Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.15
13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
2026.01.15
11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
2026.01.15
10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
2026.01.15
07:44
Уже добре утоптаний сніг
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...
2026.01.14
19:17
Мільйонами світять у небі зірки,
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.
У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.
У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -
2026.01.14
18:23
Моє варення їсть оса,
Допоки їм я суп.
Варення буду їсти сам,
Я прожену осу.
Осу я миттю зачавлю,
Вона поганий гість
Чого осу я не люблю?
Допоки їм я суп.
Варення буду їсти сам,
Я прожену осу.
Осу я миттю зачавлю,
Вона поганий гість
Чого осу я не люблю?
2026.01.14
12:07
І буде все гаразд.
Надіюсь, вірю… також
Відклеїться маразм —
Принаймні з аміаку…
Гаразди, зазвичай,
Без усмішки не ходять
Маразм з маразмом, хай…
Надіюсь, вірю… також
Відклеїться маразм —
Принаймні з аміаку…
Гаразди, зазвичай,
Без усмішки не ходять
Маразм з маразмом, хай…
2026.01.14
10:52
Не можу я зібратися докупи.
Увага розлітається, мов дим,
Розшарпаний, розбитий і закутий
В розряди вибухів, як пілігрим.
Я думкою літаю поверхово,
Не здатний осягнути глибину.
Вона бреде, немов бідак, по колу,
Не в змозі усвідомити вину.
Увага розлітається, мов дим,
Розшарпаний, розбитий і закутий
В розряди вибухів, як пілігрим.
Я думкою літаю поверхово,
Не здатний осягнути глибину.
Вона бреде, немов бідак, по колу,
Не в змозі усвідомити вину.
2026.01.14
10:45
Здається чистим резюме зими,
Бо жодної не видно плями.
Але в хурделиці - кохання мис,
І лід блищить на свіжих зламах.
- Безвізово пройти б крізь заметіль,
Вину б зітерти й світло-тіні.
Та спростувати аксіому кіл
Бо жодної не видно плями.
Але в хурделиці - кохання мис,
І лід блищить на свіжих зламах.
- Безвізово пройти б крізь заметіль,
Вину б зітерти й світло-тіні.
Та спростувати аксіому кіл
2026.01.14
09:17
Коло товаришів неохоче ширив:
Навіщо смутку додавати тим,
Кому не скоро ще до вирію
В далеку путь? Не був святим,
Але й не надто грішним.
Полюбляв тишу замість слів невтішних.
Просив : «Не кладіть у труну-тюрму,
Спаліть і попіл розвійте понад степо
Навіщо смутку додавати тим,
Кому не скоро ще до вирію
В далеку путь? Не був святим,
Але й не надто грішним.
Полюбляв тишу замість слів невтішних.
Просив : «Не кладіть у труну-тюрму,
Спаліть і попіл розвійте понад степо
2026.01.14
06:59
Сонце зирить з-поза хмари,
Повіває морозцем, -
Прогуляюсь трохи зараз,
Помилуюсь гожим днем.
Через гай піду до річки, -
Може, зайця сполохну,
Чи козулям невеличким
Улаштую метушню.
Повіває морозцем, -
Прогуляюсь трохи зараз,
Помилуюсь гожим днем.
Через гай піду до річки, -
Може, зайця сполохну,
Чи козулям невеличким
Улаштую метушню.
2026.01.13
22:57
Упірнула нічка в річку,
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.
Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.
Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались
2026.01.13
22:13
Перекотивсь із снігу в сніг,
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…
2026.01.13
21:00
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.
На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.
На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту
2026.01.13
20:33
Коли тобі дають-
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!
То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!
То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!
2026.01.13
20:03
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Молоток (Валєра): Грубий, прямий, з відлущеною фарбою. Весь час хоче щось бити.
Викрутка (Жанна): Тонка натура, хромована, з вічним відчуттям, що її не докрутили.
Старий рівень (Степанович): Мудрий, але депресивний. Весь час намагає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксамитка Блажевська (1988) /
Проза
Безе-сторі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Безе-сторі
От я дуже люблю безе. Правда, їм його досить рідко, на праздніки, як-то кажуть.
Безе мені навіть допомогло здати бакалаврський іспит. Я, до речі, перед іспитом написала віршик про цей же іспит. Моїм друзям він подобається не тому, що він про іспит, а тому, що там є слово "безе". Подаю цей віршик цілком і повністю
Іспит
Міряю дистанції словами
А в голові так порожньо
Завтра, можливо,
Вирішиться моє життя
А я сиджу і їм безе
І я вже не знаю,
Плакати мені чи сміятися.
Знання, як ті метелики,
Спробуй ухопи
Часу, як завжди, не вистачає
Його не існує взагалі
І тут втілюється "закон тісного часу" -
Все стискується,
Згортається в одну-єдину метафору -
Іспит...
