ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.06.19 21:02
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Мирон Шагало
2026.06.19 20:56
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.

Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,

Артур Сіренко
2026.06.19 19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ

Юрій Лазірко
2026.06.19 16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів

Світлана Пирогова
2026.06.19 15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.

Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей

Борис Костиря
2026.06.19 12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.

Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї

Охмуд Песецький
2026.06.19 12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,

хома дідим
2026.06.19 08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого

Віктор Кучерук
2026.06.19 07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку

Роксолана Вірлан
2026.06.19 06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.

Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.

Тетяна Левицька
2026.06.19 06:18
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.

Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала

С М
2026.06.18 22:09
Танець у піску на морі ]

Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були

Євген Федчук
2026.06.18 20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.

Іван Потьомкін
2026.06.18 20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Артур Курдіновський
2023.12.07

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Новини (Поезія)

 УМЕР ВЛАД КЛЁН
Облака под землей

/Владу Клену пожизненно/

Облака под землей - это корни кустов и деревьев:
кучевые - акация, перистые - алыча,
грозовые - терновник, в котором Григорий Отрепьев,
и от слез у него путеводная меркнет свеча.

Облака под землей - это к ним возвращаются люди,
возвращается дождь и пустынны глазницы его.
Спят медведки в берлогах своих,
спят личинки в разбитой посуде,
засыпает Господь, больше нет у меня ничего...

Пусть сермяжная смерть - отгрызает свою пуповину,
пахнет паленой водкой рассохшийся палеолит.
Мой ночной мотылек пролетает сквозь синюю глину,
сквозь горящую нефть и, нетронутый, дальше летит!

Не глазей на меня, перламутровый череп сатира,
не зови за собой искупаться в парной чернозем.
Облака под землей - это горькие корни аира...
...и гуляют кроты под слепым и холодным дождем.

Мы свободны во всем, потому что во всем виноваты,
мы - не хлеб для червей, не вино - для речного песка.
И для нас рок-н-рол - это солнечный отблеск лопаты
и волшебное пенье подвыпившего рыбака.

(с) Александр Кабанов

...умер ВЛАД КЛЁН - поэт, замечательный чувак, опора литературного движения в Украине. Светлая память! Земля и небо тебе пухом, дорогой.
...у меня так получается. написан текст, лет 10 тому, а хозяина/посвящение обретает тогда, когда ему положено. Ведь я не распределяю свои стихи по умершим друзьям. Так у меня было и с Валерой Прокошиным.
Александр Кабанов. http://alexandr-k.livejournal.com/

П.с. ничего более немогу добавить к этому. очень больно. /А.М./





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-29 00:08:33
Переглядів сторінки твору 2641
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-08-29 00:51:29 ]
Ми всі будемо там. Коло за колом, коло за колом.
Поминати ще рано, але втомлено коле осінь спогадом погляду молодим.
Як молололо його , як тебе вже по-м"ясорубках перемололо.
Хоч з перлинами вії , вже сизий , як втома дим.
Дико стогне авто. Кілометри , як чорні банти.
Опинається втеча об плечі строкатих рим,
Забинтовують горло, щоб сльози не впали в сліди.
І заплутаний в дощ одинокий зітхав пілігрим.
Блимав синій ліхтар, обривались несказані речі.
Перечитані вірші... А був же колись і не має,
Та торкає наш обрій магічне крило лелече,
І усіх до одного пір"їнкою з неба змітає...
Ми всі будемо там. Коло за колом, коло за колом.
Поминати ще рано, але втомлено коле осінь спогадом погляду молодим.
Приплива голуба із самого Стікса гондола,
Щоб , напевне ,здригнутися нам гонорливим усім...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-29 00:57:19 ]
Светлая ему память.
Какая-то высшая несправедливость есть в том, что умирают молодые.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-08-29 23:58:03 ]
ПОЭТ

Протертые джинсы.
На сердце – черти.
Полынь – на зрачках летучих.
Подспудная радость от близкой смерти –
Бывает ли что-то круче?

Там – сытый и спитый базар житухи:
Рабами торгуют сводни.
Тут истина – нет, не в вине, – в сивухе –
Ждет кары своей Господней.

За то, что привиделась злым поэтам
(А добрых и не бывает...)
За то, что поверила тем газетам,
Которые царь читает.

Господь милосерден –
Бедняк, покайся!
Он, бедный, ко всем привычен.
Колючая – в белых цветах – акация
Есть образ поэта нынче.

Израненный голос
Рубахи рваной
Чернеет медовым светом...
И – путь, словно вечность,
Течет из крана
По трубопроводам Леты.

А годы, иссякшие в круговерти,
Воскреснут стихом текучим...

Полынь – на зрачках у его бессмертия:
Бывает ли что-то круче?

С украинского стих Игоря Павлюка перевела Евгения Бильченко.

Земля Владу небом.
Снаряды падают совсем рядом...
:((