ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.08.06 20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в

Ірина Вовк
2026.08.05 12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марина Єщенко (1986) / Вірші

 * * *

Паркет, посірілий від часу,
У стоптаних дошках ховає
І сльози, розмішані потом,
І перші сліди чоловіка.

Олександр Козинець, «Коханець»

Паркет, що пам’ятає перший слід
Чи чоловіка, чи його подоби,
Струхлявів за якихось пару літ.
Скрипить від злоби.

Померло ліжко, і коли вночі
Приходять часом спогади химерні,
Й скрегочуть поза стінами сичі,
Холодне й мертве.

Ще досі стугонять в вікні шибки,
Коли останній промінь йде за місто,
І на шпалерах дотики руки
І нігтів. Згризла.

На дзеркалі мов завжди свіжа кров,
А тіло пам’ятає все й коробить.
Та чоловіком ти не став, лиш мов...
Його подоба.

2009




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-13 18:42:09
Переглядів сторінки твору 6665
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.355 / 5.25  (4.879 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.678 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.702
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Еротична поезія
Автор востаннє на сайті 2015.11.13 21:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-08-13 21:19:00 ]
Дуже сподобався Ваш вірш, Марино! Доказ. Пишу коментарі тільки тоді, коли щось серйозно зачіпає, коли не можу не написати. Яка солодко-гірка ця тема забороненого кохання!..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-08-13 21:22:14 ]
Хочеться читати й перечитувати. Інколи навіть якісь технічні огріхи не помічаються. В таких випадках головне - почуття, настрій вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-08-16 23:09:18 ]
Дякую за коментар!
А щодо технічних огріхів, то якщо помітили – пишіть!) А то мені важко щось угледіти, як кажуть, своє творіння починаєш любити таким, як воно є, і недоліків уже не помічаєш...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-08-17 11:14:18 ]
Взагалі якщо розібратися, то чогось серйозного, на мою думку, немає. Хіба єдине - дієслово "коробить" - русизм, наскільки я знаю. Розумію - з ним гарно римується іменник "подоби". Інколи при написанні віршів самій буває шкода, що неможна взяти слово з російської мови, яке є гарною римою до українського вірша. Але доводиться шукати українського відповідника. А за огріхи я взагалі сказала. До того ж якщо щось шукати навіть у вірші класика, обов"язково знайдеш. Немає нічого досконалого. Як сказав один із російських літераторів ХХ століття, ще не існувало щодного витвору мистецтва, який би всі оцінювали позитивно.
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-08-19 23:58:39 ]
Дієслово "коробить" мені самій не дуже до вподоби, однак словник подає це слово як українське, тому я вирішила його не змінювати...
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 01:37:16 ]
Російською "коробить" - гнути, корчити (пригадайте круглий "короб").
Українською "коробити" - корчити, кривитися, обурювати, викликати огиду, впиратися (впертість), кульгати (етимологічний словник).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-08-18 18:06:57 ]
я щойно перечитував новинки на майстернях, бо давно сюди не заходив.
як на мене, це дуже достойна поезія, дуже нова.
є багато вражаючих образів, конструкцій, які точно не є пересічними

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 01:43:09 ]
Вірш залишає неоднорідне відчуття. Здається тут використана гра ефектів відчуттів. Ніби чергуються серйозність, напруга й певний жарт, бо чим пояснити згризлі нігті чи дотики руки? Маю питання щодо крику сичів, вони досі "пугу" волали зненацька, а скрегіт - це, як немащений віз... Хоча, може ваші сичі особливі... Померло ліжко... Дивний образ - не поганий, дивний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 01:43:49 ]
Маю на увазі згризлі дотики


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2010-08-28 00:47:37 ]
скрегіт – це типу від скреготати зубами, такий собі фразеологізм зі злобним змістом))) А сичі так прийшлися, просто вони вночі активні, то в моєму уявленні скрегіт сичів (образно!) має підсилювати картину химерності)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Оля (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-30 12:53:49 ]
у вас печаль очень красивая..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2011-07-01 10:57:58 ]
о так... сьогодні зранку дощ, і в мене завищене відчуття печалі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-07-01 11:03:56 ]
Ця фраза мені нагадала якусь фразу з "Майстра і Маргарити". Але яку?..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-07-01 11:06:17 ]
Здається, ось цю: "Сегодня полная луна...", сказану Майстром, який прийшов відвідати поета Івана Бездомного у його палату.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-07-01 11:11:28 ]
Чи так: "Сегодня ночью полная луна..." :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2011-07-01 11:44:32 ]
"Майстра і Маргариту" не дуже люблю, ледве дочитала свого часу
а настрій справді сьогодні маю кепський((((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-07-01 12:20:03 ]
О, то я підніму! :) Я майстер по підняттю настрою! :))) Колись був інженер-настройщик. :))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марина Єщенко (М.К./Л.П.) [ 2011-07-01 15:55:12 ]
спробуйте...