ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Публіцистика

 О Владе Клёне
Вчера, 28 августа 2010 года, умер поэт Влад Клён. Умер по всем законам, установленным для поэта – не в срок, не успев сделать всего, что мог бы. Умер на взлете.

Сейчас, спустя сутки с момента получения известия о его смерти, эмоции еще не позволяют осознать того, что произошло в т.н. объективной действительности на самом деле. Слишком пока тяжело… И, тем не менее.

Клён был не просто поэтом, он был двигателем литературного процесса в Украине. Совершенно уникальным явлением в этой самой литературной жизни.

Обладая феноменальной энергией и способностью объединять людей вокруг себя, он находился в центре событий, очень часто являясь их «эпицентром». Он находил начинающих поэтов и вовлекал в их в литературную жизнь, давая тем самым шанс поверить в собственные силы, быть услышанным, вырасти из детских подгузников и развиться.

Сейчас в голове не укладывается, как может происходить литературное действо в Украине без участия Влада. Собственно, я не помню ни одного мало-мальски значительного русскоязычного литературного события за последние несколько лет, в котором он бы не принял активного участия как организатор.

Иногда после каких-то фестивалей он звонил и спрашивал мое мнение о том или ином новом авторе, которого он привез. И, признаюсь, не помню, чтобы он когда-то ошибся.

Огромная заслуга Клёна даже, пожалуй, не в том, что он был организатором и активным участником литдвижения, а в том, что он массу усилий прилагал для того, чтобы стереть странным образом образовавшуюся трещину между украиноязычным и русскоязычным литературным процессом в Украине.

Созданный им и сотоварищи литературный портал Литфест, объединил авторов, пишущих на русском и на украинском языках. Были планы привлечь и белорусских авторов, поэзия которых нам точно также близка и понятна.

Во всех акциях, которые были организованы Литфестом или в которых авторы ресурса принимали участие, присутствовали самые сильные украинские и русские поэты, представленные на сайте. А, следует отметить, что к гордости нашей, на сайте были представлены практически все интересные поэты молодого поколения, живущие в Украине, независимо от выбранного ими творческого языка.

Об этом можно долго писать; те, кто знал Клёна лично, поймут, о чем я. Беда в том, что Влад оказался незаменимым. Нет на сегодняшний день такого второго, способного делать то, что делал он.

Уже хотя бы поэтому смерть Влада Клёна – это не просто трагедия его близких и друзей, это потеря для литературы в целом. Тот потенциал, который был заложен в этом человеке, мог оказать совершенно уникальное воздействие на литературную жизнь.

Помню, год назад, на Киевских Лаврах после окончания одного из фестивальных дней, мы отправились андеграундный киевский бар «Фидель» и читали там стихи. Клён, как и всегда, руководил действом: быстро организовал довольно разрозненную массу поэтов и устроил спонтанный литературный вечер.

Я сидел за столиком, рядом с Мастером Евгением, - поэтом, которого многие авторы младшего поколения считают своим учителем (своим учителем его считал и Влад). Мастер мне тогда сказал: «Ты представляешь как Клену сейчас приятно – он делает литературную историю».

И действительно, все, что происходило, было именно тем, что потом впишут исследователи литературы в ее (литературы) историю. Казалось, вычти последние сто лет, и мы окажемся в серебряном веке: в каком-нибудь прокуренном кабаке Москвы среди нынешних классиков поэзии (или сами ими окажемся). Такая вот была обстановка.

Забавно, что спустя какое-то время после того, как вся поэтическая компания покинула бар, кто-то из наших вернулся туда, так как забыл какую-то вещь. Так вот, он застал персонал бара за чтением стихов друг другу.

Прошлой ночью я разговаривал по телефону с Мастером Евгением. Говорили о незаменимости Влада, о том, что нужно издать книгу его стихов, о несправедливости смерти.

Чудовищная несправедливость и в том, что поэт Влад Клён сказал лишь малую часть того, что должен был сказать. Он находился на том этапе, когда поэт еще способен прыгать выше собственной головы, когда не исчерпана высота, отмерянная ему Провидением.

Сложно даже представить, куда мог бы «допрыгнуть» Влад, будь он жив.

Теперь же остались его стихи, ровно такие, какие были в момент, когда он умер. Других уже не будет.

***
Я не могу смириться с мыслью
О том что время скоротечно
И ставлю голову под выстрел
И растворяюсь в каждой встрече
А надо мной глумятся совы
Моих предательских бессониц
И жажда жить всего резонней
Как жажда помнить плач клаксона
Я не могу смириться с миром
И это пахнет паранойей
Беситься с жиру
Быть транжирой
И засыпать на поле боя
Я не могу смириться с мерой
Чужим проверенным аршином
Еще не выставлен за двери
Уже и вражина и жила
Живу насколько интересно
Умру как всякий пустослов
Окаменевшей в сердце песней
Наперекор навзрыд назло

(с) Влад Клен


29 августа 2010 года
Андрей Мединский





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-29 20:45:07
Переглядів сторінки твору 1648
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 16:44:39 ]
"...Хвороба сили відібрала.
Погризла жадібно кістки.
Душа до Бога відлетіла
У світлу вічність – назавжди..."

Його вірші житимуть...