Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
2026.07.15
12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
2026.07.15
12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
2026.07.15
11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
2026.07.15
07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
2026.07.15
06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
2026.07.15
05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ
За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу.
Боян підвівся з
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
2026.07.14
11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ.
Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем.
***
– Ти підн
2026.07.14
10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
2026.07.14
07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксамитка Блажевська (1988) /
Проза
Безе-сторі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Безе-сторі
От я дуже люблю безе. Правда, їм його досить рідко, на праздніки, як-то кажуть.
Безе мені навіть допомогло здати бакалаврський іспит. Я, до речі, перед іспитом написала віршик про цей же іспит. Моїм друзям він подобається не тому, що він про іспит, а тому, що там є слово "безе". Подаю цей віршик цілком і повністю
Іспит
Міряю дистанції словами
А в голові так порожньо
Завтра, можливо,
Вирішиться моє життя
А я сиджу і їм безе
І я вже не знаю,
Плакати мені чи сміятися.
Знання, як ті метелики,
Спробуй ухопи
Часу, як завжди, не вистачає
Його не існує взагалі
І тут втілюється "закон тісного часу" -
Все стискується,
Згортається в одну-єдину метафору -
Іспит...
Ну ви зрозуміли, що безе тут взагалі ні при чому, тут сама суть, що, блін, завтра іспит і шо ж з цього вийде. Але безе - настільки яскравий образ, що неможливо не помітити. Тут він навіть грає роль якогось стимулятора відпочинку, типу - завтра іспит, а я собі тихесенько жую безе, і мені всьо пофіг (як співає група "Інь-Янь").
Що таке "Закон тісного часу"? це, до речі, з твору Осьмачки "Майстри часу", який я прочитала перед екзаменом. Справді, коли щось важливе відбувається, то час стискається, протягом нього відбувається дуже багато подій, які навіть можуть змінити твою долю.
Безе - смачне, дуже смачне, цей застиглий шматочок крему приносить масу задоволення і ... відчуття плинності подій. Так, ти з"їси - і відчуваєш, що наступне безе ти з"їсиш ще нескоро, оскільки або не хочеш набрати лишню вагу, або не маєш фінансів, щоб його придбати, або ще якісь причини (у кожного свої). Але ти будеш мріяти про безе і уявляти собі його. Безе - символ чого досяжного, але досягнутого зусиллями. Водночас - і символ перепочинку між нескінченними справами твого життя. Може, і для когось не буде взагалі нічим, може, хтось його не вживає. Це мене не дуже хвилює. Безе - це мініатюрне біле щастя!! Саме у ту мить, коли ти поглинаєш це "щастя", ти розумієш, що насправді щастя плинне, воно з нами не завжди, але воно прокидається в нас, коли ми цього хочемо (неважливо - чи свідомо, чи несвідомо). Щастя не треба шукати - воно в нас!! Жаль, що багато хто цього не розуміє. Не буду нічого радити, але для себе зрозуміла, що безе - частина моєї життєвої філософії.
А, хочу сказати ще про одну рису цього вірша - слово "Іспит" майже співзвучне зі словом "їсти"... на це вказала моя подруга.. і це, мабуть, невипадково...
Тож їжте на здоров"я і насолоджуйтесь щастям, що у вас є))) Солодкого життя))
Безе мені навіть допомогло здати бакалаврський іспит. Я, до речі, перед іспитом написала віршик про цей же іспит. Моїм друзям він подобається не тому, що він про іспит, а тому, що там є слово "безе". Подаю цей віршик цілком і повністю
Іспит
Міряю дистанції словами
А в голові так порожньо
Завтра, можливо,
Вирішиться моє життя
А я сиджу і їм безе
І я вже не знаю,
Плакати мені чи сміятися.
Знання, як ті метелики,
Спробуй ухопи
Часу, як завжди, не вистачає
Його не існує взагалі
І тут втілюється "закон тісного часу" -
Все стискується,
Згортається в одну-єдину метафору -
Іспит...
Ну ви зрозуміли, що безе тут взагалі ні при чому, тут сама суть, що, блін, завтра іспит і шо ж з цього вийде. Але безе - настільки яскравий образ, що неможливо не помітити. Тут він навіть грає роль якогось стимулятора відпочинку, типу - завтра іспит, а я собі тихесенько жую безе, і мені всьо пофіг (як співає група "Інь-Янь").
Що таке "Закон тісного часу"? це, до речі, з твору Осьмачки "Майстри часу", який я прочитала перед екзаменом. Справді, коли щось важливе відбувається, то час стискається, протягом нього відбувається дуже багато подій, які навіть можуть змінити твою долю.
Безе - смачне, дуже смачне, цей застиглий шматочок крему приносить масу задоволення і ... відчуття плинності подій. Так, ти з"їси - і відчуваєш, що наступне безе ти з"їсиш ще нескоро, оскільки або не хочеш набрати лишню вагу, або не маєш фінансів, щоб його придбати, або ще якісь причини (у кожного свої). Але ти будеш мріяти про безе і уявляти собі його. Безе - символ чого досяжного, але досягнутого зусиллями. Водночас - і символ перепочинку між нескінченними справами твого життя. Може, і для когось не буде взагалі нічим, може, хтось його не вживає. Це мене не дуже хвилює. Безе - це мініатюрне біле щастя!! Саме у ту мить, коли ти поглинаєш це "щастя", ти розумієш, що насправді щастя плинне, воно з нами не завжди, але воно прокидається в нас, коли ми цього хочемо (неважливо - чи свідомо, чи несвідомо). Щастя не треба шукати - воно в нас!! Жаль, що багато хто цього не розуміє. Не буду нічого радити, але для себе зрозуміла, що безе - частина моєї життєвої філософії.
А, хочу сказати ще про одну рису цього вірша - слово "Іспит" майже співзвучне зі словом "їсти"... на це вказала моя подруга.. і це, мабуть, невипадково...
Тож їжте на здоров"я і насолоджуйтесь щастям, що у вас є))) Солодкого життя))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
