ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Слово
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Про москальську «науку» і «червоних кхмерів»
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Євгеній Соловей
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
Антологія містерій "НА ЗЛАМІ СВІТЛА" (продовження 6)
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Там...
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Міжсловесні контроверсії – 5
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
* * *
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Крізь Усесвіт (The Beatles)
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Листопад
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
На чортових куличках
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Заратустра у спідниці»
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
* 255 *
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Оплески осені (рондель)
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
Аматор
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
Мушлі
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Травень
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ілахім Поет (1982) / Вірші

 Побажай – і я воскресну

Здивуй мене! Скажи, що ти воскрес!
Що завтра ми сидітимемо разом у кав'ярні
Що питимемо каву тет-а-тет
І всі наші слова не будуть більш останні.

Олена Мос

Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Не дивуйся, що доводить до такого суміш ця.
Ти бажання пробудила
Відшукать твою G-точку,
Щоб провести з неї промінь у Блаженство без кінця.

Ти божествена на фото.
Разом, безумовно, сюр ми.
Та нехай, бо споконвіку ти призначена мені.
Я за тебе хоч у воду,
Хоч в багаття, хоч скрізь сурми.
Я в коханні – як на голці; на тобі – як на війні.
Мружать очі світлофори.
Плачуть Музи, наче вдови.
Облизнулось потойбіччя, як на ласий коровай.
Я тобою надто хворий.
То з рядків твоїх чудових
Мавзолей збудуй, кохана, і мене там поховай.

Ти – вінець творіння, мила!
Я - суцільні атавізми.
Збожеволів через тебе – ось така є моя суть.
Що за сила б це змінила?
То і в рай навряд чи візьмуть,
Та і з пекла 100%, що чорти мене турнуть
Ти – довершена еліта.
Я – нічних провулків хресник.
Ти у всьому бездоганна, я – сумнівний персонаж.
Та на нас чекає літо.
Побажай – і я воскресну.
Бо любов на все спроможна. Це знаменник спільний наш.

Контекст : Поезія Олени Мос. Скажи, що ти воскрес


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2024-04-27 08:53:18
Переглядів сторінки твору 837
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.694 / 5.5  (4.803 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 4.644 / 5.5  (4.762 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.09.30 22:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В Горова Леся (Л.П./М.К.) [ 2024-04-27 11:03:31 ]
Дуже цікава будова твору, бездоганні рими, ритм і розмір. Чого не скажеш про епіграф.
Єдине- ось така є мОя суть. Я б переставила слова, щоб вирівняти наголошення.
Щодо почуттів Вашого ЛГ-
якщо віртуальні відносини породжують такі вірші, то це чудово! Натхнення Вам і нових яскравих емоцій!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-27 12:51:52 ]
Дякую Вам дуже, пані Лесю, за добрі слова щодо мого опусу!
І за слушне зауваження… Це все моя любов до співів) От і це писав і слухав пані Дзеньків – па'мятаєте, «моє серце буде тільки твоїм»? То для мене і наголос такий вже наче й легітимний) Хоча, звичайно, маєте рацію – думатиму, як би оптимальним чином позбутися цього моменту.

Щодо епіграфу – я не такий суворий, знаєте, мені подобається творчість пані Олени дуже – її ідеї, її образність тощо. А щодо форми – це діло наживне. Пам'ятаю себе кілька років тому)) Мені страшно уявити, що б Ви, пані Лесю, сказали, якби побачили тую мою мазню (це дуже м'яко я висловився)) Можете мені повірити – це було щось таке потворне, що мало б хто повірив, мабуть, що це та сама людина, що тепер чогось навчилась. Як Уайльд казав, святі не без минулого, грішні не без майбутнього… Щось подібне і в літературі. Були б ідеї та любов до цієї справи, а форма прийде – куди подінеться?

