ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.15
19:01
Я ношу в кишені – камінець,
в пазушині палиця захована…
Дожили до ручки. Це капець!
Ким він був цей дивний двіж заснований?
Субкультура наступає, пре,
набирає, мов ракета обертів,
від собак раніше, а тепер
треба відбиватись від – квадроберів.
в пазушині палиця захована…
Дожили до ручки. Це капець!
Ким він був цей дивний двіж заснований?
Субкультура наступає, пре,
набирає, мов ракета обертів,
від собак раніше, а тепер
треба відбиватись від – квадроберів.
2024.10.15
16:32
Не знаю, чи здатна з тобою дружити,
хоча розумію з пів слова давно.
Ніколи не брали підступні кредити,
тож не віддавати останнє майно.
Ніхто один одному не присягався,
обітницю в храмі на душу не клав.
Гіркою жаливою крадене щастя,
хоча розумію з пів слова давно.
Ніколи не брали підступні кредити,
тож не віддавати останнє майно.
Ніхто один одному не присягався,
обітницю в храмі на душу не клав.
Гіркою жаливою крадене щастя,
2024.10.15
14:58
На околиці лісу він виклав омріяний дім.
А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".
На околиці раю вони полишили печаль.
І мінялися весни у палахкотінні ро
А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".
На околиці раю вони полишили печаль.
І мінялися весни у палахкотінні ро
2024.10.15
14:12
Ґештальт відкрито Україні
вже совість пестити пора
пора навести лад в країні –
не Боже нищити пора!
Ґештальт новий в твоїм сумлінні –
«старі міхи не для вина» –
невільник був в своїй країні,
вже совість пестити пора
пора навести лад в країні –
не Боже нищити пора!
Ґештальт новий в твоїм сумлінні –
«старі міхи не для вина» –
невільник був в своїй країні,
2024.10.15
08:01
Кілька слів про Війну… Пропоную присісти…
Хто присів. Хто поповз. Хто злетів…
І згадалолсь чомусь « Нині і прісно…» Пізно
Море вже Сліз… усі на посів…
Нумо спочинем… Розгойдаємо Небо, і
Сонечко… верби… страху мокрінь…
Ніякої… Боже, не чекай на мол
Хто присів. Хто поповз. Хто злетів…
І згадалолсь чомусь « Нині і прісно…» Пізно
Море вже Сліз… усі на посів…
Нумо спочинем… Розгойдаємо Небо, і
Сонечко… верби… страху мокрінь…
Ніякої… Боже, не чекай на мол
2024.10.15
06:25
То насниться пил зруділий,
То привиджується сніг
Аж до краю небосхилу,
Вздовж ледь видимих доріг.
І тоді проймають болем
Серце збуджені думки:
Чи ходитиму по колу,
Чи подамся навпрошки?
То привиджується сніг
Аж до краю небосхилу,
Вздовж ледь видимих доріг.
І тоді проймають болем
Серце збуджені думки:
Чи ходитиму по колу,
Чи подамся навпрошки?
2024.10.15
06:08
Війна не за горами, за дверми.
Розстріляні тіла лежать у полі.
Як важко залишатися людьми,
коли роїться зло на видноколі.
Приймає воїн мученицьку смерть,
його рашисти давлять танка траком,
пішло життя сьогодні шкереберть –
знецінене – це головна оз
Розстріляні тіла лежать у полі.
Як важко залишатися людьми,
коли роїться зло на видноколі.
Приймає воїн мученицьку смерть,
його рашисти давлять танка траком,
пішло життя сьогодні шкереберть –
знецінене – це головна оз
2024.10.14
11:16
Вам правду розказати про кохання?
Не будете за це кусати, ні?
Тоді тримайтесь, миловидні пані
І не жалійтеся моїй жоні.
Аби жаркі вдалися шури-мури
Та сльози щастя крапали з очей -
Без манікюру і без педикюру
Не будете за це кусати, ні?
Тоді тримайтесь, миловидні пані
І не жалійтеся моїй жоні.
Аби жаркі вдалися шури-мури
Та сльози щастя крапали з очей -
Без манікюру і без педикюру
2024.10.14
09:45
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом залишає сцену і диригент. Симфонію дограють лише два музикан
2024.10.14
09:08
Снідаю в перервах між думками,
побут зачекався у кутку –
зазирнути хочеться за браму,
ще не все побачив на віку…
Не бажаю вірити у тупість,
у людську жадобу і цинізм.
Непоправна розумова скупість
побут зачекався у кутку –
зазирнути хочеться за браму,
ще не все побачив на віку…
Не бажаю вірити у тупість,
у людську жадобу і цинізм.
