та розуміємо, як і для чого застосовувати її.
Твір Дідро – особливо його перша частина – дуже цікавий, і для такої теми він написаний із вельми повчальною добропорядністю. Цей твір я також прошу залишити ще на кілька днів.
Одначе було б добре зрушити з місця новий журнал, і якщо Ви зволите, аби перший випуск починався саме з Вас, то я наважуся запитати Вас, чи Ви погодитеся на те, щоби Ваш роман поступово друкувався у ньому. Вважав би за прояв великої ласки з Вашого боку, якби Ви повідомили мені, чи і як скоро надали б цей твір нашому журналові. Мої друзі, так само, як і моя дружина, просять пам*ятати про них, а я залишаюся сповненим великої поваги до Вас
найпокірнішим слугою
ФШиллер
Коментарі
“Ви повернулися з подорожі”. Йдеться про поїздку Гете разом із герцогом ваймарським до Дессау, Дрездена і Ляйпціга.
“Недавні бесіди з Вами” – низка розмов між поетами, які відбулися після першої найголовнішої, котру Гете описує в поданому нижче нарисі “Перше знайомство з Шиллером”.
“Між Фтією та безсмертям”. Фтія – батьківщина Ахілла; за міфом, Фатум дав Ахіллові можливість вибору між довгим, але бездіяльним життям у рідному місті й життям коротким, але сповненим слави – Ахілл вибрав друге.
“Невеликий твір Моріца”. Книжечка про німецьку просодію, надіслана Гете Шиллерові.
“Твір Дідро”. Мова про “Нескромні скарби”, за формою – це галантно-еротичний роман, у якому сатирично розвінчані звичаї французького двору часів Регентства і Людовіка XV.
“Чи Ви згодитеся на те, щоби Ваш роман...” Йдеться про твір Гете “Роки навчання Вільгельма Майстера”.
Переклав із німецької А.Гречкосій
Лист Шиллера, в якому він викладає своє бачення творчої натури Гете.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію