Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир В'юга (1960) /
Проза
Джанет
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Джанет
Она долго смотрела, на отъезжающий автобус, даже не заскулив, как обычно скулят собаки.
Может потому, что он не оглядывался, предварительно попрощавшись с удивительной сукой Джанет, а может и потому, как знал всего одни сутки. Ее хозяин по имени Вихирев, похлопывал свою подопечную охранницу с привычной лаской, придерживая собаку за поводок. Автобус рычал, унося пассажиров вдогонку красному солнцу.
Воспоминания, словно собачий лай не унимались в переполненной маршрутке. Тихий галдеж дачников способствовал этому. Заскрипела в памяти открытая им вчера калитка чужой дачи. И все переживалось, будто наяву. Гость понял, что поторопился: медленно подходила громадная псина, синева неба отразилась на его лице, Питбуль для порядка прорычал, мгновенно отозвался хозяин:
-Джанет, фу! - повторил дважды.
Он долго сетовал на неосторожность гостя, тот согласился, с уважением поглядывая на собаку. Когда привязанная на цепь она успокоилась, полилось вечерним закатом сладкое вино в уста закадычных друзей, и была вскорости забыта эта пустяковая сцена. Разожженный костер среди двора дачного участка медленно угасал, его багровые головешки рассыпались и шипели от готовящегося барбекю. Перезвон бокалов сливался с чарующей мелодией гитарных вздохов, веселого смеха и доброго человеческого настроения. И только довольное покряхкивание старой и верной суки от сладкой косточки иногда отвлекало на себя внимание. Добротно выпив, закусив мясными блюдами, он на правах гостя скормил собаке вкуснейшее барбекю. Вихирев то ли для порядка, то ли из ревности ругал свою собаку за такую вольность. Когда гость гладил собаку по загривку, его вдруг осенило: где-то эту собаку уже видел. Он пошел на дерзость: стал на четвереньки и в зубах с косточкой пополз к Джанет. Она нежно взяла кость с человеческих зубов, хрястнуло в оцепеневшем ночном небе на всю округу, оборвалась гитарная струна, уступив громкому облизыванию жирной физиономии гостя. Из рук Вихирева выпал графин с вином, он тихо подошел и стал между собакой и гостем, компания облегченно вздохнула. Вернулся к столу совершенно трезвым, с вспотевшим запасом адреналина. Его быстрый, энергичный рассказ о похожей собаке на эту, вынудил хозяина полностью раскрыть тайну ее приобретения. Случилось все несколько месяцев назад.
Вихирев - здесь же на даче, поздней ночью, сидя на диване уже задремал. Дверь была открытой, вместе с запахом ночного неба к нему зашла эта собака с оборванной на шее удавкой. Густая запекшаяся кровь не позволяла отделить тонкий стальной трос с собачьей шеи. Сантиметр за сантиметром Вихирев отпускал смертельную петлю под тихое животное вытье. Сняв с шеи, петлю, он упал в обморок. Утренняя прохлада разбудила хозяина, собака лежала , охраняя то ли жилище, то ли боясь шевельнуться. Со временем выяснилось, что Питбуль проиграл бой, и ее привязали удавкой к буксировочному крюку «Лексиса»…Как удалось вырваться, можно лишь догадываться.
Гости с уважением смотрели на Джанет. Разошлись за полночь. И только маленькая тайна, о которой собака не могла рассказать, а он не хотел этого делать остались не озвученными.
Автобус выпустил небесную синеву выхлопных газов и растворился в изгибе реки.
2008
Может потому, что он не оглядывался, предварительно попрощавшись с удивительной сукой Джанет, а может и потому, как знал всего одни сутки. Ее хозяин по имени Вихирев, похлопывал свою подопечную охранницу с привычной лаской, придерживая собаку за поводок. Автобус рычал, унося пассажиров вдогонку красному солнцу.
Воспоминания, словно собачий лай не унимались в переполненной маршрутке. Тихий галдеж дачников способствовал этому. Заскрипела в памяти открытая им вчера калитка чужой дачи. И все переживалось, будто наяву. Гость понял, что поторопился: медленно подходила громадная псина, синева неба отразилась на его лице, Питбуль для порядка прорычал, мгновенно отозвался хозяин:
-Джанет, фу! - повторил дважды.
Он долго сетовал на неосторожность гостя, тот согласился, с уважением поглядывая на собаку. Когда привязанная на цепь она успокоилась, полилось вечерним закатом сладкое вино в уста закадычных друзей, и была вскорости забыта эта пустяковая сцена. Разожженный костер среди двора дачного участка медленно угасал, его багровые головешки рассыпались и шипели от готовящегося барбекю. Перезвон бокалов сливался с чарующей мелодией гитарных вздохов, веселого смеха и доброго человеческого настроения. И только довольное покряхкивание старой и верной суки от сладкой косточки иногда отвлекало на себя внимание. Добротно выпив, закусив мясными блюдами, он на правах гостя скормил собаке вкуснейшее барбекю. Вихирев то ли для порядка, то ли из ревности ругал свою собаку за такую вольность. Когда гость гладил собаку по загривку, его вдруг осенило: где-то эту собаку уже видел. Он пошел на дерзость: стал на четвереньки и в зубах с косточкой пополз к Джанет. Она нежно взяла кость с человеческих зубов, хрястнуло в оцепеневшем ночном небе на всю округу, оборвалась гитарная струна, уступив громкому облизыванию жирной физиономии гостя. Из рук Вихирева выпал графин с вином, он тихо подошел и стал между собакой и гостем, компания облегченно вздохнула. Вернулся к столу совершенно трезвым, с вспотевшим запасом адреналина. Его быстрый, энергичный рассказ о похожей собаке на эту, вынудил хозяина полностью раскрыть тайну ее приобретения. Случилось все несколько месяцев назад.
Вихирев - здесь же на даче, поздней ночью, сидя на диване уже задремал. Дверь была открытой, вместе с запахом ночного неба к нему зашла эта собака с оборванной на шее удавкой. Густая запекшаяся кровь не позволяла отделить тонкий стальной трос с собачьей шеи. Сантиметр за сантиметром Вихирев отпускал смертельную петлю под тихое животное вытье. Сняв с шеи, петлю, он упал в обморок. Утренняя прохлада разбудила хозяина, собака лежала , охраняя то ли жилище, то ли боясь шевельнуться. Со временем выяснилось, что Питбуль проиграл бой, и ее привязали удавкой к буксировочному крюку «Лексиса»…Как удалось вырваться, можно лишь догадываться.
Гости с уважением смотрели на Джанет. Разошлись за полночь. И только маленькая тайна, о которой собака не могла рассказать, а он не хотел этого делать остались не озвученными.
Автобус выпустил небесную синеву выхлопных газов и растворился в изгибе реки.
2008
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
