ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Публіцистика

 О Владе Клёне
Вчера, 28 августа 2010 года, умер поэт Влад Клён. Умер по всем законам, установленным для поэта – не в срок, не успев сделать всего, что мог бы. Умер на взлете.

Сейчас, спустя сутки с момента получения известия о его смерти, эмоции еще не позволяют осознать того, что произошло в т.н. объективной действительности на самом деле. Слишком пока тяжело… И, тем не менее.

Клён был не просто поэтом, он был двигателем литературного процесса в Украине. Совершенно уникальным явлением в этой самой литературной жизни.

Обладая феноменальной энергией и способностью объединять людей вокруг себя, он находился в центре событий, очень часто являясь их «эпицентром». Он находил начинающих поэтов и вовлекал в их в литературную жизнь, давая тем самым шанс поверить в собственные силы, быть услышанным, вырасти из детских подгузников и развиться.

Сейчас в голове не укладывается, как может происходить литературное действо в Украине без участия Влада. Собственно, я не помню ни одного мало-мальски значительного русскоязычного литературного события за последние несколько лет, в котором он бы не принял активного участия как организатор.

Иногда после каких-то фестивалей он звонил и спрашивал мое мнение о том или ином новом авторе, которого он привез. И, признаюсь, не помню, чтобы он когда-то ошибся.

Огромная заслуга Клёна даже, пожалуй, не в том, что он был организатором и активным участником литдвижения, а в том, что он массу усилий прилагал для того, чтобы стереть странным образом образовавшуюся трещину между украиноязычным и русскоязычным литературным процессом в Украине.

Созданный им и сотоварищи литературный портал Литфест, объединил авторов, пишущих на русском и на украинском языках. Были планы привлечь и белорусских авторов, поэзия которых нам точно также близка и понятна.

Во всех акциях, которые были организованы Литфестом или в которых авторы ресурса принимали участие, присутствовали самые сильные украинские и русские поэты, представленные на сайте. А, следует отметить, что к гордости нашей, на сайте были представлены практически все интересные поэты молодого поколения, живущие в Украине, независимо от выбранного ими творческого языка.

Об этом можно долго писать; те, кто знал Клёна лично, поймут, о чем я. Беда в том, что Влад оказался незаменимым. Нет на сегодняшний день такого второго, способного делать то, что делал он.

Уже хотя бы поэтому смерть Влада Клёна – это не просто трагедия его близких и друзей, это потеря для литературы в целом. Тот потенциал, который был заложен в этом человеке, мог оказать совершенно уникальное воздействие на литературную жизнь.

Помню, год назад, на Киевских Лаврах после окончания одного из фестивальных дней, мы отправились андеграундный киевский бар «Фидель» и читали там стихи. Клён, как и всегда, руководил действом: быстро организовал довольно разрозненную массу поэтов и устроил спонтанный литературный вечер.

Я сидел за столиком, рядом с Мастером Евгением, - поэтом, которого многие авторы младшего поколения считают своим учителем (своим учителем его считал и Влад). Мастер мне тогда сказал: «Ты представляешь как Клену сейчас приятно – он делает литературную историю».

И действительно, все, что происходило, было именно тем, что потом впишут исследователи литературы в ее (литературы) историю. Казалось, вычти последние сто лет, и мы окажемся в серебряном веке: в каком-нибудь прокуренном кабаке Москвы среди нынешних классиков поэзии (или сами ими окажемся). Такая вот была обстановка.

Забавно, что спустя какое-то время после того, как вся поэтическая компания покинула бар, кто-то из наших вернулся туда, так как забыл какую-то вещь. Так вот, он застал персонал бара за чтением стихов друг другу.

Прошлой ночью я разговаривал по телефону с Мастером Евгением. Говорили о незаменимости Влада, о том, что нужно издать книгу его стихов, о несправедливости смерти.

Чудовищная несправедливость и в том, что поэт Влад Клён сказал лишь малую часть того, что должен был сказать. Он находился на том этапе, когда поэт еще способен прыгать выше собственной головы, когда не исчерпана высота, отмерянная ему Провидением.

Сложно даже представить, куда мог бы «допрыгнуть» Влад, будь он жив.

Теперь же остались его стихи, ровно такие, какие были в момент, когда он умер. Других уже не будет.

***
Я не могу смириться с мыслью
О том что время скоротечно
И ставлю голову под выстрел
И растворяюсь в каждой встрече
А надо мной глумятся совы
Моих предательских бессониц
И жажда жить всего резонней
Как жажда помнить плач клаксона
Я не могу смириться с миром
И это пахнет паранойей
Беситься с жиру
Быть транжирой
И засыпать на поле боя
Я не могу смириться с мерой
Чужим проверенным аршином
Еще не выставлен за двери
Уже и вражина и жила
Живу насколько интересно
Умру как всякий пустослов
Окаменевшей в сердце песней
Наперекор навзрыд назло

(с) Влад Клен


29 августа 2010 года
Андрей Мединский





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-08-29 20:45:07
Переглядів сторінки твору 1669
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 16:44:39 ]
"...Хвороба сили відібрала.
Погризла жадібно кістки.
Душа до Бога відлетіла
У світлу вічність – назавжди..."

Його вірші житимуть...