ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.07.15 16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно

і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць

Вячеслав Руденко
2026.07.15 13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут

Борис Костиря
2026.07.15 12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н

В Горова Леся
2026.07.15 12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.

А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,

хома дідим
2026.07.15 12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули

Іван Потьомкін
2026.07.15 12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра

Тетяна Левицька
2026.07.15 11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.

Роксолана Вірлан
2026.07.15 07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.

Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,

Віктор Кучерук
2026.07.15 06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...

Ірина Вовк
2026.07.15 05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу. Боян підвівся з

Мирон Шагало
2026.07.14 21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!

Роксолана Вірлан
2026.07.14 15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.

Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,

Борис Костиря
2026.07.14 13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.

Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю

Тетяна Левицька
2026.07.14 13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.

Ірина Вовк
2026.07.14 11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ. Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем. *** – Ти підн

хома дідим
2026.07.14 10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Гентош (1957) / Вірші

 пародія "МАЛОМУ (продовження)"
Мала, не бійся, він ляже спати,
Він утомився – впаде від втоми,
Він буде вічність отак лежати,
Якщо ключа йому в серце встромиш…

Не так! Не слухай! Відкрий кватирку,
Оту кватирку, де неба очі
Тебе з’їдають так нестерильно,
Штовхають тіло твоє на злочин...

А потім легко, в шаленій миті,
Стрибай донизу, навчись літати…
А зараз спробуй його любити –
І неодмінно він ляже спати…

Марина Єщенко
Поезія “Малій (продовження)”



Пародія

“Колєги” знову у день зарплати?
А я чекала так до вечері!
Що, будеш вічність отак лежати?
Не міг встромити… ключа у двері.

Роззую, в ліжко – ти будеш спати
(Хропіння й свисти тепер до ночі)
“Дивися, доню!” - казала ж мати…
Сьогодні бути з тобою – злочин.

Ти нестерильний, такий пом’ятий:
Вікно відкрию – повітря мало.
Ну,ну! Не здумай мені літати,
Лікарні тільки не вистачало.

А ти важкенький, немов з заліза.
Хоч очі риби, і ноги з вати…
Назавтра – точно пакуй валізи.
Шуруй до мамці. А нині – спати!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-09 12:17:09
Переглядів сторінки твору 2465
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.989 / 5.5  (5.018 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.163 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.12 13:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-09 12:21:34 ]
Дорога Марино! Сприйміть з гумором. Оскільки ми про життя, то цей сюжет як один із варіантів розвитку (не найкращий) найсвітліших любовних починань. Але, на превелике щастя, не єдиний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-08-09 13:03:04 ]
дуже добре, що не єдиний...
а то у вашому творі щось не зовсім любовні починання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-08-09 22:31:46 ]
Не перестаю дивуватись, як майстерно Вам, Іване, вдаються проекції з небесної сфери на земну.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-10 09:52:51 ]
Вдячний, Тетяно! Надіюся, що Ви не натякаєте на певний рівень ...приземленості. Жартую. Дуже вдячний. І принагідно хочу Вам подякувати за Ваші надзвичайно фахові, предметні ( і нейтральні) коментарі на моїй сторінці і до попередніх творінь. Ваша думка для мене важлива. І тоді, і зараз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-08-10 15:20:09 ]
Світ складається з невизначеної кількості паралелей, Іване, і багатогранність - це уміння бачити і розуміти ці паралелі. Обрані живуть у високих сферах – вони не від миру цього і сучасники у кращому випадку вважають їх диваками, бо почуття від дотику до цієї категорії коливаються від подиву і нерозуміння до захвату або страху. Більшість же живе тим, що звичайні речі і почуття проектує на високі сфери, створюючи різні рівні зрозумілої всім краси. Щодо приземленості, то боги не гидували спускатися на землю, отже, той, хто вважає земні, звичайні, а часом і відразливі речі не гідними своєї уваги, швидше за все є звичайнісінькою повітряною кулькою. Інша справа, коли хтось відразливе намагається видавати за прекрасне, але це вже зі сфери одвічної боротьби добра і зла. Таким чином, якщо погодитись з тим, що світ мистецтва є світом проекцій, легко бачимо, що пародія – це перенаправлення променів проекції у іншому, відмінному від оригіналу напрямі. Вміння обирати кут проекції і потрібну площину, враховуючи при цьому міру викривлення – це і є майстерність пародиста. Тож вдалого вам вибору і надалі, Іване. : ) Ви тільки не подумайте, що я вважаю себе сенсеєм, мені просто подобається з розумним виглядом різні нісенітниці плести, особливо, коли мені здається, що співрозмовник не проти. :) Отже, я Вас прошу, не сприймайте мене, як справжнього критика, бо я ним не є, а навпаки, є автором, що сам потребує критики. : ) А у знак дружнього ставлення прийміть від мене, пане Іване, невеличкий подарунок:

Про природу «приземленості» пародій : )

Поетеси і поети:
«Ах, ах, ах!
Нам би крила, нам би лету
в небесах!»

У газованій водиці –
бульбашки,
а у віршах, як годиться –
всі смаки.

Походжає у цім краї
пан один.
Час дарма не витрачає –
глузду син.

Щоб не луснули поети
в небесах
він сачком їх ловить злету
на віршах.

Він приземлювати майстер –
має хист,
але хтось кричить: «Чугайстер –
пародист!»

Пан собі сміється трішки:
«Я вас лю…
Лиш грузило вам до ніжки
причеплю.

Захистить моє грузило
вас від бід,
аби вітром не носило,
де не слід…» :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-10 21:31:55 ]
Дорога Тетяно! Сказати, що я в захваті від Вашого коменту -це не сказати нічого! Я просто замиловуюся Вашими думками і надзвичайно тактовною манерою їх висловлювати.І в цьому коменті зокрема, і взагалі.
З одною тільки Вашою тезою не можу погодитися, де Ви говорите про плетіння"різних нісенітниць".Я на цей рахунок маю зовсім іншу думку. І ви ж, звичайно, розумієте , що це далеко не так. А співрозмовник зовсім не проти, навпаки - тільки "за". За Ваш подарунок - особлива подяка! Клас!!!
А в подяці ще особливий респект за "глузду сина"!
Дякую, посміявся від душі, щиро.
І хотів би завершити Вашими словами (7-ий рядочок знизу Вашого подарунку):
"Я вас лю…"
Це не цитата. Дякую.