Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.29
18:06
Був на лови вийшов кіт,
заховався, хитрий, під
широченним лопухом,
роздивляється кругом:
де горобчики сідають,
і як миші сновигають.
заховався, хитрий, під
широченним лопухом,
роздивляється кругом:
де горобчики сідають,
і як миші сновигають.
2026.08.29
17:57
Пам’ятаєш, був тоді
соковитий серпень,
наші тіні на воді,
вдивлені у себе.
Тихо річечка пливла
крізь поранок чистий,
нам замріяна імла
соковитий серпень,
наші тіні на воді,
вдивлені у себе.
Тихо річечка пливла
крізь поранок чистий,
нам замріяна імла
2026.08.29
08:07
некрикливо та помірно
вибираємось у протяг
навіть і не травоїдний
в кожній плоті мов у ноті
ця любов недоста вірна
та її бажаєш досі
у ранжирі хай віджилім
хай незбутнім се відносно
вибираємось у протяг
навіть і не травоїдний
в кожній плоті мов у ноті
ця любов недоста вірна
та її бажаєш досі
у ранжирі хай віджилім
хай незбутнім се відносно
2026.08.29
07:34
ЗОЛОТА МАСКА ТУТАНХАМОНА
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
у стилі давньоєгипетської сакральної драми)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Тутанхамон – молодий живий бог, фараон Єгипту, чиє життя обірвалося на злеті.
Анхесенамон – його юна коха
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
у стилі давньоєгипетської сакральної драми)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Тутанхамон – молодий живий бог, фараон Єгипту, чиє життя обірвалося на злеті.
Анхесенамон – його юна коха
2026.08.29
07:24
Мене війна стійким зробила
І сил, і віри додала, -
Не розколовся, наче брила,
Лише здригався, мов земля.
Коли горіло все навколо,
Комусь не бідкався в рукав, -
Лиш зуби зціплював од болю
І кулаки не розтискав.
І сил, і віри додала, -
Не розколовся, наче брила,
Лише здригався, мов земля.
Коли горіло все навколо,
Комусь не бідкався в рукав, -
Лиш зуби зціплював од болю
І кулаки не розтискав.
2026.08.28
21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
2026.08.28
19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
2026.08.28
17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
2026.08.28
16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
2026.08.28
14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
2026.08.28
11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
2026.08.28
07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
2026.08.27
21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксамитка Блажевська (1988) /
Проза
Безе-сторі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Безе-сторі
От я дуже люблю безе. Правда, їм його досить рідко, на праздніки, як-то кажуть.
Безе мені навіть допомогло здати бакалаврський іспит. Я, до речі, перед іспитом написала віршик про цей же іспит. Моїм друзям він подобається не тому, що він про іспит, а тому, що там є слово "безе". Подаю цей віршик цілком і повністю
Іспит
Міряю дистанції словами
А в голові так порожньо
Завтра, можливо,
Вирішиться моє життя
А я сиджу і їм безе
І я вже не знаю,
Плакати мені чи сміятися.
Знання, як ті метелики,
Спробуй ухопи
Часу, як завжди, не вистачає
Його не існує взагалі
І тут втілюється "закон тісного часу" -
Все стискується,
Згортається в одну-єдину метафору -
Іспит...
Ну ви зрозуміли, що безе тут взагалі ні при чому, тут сама суть, що, блін, завтра іспит і шо ж з цього вийде. Але безе - настільки яскравий образ, що неможливо не помітити. Тут він навіть грає роль якогось стимулятора відпочинку, типу - завтра іспит, а я собі тихесенько жую безе, і мені всьо пофіг (як співає група "Інь-Янь").
Що таке "Закон тісного часу"? це, до речі, з твору Осьмачки "Майстри часу", який я прочитала перед екзаменом. Справді, коли щось важливе відбувається, то час стискається, протягом нього відбувається дуже багато подій, які навіть можуть змінити твою долю.