Знаєте, мені здається, що вірші можуть з'явитися з будь-чого) Навіть без особливого приводу. Але симпатія і ментальна співзвучність – неабиякий каталізатор. А де вони виникають – то вже діло восьме, особливо в сучасному високотехнологічному світі, де віртуальність легко переходить в реальність – і навпаки. Я знаю, про що пишу, бо колись давно, коли віршування мене ще не цікавило взагалі, я у корпоративному чаті свою першу дружину, тепер колишню, а тоді ще майбутню, зустрів) Отаке воно – двадцять перше століття!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мосійчук (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-27 15:01:47 ]
Якщо коротко відповісти вашій читачці, яка вже не вперше накидається особисто на мої рядки, не розумію що саме їй не подобається?!
Вміти писати по шаблону, ще не означає бути людиною. Мене шаблони ніколи не цікавили! І якби я хотіла писати по ним, то писала б. Але мабуть через ось таких коментаторок ще раз переконалась, що не хочу!!!! А пані, доведеться змиритись з індивідуальністю інших.
Бо є або світло, любов до людей, до поезії, до світу, є вчителі, які вчать ... а є - отрута.
А отруту треба випльовувати там, де ніхто не бачить.

Авторе, вам дякую за те, що робите!
Бажаю вам Світити надалі !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-27 15:55:24 ]
Дуже щасливий Вас бачити, пані Олено!
Я Вас благаю - побережіть себе, не потрібно сердитися! Повірте мені - це все того не варте! Ви, звичано, моїх порад не потребуєте, тому не з порадою лізу, а констатую факт: Ви дівчина дуже гарна, розумна, освічена... Не банальні ж Ви 10 баксів, аби всім подобатися?) Як на мене, Ви - неабияка коштовність!
Як Христос казав: "багато осель у домі Отця мого". Така і поезія - тут є місце для всіх. І не так вже обов'язково відповідати класичним взірцям. Принаймні, я так вважаю. Особисто я Вашу поезію люблю, доки живий-здоровий - читатиму з величезним задоволенням, а якщо не виженете, і відповідатиму. Думаю, я не найгірший шанувальник)
А так, знаєте, почитали б Ви те, що на мою адресу писалося багато разів! Але мене це лише стимулювало, то повірте - не варто сердитися! Хто любить Ваші вірші, і надалі любитиме, хай би що. А може, ще й сильніше!

Сподіваюсь, що Вам краще!
І бажаю цілковитого одужання! Дуже хвилююсь за Вас!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В Горова Леся (Л.П./М.К.) [ 2024-04-28 22:03:15 ]
Шановна пані, як аж ніяк не хотіла Вас образити, і взагалі не пам'ятаю, де я з Вами спілкувалася.
І отрута - то не з моєї шафки, я такого не зберігаю і не продукую.
У Вас дуже гарна образність. Але є римовані твори, а є верлібри. Можна вибрати, що до вподоби.
І шаблони не ми з Вами придумували, якщо існуючі правила Ви так називаєте. Творіть, як забажає душа. Якщо Ваша творчість надихає на такі вірші, які пише Ілахім, то і я Вам за неї вдячна. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-29 07:36:42 ]
Ну і слава Богу, якщо непорозуміння минулося.
Нехай панують мир і злагода, ми їх усі потребуємо, а тут взагалі таке місце, де нам сам Бог велів ставитися одне до одного як до того, кого Він теж наділив Його іскрою) Всі ми люди дорослі і самодостатні, у всіх нас смак і почерк сформувався – і вони зумовлені всім життям, всім досвідом, самою душею. І тому поезія людини заслуговує пошани – верлібр це або силаботоніка; і це прекрасно, що всі різні, що хтось шукає нові форми, а хтось доводить, що у поезії можливо і нове вино зберегти у бурдюках класичних форм, так би мовити. Але всі ми демонструємо необмежені можливості нашого слова і невичерпність багатства нашої мови…
Страшно, коли все шаблонне, та ще й згори нав'язане, як у якомусь совку, хай би йому грець – не хочеться і згадувати таке у святі дні. А у нас тут просто маяковська мрія: всі чудові і різні, на будь-який смак.

Ну а вдячність пані Олені за натхнення не висловити я поготів не можу. Її творчість первісна – моя вторинна; вона – Сонце, я – Місяць… То захоплююся і дякую від усього серця – я багато чого зрозумів про поезію завдяки її чудовим творам!!!