Так все було…просто, просто добре, мило…як в казці…такі всі довкола милі…і вона тримає його за руку, він її не відпускає…так добре…якби їй хтось кілька місяців назад сказав, що все буде настільки чудесно, то ніколи б не повірила…
…і вона так старається давати собі раду, і вперше в житті їй просто фізично не вистачає часу, і вона щаслива, має час на щастя і хоч трохи можливості бути з ним поруч…
…вона така мрійлива, зависала на музиці в маршрутках і жила від зустрічі до зустрічі…
…вона знала вже все, що здавалося, потрібно було знати про нього для ідеального співіснування…життя…стосунків…
…Коли було потрібно, він завжди допомагав, був поруч…такий занадто врівноважений в одному, і зовсім божевільний в іншому, часом їй здавалось, що більш божевільніших ніж вони нема на цілому світі…
…вона любила, коли він на неї дивився, бо більше ніхто на тому світі не хотів так на неї дивитись…він був для неї цілим світом…він був…

…щось таке, суто для того, щоб підтримати подругу, хочеш зробити аналіз, добре, піду з тобою…за компанію…
…вона тоді ще не знала, що в той день, «за компанію», вона точно буде знати, що за неї все вже вирішено, і десь там, вже давно все написали…
…так вагалась як йому сказати…і не наркоманка…здається нічого б такого не мало бути, пояснювали, що варіантів безліч, що вона будь-де могла заразитись, та чогось, коли їй розповіли, то вона подумала не про себе, а про нього, як буде дивитись йому в очі…як йому буде це все говорити, що зараз їй наносять на крихку свідомість і злими вітрами вдувають в вуха…як, кожен день, коли буде відпроваджати його на пари, буде думати, чи не востаннє торкається його губ, чи ще колись зазирне в очі…і чи ще колись зрадіє життю…

…вона сіла на маршрутку, подруга просто мовчала, а що ще могла сказати…найважче тоді, коли безсила…
…вирішила не відтягувати, він приїхав до неї, по телефону нічого толком не сказала…просто він сам відчув, що щось не так…
…пояснює йому щось, підбирає якісь правильні слова…він навіть не дивиться на неї…вперше за весь час, скільки вони разом, вона побачила на його очах сльози…страх…ненависть на цілий світ…

…тоді вона ще не знала, що він її ніколи не залишить, і останній її подих, саме він зцілує з її вуст…і що більше йому нікого не треба буде…і що її фото він так ніколи і не витягне з гаманця…і кожна згадка котра йому буде про неї нагадуватиме викликатиме каренний біль, що ніколи не стихне…

Пісня - Ассаи - Южные Сны

Тепер часто задумаюсь про те, що може все змінити в одну мить….