ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Ти запали мене
moth and candle Ти запали мене,
ніби за всіх,
те що світитиме –
зоряна сіль.

Ніч заливатиму,
наче пташа
криком за ґратами,
в крейдове “ша…”.

А вигинатимусь –
аж заятрять
тіні стигматами
вростяж розп`ять.

Видно під кроною
ґноття і ґніт.
Долю долонею
пишуть вогні.

Випали з рунами
краплі тепла.
Нервами-струнами
ніжність втекла.

Лінія в лінію –
часу рубці,
білі від інею,
зводять кінці.

Що побілішало –
прагне вогню.
Я перевішуюсь
зашморгом в ню.

І перетворюю
світло на путь.
Гасне історія –
тіні не мруть.

А перехований
в щастя твоє,
стану розкованим
голосом “є”.

Врозтіч, урозкидку –
правом юрби
стишуй до просвітку,
та не губи.

20 Серпня 2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-20 18:00:29
Переглядів сторінки твору 6777
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.044 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.060 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2024.03.29 20:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Реалізм Андрій Сюр (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-20 19:03:19 ]
Гарно)))Дуже подобається ось таке віршування - коли мало слів, але все, що треба було сказати, сказано - щоправда, сказано не просто так, а словами (або і цілими фразами), від яких перехоплює дух і фантазія лине собі й краю нема (позичу в когось ці рядки, бо вони тут підходять)))Пане Юрію, а, можливо, є якась назва такого виду римування чи це все робиться тільки за бажанням автора???Дякую)))
З повагою, Андрій)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 21:05:10 ]
Привіт, Андріє.
Це звичайна форма римування, як на мене.
Я час-до-часу "прибігаю" до неї..."у гості".
Можна було би іще скоротити рядки, але це вже важче зробити, аби втримати об`ємність думки.
Спасибі,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 19:28:28 ]
Раньше я никогда не думал, что соль, обычная поваренная соль, этот банальный хлористый натрий, умеет гореть, искря. В соли, оказывается, есть вода, а в формуле ее нет.
Но я насчет стихотворения.
Дык эта...
Сильно. Короткие строчечки, а в них тоже коротко, но емко.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 19:29:46 ]
Дык эта самое...
О поваренной соли я вспомнил попутно. С этой понятно тоже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 21:06:54 ]
Олексіє,
Дякую за сіль - аби на сльози вистарчило.
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марк Кнопкін (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 20:40:18 ]
добрий віршик, але я ничогісьнько не зрозумів. ну от взагалі. поясните?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 21:13:54 ]
Привіт, Марк.
Я взагалі то не розраховую на 100%-ве розуміння і на 100%-во від усіх.
Дещо не утямив ваш коментар - раз він є вам незрозумілим, то як він може для
вас звучати "добрим"? Я так розумію - він або "добрий" або "незрозумілий".
Що ви хотіли отримати для себе він нього?
З налаштуванням на зрозуміня,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марк Кнопкін (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 23:34:52 ]
Я бачу в цьому віршику чудову фонетичну структуру, чіткий ритм і непогані рими. але більше ничого і це, звісно стосується тільки мене. тобто, сказавши, що він "добрий", я мав на увазі те, що це взагалом дуже вдале поеднання слів. але, як правило, слова поєднують для того, щоб вісловити певну думку. в ідеалі - слова мають бути поєднанні таким чином, щоб той, хто почує/побачить їх, цілком зрозумів вас.

а цей вірш лишає невимовно багато простору для конотацій. йдеться про нескінченну їх кількість. звісно це те ж чудово і можливо ви і прагли до подібної сакральності. тому я і попрохав пояснення.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-21 00:40:56 ]
Так це добре чи зле, Марк, що залишає поле для роздумів?
Чи таке щось ви вважаєте безладдям автора у його голові?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марк Кнопкін (Л.П./М.К.) [ 2010-08-21 01:26:23 ]
З одного боку - простір конотацій створює простір для роздумів. і наіть якщо читач не дійде до справжнього сенсу, він натренує уяву та саме мислення. найяскравіший прклад подібного віршування - Пауль Целан. але він жив в той час, коли можна було довіряти читачу в плані висновків. зараз час не такий.

З іншого - мовний акт має бути точним та зрозумілим. Найяскравіший приклад - Й.А. Бродський.

Все, що я хотів дізнатись, чи свідомо ви написали цей віршик, чи ваша мова завела вас туду, де немае місця людській уяві?

