ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрей Мединский (1978) / Вірші

 Баллада о Родине
Как в песне, по дороге кочевой
качается вагончик голубой,
стерня от солнца делается желтой.

А в окнах мечутся туда-сюда
названия соседних государств
с припиской мелким шрифтом: «Да пошел ты».

Титан коптит. У входа в туалет
табличка с надписью: «Пророка нет!
Дымит Отечество! Дышите глубже!».

И дым разносится на весь вагон.
Сосед-поэт рифмует самогон
с Отчизной и копченой ножкой буша.

И вот уже, серьезный и хмельной,
как самурай в казацком кимоно,
готовящийся сделать харакири,

он вышиванку тянет на груди,
и матерное: «Господи, прости!»
проносится в задымленном эфире.

И в тот же миг приходит Борменталь,
он, отрывая жизни календарь,
уныло препарирует поэта,

и говорит, что жил и так, и сяк,
причина смерти - «наперекосяк»,
короче - заключение эксперта.

Он предлагает пить махровый чай.
Мы пьем, в стаканах ложечки стучат,
и доктор говорит, мол, обнаружил,

что истина растет из-под земли,
и люди в українському селі
ее с картошкой подают на ужин.

Я вижу свет в его седых глазах.
Я выхожу в черниговских лесах
на безымянной номерной платформе.

Иду пока не падаю без сил,
и между трех желтеющих осин
я замираю и пускаю корни.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-09-09 09:57:16
Переглядів сторінки твору 3500
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.810 / 5.5  (4.715 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.661 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.12.14 09:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 12:20:01 ]
добре.
єдине, що, все-таки, варто розмежувати поняття "Батьківщина" і "держава Україна"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 12:28:24 ]
не совсем понял, как такое разделение соотносится со стихотворением.
спасибо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Король (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 12:51:33 ]
маю на увазі, що у вас по-космополітськи якось звучить. змінити кілька слів - і універсальна річ для всього пострадянського простору)
хоча, в кожного своє бачення Батьківщини-Родіни


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 13:02:24 ]
Что Вам ответить на это? Посылов к тому, что речь идет именно об Украине в тексте масса. Впрочем, может отчасти Вы и правы. Я рожден в СССР на территории Украины, причем в Севастополе; а живу в Киеве. Вот такое наложение реалий в одном лице.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-09-09 14:04:56 ]
Андрей, а бы сказала, что очено точно схвачено мироощущение целого пласта населения этой страны, вернее, так и говорю.Очень удачно.Успехов Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Мединский (М.К./М.К.) [ 2010-09-09 14:16:15 ]
Вам спасибо большое.
Одна из задач, быть правдивым по отношению и к себе, и к эпохе.