Сьогодні тягала Ірванця
У своїй шалено великій сумці.
Він виявився важкенним,
Що приходилось зупинятись
Десь тисячу раз.

Куди я його везла?
На Троєщину.
Уявляєте, відкриваю
Там бібліотеку.

Дорога Ірванця на Троєщину
Була складною.
Троєщина - це вам не Бродвей,
Але жахливіше від метро.

Влізла у тролейбус,
Битком набитий людьми.
Всі обступили Ірванця,
А Ірванцю парко
Сидіти у сумці.

Ой, така штовханина!
Ненароком когось зачепиш,
То поллються на тебе
Найпрекрасніші слова на землі.

А Ірванець сидить і мовчить.
Слів нема, мабуть.
Може, думає про Ровно,
В яке я його не пущу.

Ненароком хтось
Штурхонув Ірванця,
Так я почала
Кричати на всю:

"Не наступайте
На Ірванця,
Він класний
Поет і прозаїк!

Ірванець - це Бу-Ба-Бу,
А вони безсмертні.
Це висока літ-ра,
Ви ж знаєте таке?"

Жителі Трої
Подивились на мене,
Як на ідіотку,
Хтось сказав:
"Та її розстріляти треба
Разом з Ірванцем!"

Нарешті вийшли
З тролейбуса.
Ірванець троха
Пом"ятий, зате живий.

І тепер Ірванець
На Троєщині,
На проспекті
Маяковського.

Якщо хтось знає,
Де це,
Заїжджайте до нього
В гості.

Ірванець на Троєщині,
Промінь світла
Серед темної ночі.

Тож неси, Ірванцю,
Світоч поезії і прози
У маси!

Ірванцю,
друже,
Просвіщай
Троєщину!