І те, і ішне в будь-якому випадку добре. але абстрактне віршування покладає на вас певну відповідальність за вашого читача. мені так здається.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:53:23 ]
Ну вам добре здається тоді.
Хоча на мою скромну думку на автор шукає читача, а читач автора.
Тому потрібно шукати золоту середину між розумінням і баченням.
Ся стезя повинна бути тонкою, як лезо - тоді воно стає цікаво...
Мені не світять лаври Бродського, так що можу собі позволити неточність і незрозумілість.
Ви самі добре знаєте, як вірші народжуються - щось свідоме, щось під...
Щось комусь смакує і навпаки.
Дякую за зацікавленість,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 21:08:44 ]
Запалити? Давай фітіль ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 21:15:41 ]
Фітіль у твоєму бажанні.... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 21:24:51 ]
Майже нічого не второпав і я.
Але розмірковую так:
- якщо запалити ЛГ, то все те, що світитиме, буде зірками. З однієї людини виникне значно більша кількість других, або вона піде в дим. Це в залежності від людини;
- ЛГ гаситиме ніч, бо нам відомо, що ніч не темна, а темною є безодня, у якій палають зірки. Яке пташа заливатиме, я не знаю. Може, якась одна з гордовитих;
- що таке стигми, нам відомо, про розтягнуті розп’яття теж можна не пояснювати;
- ґноття і ґніт – гра слів, бо перше – лахміття, а друге – джерело світла;
І ось так, розбираючись у поетичних образах, я вимальовую власну картину сприйняття змальованого.
Природно, що можна створити щось своє, більш приземлене, або навпаки. Головним є те, щоб його було цікаво розгадувати, практично нічого не домислюючи, або якщо і помиляючись, то у дрібницях. Мені знайомий цей автор. Я знаю, чого від нього чекати.
Якщо навіть він вирішив пожартувати, то я йому скажу, що в нього з жартом нічого не вийшло.
Карина, дійсно, трішки амбіційна. «Я перетворюю світло на путь». Замисліться.
«Що побілішало, прагне вогню». Це вже інше. Або дивіться, Маркусе: «Гасне історія – тіні не мруть». Чи не ефектно?
А якщо я чогось не зміг второпати, то я поки що це сприймаю як власну розумову відсталість.

У подальших роздумах,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 21:27:13 ]
"Картина". Гасити ніч - це або витягати на небо Сонце, або вгамовувати зорі.

Зазирнув на хвилинку,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 22:55:26 ]
Спасибі, Друже-Гаррібальде.
Тішуся, що знаходжу певне розуміння,
Цікаві викликані асоіціації і пояснення...
Ще раз - дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 22:03:46 ]
Випали з рунами
краплі тепла.
Нервами-струнами
ніжність втекла......... От смакота у Твоїх словах...мммммм....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 22:56:55 ]
Привіт, Софійко./
"Випали з рунами
краплі тепла." - як тобі це прочиталося те "випали"
як наказова форма чи минулий час?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 23:01:23 ]
як минулий.... а тра по-гиншому?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 23:05:59 ]
Ні - просто я лише тепер зрозумів що мо` читати і так і так...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-20 23:07:03 ]
З одного боку "випадає" а з іншого "випалює"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-08-20 23:46:52 ]
я раптом осягнула (можу помилятись,але...): цей вірш про свічу. перевтілившись метафізично у вогонь, автор виповідає свої відчуття. якщо він навіть не свіча, то запалений гніт. перевішений униз зашморгом (петлею) вигинається... дивні відуття. глибока метафізика. потреба осмислення і це добре, бо вірш - не пережована маса, яку заковтуєш неосмислено.
отут у цій строфі я би перенесла кому (ану чи вдастся показати? у мене ввімкнута екранна клавіатура,бо акумулятори підзаряджаються, добре, що мишка ще бігає)))
Ніч заливатиму,
наче пташа (кому забрати)
криком за ґратами (вставити кому сюди)
в крейдове “ша…”.
думаю,що то пташа за ґратами піє...
а руни загалом випалюють чи випікають - можна унизу вірша примітку додати для непосвячених. тоді двоякість відпаде-руни-не зуби, вони не вивалюються...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-21 00:36:51 ]
Ну файно, Оксанко.
Я поміняв кому, в оригіналі було ще інакше:
"Ніч заливатиму,
наче пташа,
криком за ґратами,
крейдове “ша…”.
Думаю, що вруни-вруна можуть бути і літерами - а раз так - то можна їх випалювати разом зі словами,
і випадати вони можуть здається теж :)
Дякую!
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-08-21 00:52:37 ]
егеж, і врунитимуться випадаючи :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-08-21 01:05:18 ]
Коли в школі, чи в універі переді мною поставало завдання визначити ідею вірша - мене це заводило в тупик. Я могла це зробити запросто, але кожен вірш для мене мав стільки ідей, що я у них просто губилася. Загубилася і у тебе, Юрасю. Але, це нормально. Є вірші-нетрі. Люблю такими поблукати, насолоджуючись вдало дібраними словами, формами, ритмом, малюнком. Звучить він, як тантра.
Мені подобається. А все решта, тобі уже сказали.
Цьомики.
:о)
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:43:26 ]
Яринцю, дякую тобі.
Ну принаймі є місце для роздумів...
Здвінув бровь,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сторінку Видалено (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-21 10:18:02 ]
Тут багато чого сказали і мені не хотілось би повторювати все це. Вірш дійсно дуже класний. Принаймні естетичний - це точно. Так тримати!

*Добре що не всі сучасні вірші - кліше*

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:55:54 ]
Спасибі, Ростиславе.
Тішуся, що вірш приніс певне зацікавлення.
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-08-21 12:27:44 ]
"Ніч заливатиму,наче пташа..." - демінутив сприяє замилуванню поетизмами, (і тому) перша строфа - особлива. )
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-08-26 18:59:15 ]
Дякую, Іринко,
за щирість.
демінутив-но - взаємненько,
ЛЮ :)