За двадцять шоста – черга до цирульні,
Моє прохання – дві короткі фрази.
Півчерги дружно розпустили нюні -
Плаксивий фільм їм демонструє плазма.

У титрах – Міхалков і Дапкунайте,
У пляшці – квас прокислий, наче брага.
Ще й перукарка липне: „А давайте
ми пострижемо вас „під Lady GaGa”.

Міняють настрій призабуті ноти АББи
І я здаюся під грайливим натиском.
Чоловіки розлуку топлять в пабах,
жінкам доречніше - міняти зачіску.

Бурчить клієнтка із фарбованим волоссям.
Жбурляє телефон на підвіконник -
Сторінка, друга, от і почалося...
Вивчаємо деталі світських хронік.

Справжнісінька весільна лихоманка,
породжена, мабýть, серйозним вірусом -
пройшовся Гіменей, неначе танком,
по холостяцтву Мессі і Касильяса.

Та й Пенелопа Крус його знайшла.
О! Розкудахтались. От заздрісники ниці!
Що? Гарна? Ще й багата?
Тихо. Ша!
Усі ми заслуговуєм на принца!

Невже комусь потрібен Гіменей -
ота бацила втрачених ілюзій?
Кохання замінили лесбо й геї,
І випадковий секс у лісосмузі.

Та сни про тебе, як кусючі оси,
Все повертаюся думками в стиглу осінь...

Забудься, згинь.
Ну що я тобі винна?!
Зліпило нас, як тюбик з суперклеєм.
На персах шрам – там різали пухлину.
Чому ж тебе не видалили з нею?