засушені стигми
зів’ялі метелики болю
недбало скручуєш заплямований
ще з осені бинт під
котрим ховав був свіжі порізи
і тріщини
що лишалися завжди зі сну
ти снив найчастіше однакове
щоразу під іншим світлом
щоразу під іншим кутом
можливо під іншим небом
але хіба небо здатне змінити щось
під землею?
особливо під землею твоїх снів?
і вони тобі щось
та й наврочили
і вони тебе якось зужили
таж як мінімум твою шкіру
кажеш –

тоосені
поміж вітром
поміж листя й комах
понад озером
шурхотів ногами півсонними
якось зиркнув на мене
презирливо
озирнувся вмить і пішов
як ішов
то ставав усе нижчим
мов під землю поволі спускавсь

зрощені клаптики пам’яті
вигоєні дроти
дбайливо розгладжуєш аркушик
і знову береш олівець
наводити
контури своєї р е л і г і й н о ї риби
яка оселилася в тебе раптово
ніби з неба
була та й звалилася
і вже ти не сниш те однакове?
і шкіра тобі не болить?
кажеш –

то ось ні-
би вчора
не бачила?
хлопчина ходив тут із рибою
не продавав
з живою
тримав її так за пазухою
на грудях її тримав
він її вийняв із-звідти
та й суне мені до рук:

в о н а т о б і б і л ь ш е п о т р і б н а
н е х а й б і л я т е б е п л и в е

коли ж повернувся до тебе
вона вже була ось така
як ти її звеш
р е л і г і й н о ю
та з іншого боку вона
мені нагадує правду:
небо завжди змінює щось