Безе - смачне, дуже смачне, цей застиглий шматочок крему приносить масу задоволення і ... відчуття плинності подій. Так, ти з"їси - і відчуваєш, що наступне безе ти з"їсиш ще нескоро, оскільки або не хочеш набрати лишню вагу, або не маєш фінансів, щоб його придбати, або ще якісь причини (у кожного свої). Але ти будеш мріяти про безе і уявляти собі його. Безе - символ чого досяжного, але досягнутого зусиллями. Водночас - і символ перепочинку між нескінченними справами твого життя. Може, і для когось не буде взагалі нічим, може, хтось його не вживає. Це мене не дуже хвилює. Безе - це мініатюрне біле щастя!! Саме у ту мить, коли ти поглинаєш це "щастя", ти розумієш, що насправді щастя плинне, воно з нами не завжди, але воно прокидається в нас, коли ми цього хочемо (неважливо - чи свідомо, чи несвідомо). Щастя не треба шукати - воно в нас!! Жаль, що багато хто цього не розуміє. Не буду нічого радити, але для себе зрозуміла, що безе - частина моєї життєвої філософії.
А, хочу сказати ще про одну рису цього вірша - слово "Іспит" майже співзвучне зі словом "їсти"... на це вказала моя подруга.. і це, мабуть, невипадково...
Тож їжте на здоров"я і насолоджуйтесь щастям, що у вас є))) Солодкого життя))
Безе мені навіть допомогло здати бакалаврський іспит. Я, до речі, перед іспитом написала віршик про цей же іспит. Моїм друзям він подобається не тому, що він про іспит, а тому, що там є слово "безе". Подаю цей віршик цілком і повністю
Іспит
Міряю дистанції словами
А в голові так порожньо
Завтра, можливо,
Вирішиться моє життя
А я сиджу і їм безе
І я вже не знаю,
Плакати мені чи сміятися.
Знання, як ті метелики,
Спробуй ухопи
Часу, як завжди, не вистачає
Його не існує взагалі
І тут втілюється "закон тісного часу" -
Все стискується,
Згортається в одну-єдину метафору -
Іспит...
Ну ви зрозуміли, що безе тут взагалі ні при чому, тут сама суть, що, блін, завтра іспит і шо ж з цього вийде. Але безе - настільки яскравий образ, що неможливо не помітити. Тут він навіть грає роль якогось стимулятора відпочинку, типу - завтра іспит, а я собі тихесенько жую безе, і мені всьо пофіг (як співає група "Інь-Янь").
Що таке "Закон тісного часу"? це, до речі, з твору Осьмачки "Майстри часу", який я прочитала перед екзаменом. Справді, коли щось важливе відбувається, то час стискається, протягом нього відбувається дуже багато подій, які навіть можуть змінити твою долю.
Безе - смачне, дуже смачне, цей застиглий шматочок крему приносить масу задоволення і ... відчуття плинності подій. Так, ти з"їси - і відчуваєш, що наступне безе ти з"їсиш ще нескоро, оскільки або не хочеш набрати лишню вагу, або не маєш фінансів, щоб його придбати, або ще якісь причини (у кожного свої). Але ти будеш мріяти про безе і уявляти собі його. Безе - символ чого досяжного, але досягнутого зусиллями. Водночас - і символ перепочинку між нескінченними справами твого життя. Може, і для когось не буде взагалі нічим, може, хтось його не вживає. Це мене не дуже хвилює. Безе - це мініатюрне біле щастя!! Саме у ту мить, коли ти поглинаєш це "щастя", ти розумієш, що насправді щастя плинне, воно з нами не завжди, але воно прокидається в нас, коли ми цього хочемо (неважливо - чи свідомо, чи несвідомо). Щастя не треба шукати - воно в нас!! Жаль, що багато хто цього не розуміє. Не буду нічого радити, але для себе зрозуміла, що безе - частина моєї життєвої філософії.
А, хочу сказати ще про одну рису цього вірша - слово "Іспит" майже співзвучне зі словом "їсти"... на це вказала моя подруга.. і це, мабуть, невипадково...
Тож їжте на здоров"я і насолоджуйтесь щастям, що у вас є))) Солодкого життя))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