Ну ви зрозуміли, що безе тут взагалі ні при чому, тут сама суть, що, блін, завтра іспит і шо ж з цього вийде. Але безе - настільки яскравий образ, що неможливо не помітити. Тут він навіть грає роль якогось стимулятора відпочинку, типу - завтра іспит, а я собі тихесенько жую безе, і мені всьо пофіг (як співає група "Інь-Янь").
Що таке "Закон тісного часу"? це, до речі, з твору Осьмачки "Майстри часу", який я прочитала перед екзаменом. Справді, коли щось важливе відбувається, то час стискається, протягом нього відбувається дуже багато подій, які навіть можуть змінити твою долю.
Безе - смачне, дуже смачне, цей застиглий шматочок крему приносить масу задоволення і ... відчуття плинності подій. Так, ти з"їси - і відчуваєш, що наступне безе ти з"їсиш ще нескоро, оскільки або не хочеш набрати лишню вагу, або не маєш фінансів, щоб його придбати, або ще якісь причини (у кожного свої). Але ти будеш мріяти про безе і уявляти собі його. Безе - символ чого досяжного, але досягнутого зусиллями. Водночас - і символ перепочинку між нескінченними справами твого життя. Може, і для когось не буде взагалі нічим, може, хтось його не вживає. Це мене не дуже хвилює. Безе - це мініатюрне біле щастя!! Саме у ту мить, коли ти поглинаєш це "щастя", ти розумієш, що насправді щастя плинне, воно з нами не завжди, але воно прокидається в нас, коли ми цього хочемо (неважливо - чи свідомо, чи несвідомо). Щастя не треба шукати - воно в нас!! Жаль, що багато хто цього не розуміє. Не буду нічого радити, але для себе зрозуміла, що безе - частина моєї життєвої філософії.
А, хочу сказати ще про одну рису цього вірша - слово "Іспит" майже співзвучне зі словом "їсти"... на це вказала моя подруга.. і це, мабуть, невипадково...
Тож їжте на здоров"я і насолоджуйтесь щастям, що у вас є))) Солодкого життя))
Безе мені навіть допомогло здати бакалаврський іспит. Я, до речі, перед іспитом написала віршик про цей же іспит. Моїм друзям він подобається не тому, що він про іспит, а тому, що там є слово "безе". Подаю цей віршик цілком і повністю
Іспит
Міряю дистанції словами
А в голові так порожньо
Завтра, можливо,
Вирішиться моє життя
А я сиджу і їм безе
І я вже не знаю,
Плакати мені чи сміятися.
Знання, як ті метелики,
Спробуй ухопи
Часу, як завжди, не вистачає
Його не існує взагалі
І тут втілюється "закон тісного часу" -
Все стискується,
Згортається в одну-єдину метафору -
Іспит...
Ну ви зрозуміли, що безе тут взагалі ні при чому, тут сама суть, що, блін, завтра іспит і шо ж з цього вийде. Але безе - настільки яскравий образ, що неможливо не помітити. Тут він навіть грає роль якогось стимулятора відпочинку, типу - завтра іспит, а я собі тихесенько жую безе, і мені всьо пофіг (як співає група "Інь-Янь").
Що таке "Закон тісного часу"? це, до речі, з твору Осьмачки "Майстри часу", який я прочитала перед екзаменом. Справді, коли щось важливе відбувається, то час стискається, протягом нього відбувається дуже багато подій, які навіть можуть змінити твою долю.
Безе - смачне, дуже смачне, цей застиглий шматочок крему приносить масу задоволення і ... відчуття плинності подій. Так, ти з"їси - і відчуваєш, що наступне безе ти з"їсиш ще нескоро, оскільки або не хочеш набрати лишню вагу, або не маєш фінансів, щоб його придбати, або ще якісь причини (у кожного свої). Але ти будеш мріяти про безе і уявляти собі його. Безе - символ чого досяжного, але досягнутого зусиллями. Водночас - і символ перепочинку між нескінченними справами твого життя. Може, і для когось не буде взагалі нічим, може, хтось його не вживає. Це мене не дуже хвилює. Безе - це мініатюрне біле щастя!! Саме у ту мить, коли ти поглинаєш це "щастя", ти розумієш, що насправді щастя плинне, воно з нами не завжди, але воно прокидається в нас, коли ми цього хочемо (неважливо - чи свідомо, чи несвідомо). Щастя не треба шукати - воно в нас!! Жаль, що багато хто цього не розуміє. Не буду нічого радити, але для себе зрозуміла, що безе - частина моєї життєвої філософії.
А, хочу сказати ще про одну рису цього вірша - слово "Іспит" майже співзвучне зі словом "їсти"... на це вказала моя подруга.. і це, мабуть, невипадково...
Тож їжте на здоров"я і насолоджуйтесь щастям, що у вас є))) Солодкого життя))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