Непоправна розумова скупість
2024.10.14
08:03
З усіх проблем одна рідніша:
Я сам — собі… Передусім
Є ще одна, вона старіша:
Люблю блукати по росі…
І так, щоб нам не заважали
Хоча й думкам стеливсь услід
В той самий час коли світало
І просипавсь мурахоїд…
Я сам — собі… Передусім
Є ще одна, вона старіша:
Люблю блукати по росі…
І так, щоб нам не заважали
Хоча й думкам стеливсь услід
В той самий час коли світало
І просипавсь мурахоїд…
2024.10.14
05:21
Ніяких сумнівів немає
В твоїх гарячих почуттях,
Бо так, як ти мене кохаєш,
Комусь не снилося і в снах.
Ти робиш все, щоб я не втратив
У тебе віру ні на мить, –
Щоб я сприймав тебе, мов свято,
Й не зміг ніколи розлюбить.
В твоїх гарячих почуттях,
Бо так, як ти мене кохаєш,
Комусь не снилося і в снах.
Ти робиш все, щоб я не втратив
У тебе віру ні на мить, –
Щоб я сприймав тебе, мов свято,
Й не зміг ніколи розлюбить.
2024.10.14
00:19
Пролетіла-просвистіла, як фанера над парашею, чергова (сподіваємось, остання) річниця бункерного недофюрера. З нагоди отакої дати у московії мав би бути черговий шабаш патріотичного піднесення, зокрема, запровадження новітнього пакету суто московитських і
2024.10.13
22:02
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій
2024.10.13
17:17
Торкаючись плеча він повертає її фігуру до себе.
Вона сидить в безмовному очікуванні чогось,
А він нахиляється і торкається її губ.
Вона не розтуляє пишні вуста, але в погляді читається несміливий допуск.
І врешті, вдруге, як він схиляє до неї свою го
Вона сидить в безмовному очікуванні чогось,
А він нахиляється і торкається її губ.
Вона не розтуляє пишні вуста, але в погляді читається несміливий допуск.
І врешті, вдруге, як він схиляє до неї свою го
2024.10.13
17:06
Уперемішку тиша і сирени
До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
Війнув зненацька хижий вітер з ревом
І зупинився. Лізла прохолода.
Дерева хворобливо листя сиплють,
Ховаючи всі тріщини дороги.
Настирливо вже дощ тримає сито;
Краплини сіє в лиця подор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
Війнув зненацька хижий вітер з ревом
І зупинився. Лізла прохолода.
Дерева хворобливо листя сиплють,
Ховаючи всі тріщини дороги.
Настирливо вже дощ тримає сито;
Краплини сіє в лиця подор
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.09.28
2024.09.25
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катруся Матвійко (1989) /
Вірші
Настроєве
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Настроєве
Нічка насупила брови,
Може, на мене сердита?
Що ж я такого зробила?
Тужиться серце твоє?
Нічко, промов ти хоч слово!
Я вже не йтиму за вітром!
Ось, забери свої крила...
Чуєш, зозуля кує?
Думаю, скоро світанок...
Нічко, ти завтра забудеш
Все, що сьогодні казала,
З півнями, знаю, мине...
Так, наближається ранок...
Сонце заповнює груди...
Нічко, в нас часу замало-
Скоро зречешся мене
Так, як багато зрікалось,
Мовчки... Залишиш і досить...
Що ж, я і так самостійна!
Розпачі переживу!
Нічко, аби ж ти не знала,
Що моє серце голосить,
Як це нестерпно постійно
Бачити сни наяву!
Як я стомилася спати,
Щиро розплющивши очі,
Вірити людям безмежно,
І залишатись одній...
Ранок... І місяць на страту
Зовсім рушати не хоче...
Тільки вже промінь бентежить
Кінчики пальців і вій...
2010, вересень
Може, на мене сердита?
Що ж я такого зробила?
Тужиться серце твоє?
Нічко, промов ти хоч слово!
Я вже не йтиму за вітром!
Ось, забери свої крила...
Чуєш, зозуля кує?
Думаю, скоро світанок...
Нічко, ти завтра забудеш
Все, що сьогодні казала,
З півнями, знаю, мине...
Так, наближається ранок...
Сонце заповнює груди...
Нічко, в нас часу замало-
Скоро зречешся мене
Так, як багато зрікалось,
Мовчки... Залишиш і досить...
Що ж, я і так самостійна!
Розпачі переживу!
Нічко, аби ж ти не знала,
Що моє серце голосить,
Як це нестерпно постійно
Бачити сни наяву!
Як я стомилася спати,
Щиро розплющивши очі,
Вірити людям безмежно,
І залишатись одній...
Ранок... І місяць на страту
Зовсім рушати не хоче...
Тільки вже промінь бентежить
Кінчики пальців і вій...
2010, вересень
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію