ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Вітрами ПМ

 Другові
Кропивні бувають дуже
дороги у протиріч.
Мій сонячнокрилий друже,
хіба ж тобі ворог ніч?

У небі зоря розквітла,
тобі до зорі іти.
Все темне є фоном світла,
а світло – вінцем мети.

Не всім до лиця є крила,
хто вглиб пророста, хто ввись.
Душі твоїй личить біле,
мій колір – вода. Дивись:

текти по землі – то доля,
й літати не вище хмар.
Не личать для жриці поля
коштовність і блиск тіар.

Вода віддзеркалить сяйво,
розлите у небесах,
коли сонцекрилий дайвер
напише на хмарці: «АХ!»

Бурчатиме: «Чи не досить
пірнати у темні нори?
Тебе по криницях носить,
а треба летіти вгору!»

Та ріки течуть донизу,
шукаючи неба край.
Стрибає вода з карнизу,
й сміється тобі: «Літай!»



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-19 22:32:23
Переглядів сторінки твору 2851
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-19 23:11:08 ]
Сонячнокрилий вірш, Таню.
Прості, здавалось б, істини, як "Все темне є фоном світла" іноді розуміються занадто пізно або не розуміються взагалі.

"пірнати у темні нори?" - вибивається з ритму.
"по криницях"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-08-19 23:34:43 ]
Дякую, Мрієчко!З ритмом - так, вибивається, разом з "а треба летіти вгору", але мені здається, що не так уже і погано, коли його мова відрізняється від моєї.Тому мені не хочеться вирівнювати це місце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 07:40:35 ]
На перший погляд легкий вірш, але... глибокий по суті. А я, як та собака, відчуваю теж точнісінько так, а... так сказати не можу.( Сподобалось, Танечко.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 13:58:22 ]
Комплекси, Патарочко, диктують нам внутрішню заборону вільно висловлювати думки і почуття. Як відчуваєш - то відпусти себе говорити, все вийде. Люди, що мають почуття, просто повинні вчитись їх висловлювати, хоча б на противагу тим, хто говорить занадто багато, не маючи за своїми словами ніяких почуттів, крім любові до себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 15:48:41 ]
Куди ж подітися від тих клятих комплексів?.. Отак дивишся іноді, людина нічого не вартує собою, а комплексів нуль. Набагато простіше таким людям жити у світі...(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 16:32:04 ]
Людина,що нічого не вартує собою, Патарочко, є суцільним комплексом, настільки суцільним, що для чогось вартісного місця не залишається.Наглість не є відсутністю комплексів. Якщо використати релігійну тематику, то моя думка матиме такий вигляд: Людина, створена за образом і подобою Бога, не може мати недоліків, а комплекси - це недоліки, отже, вони не від Бога, тож треба їх позбавлятися, але оскільки нам, грішним, ідеалу не досягнути, то треба хоча б обирати, яким комплексам давати волю, а яким ні. А просто живеться тим, хто ще при житті душу свою турботам інших доручив, адже вони собі шляхів не обирають.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 16:21:38 ]
Гарно, дуже зрозуміло і близько. Насправді, в житті - "Все темне є фоном світла".... Сподобалося, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 16:46:25 ]
Дякую, Іване. Я дуже рада тому, що Вам сподобалось, і що гарно і близько. Адже мати сонячнокрилих друзів приємно, а бути собою - важливо. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-08-26 13:44:45 ]
Цікавий вірш, насамперед, своєю образністю.
Якщо друг насправді сонячнокрилий, то він має не бурчати, а звати за собою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 19:06:58 ]
Ну ось, знову: «ОХ! СТАРАННІШЕ ТРЕБА БУТИ, ТОДІ ЛІТАТИМЕШ!» А я так старанно з карниза стрибала!Ну нічого, втішатимусь тим, що я таки права про «бурчатиме»…:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-09-16 17:11:59 ]
Цей вірш вартий високої оцінки. Краще пізно, ніж ніколи.