Интересное философское стихотворение.
Тяжеловато звучит строчка:
"править бал стали страхи да тлен".
Не могу согласиться с песссимистическими заключениями:
"а слепцы со своими молитвами,
как и прежде остались глухи"
и тем более
"ну а мир улыбался по-прежнему
с добродушием тихих глупцов"

Сашо, а очікувала протесту саме проти цих рядків. Але ж у повному обсязі ми зможемо зрозуміти вмираючих тільки тоді, коли самі прямуватимемо цим шляхом, отже ми сліпі і глухі стосовно їхніх почуттів і думок, котрі вони вже не в силі висказати. Крім цього, хіба ж ми знаємо до кінця, як влаштований цей світ? А щодо «ну а мир улыбался по-прежнему с добродушием тихих глупцов», то вийди з помешкання, в котрому хтось вмирає, і що ти побачиш? Що життя триває, пташки щебечуть, сонечко сяє – і чиясь особиста трагедія вмирання є світові звичною річчю, котру він волів би не помічати…От тільки ми не хочемо цього визнавати, бо совість велить нам не ховатись ні за нашу сліпоту, ні за глухоту, ні за глупоту, Не поспішай протестувати проти глупоти, просто порівняй загальний обсяг уже відкритих людям знань і обсяг, котрий здатна вмістити у собі окрема людина.

Сильно написано, Тетяно. Чомусь Ви з початком осені взялись за таку нелегку тематику. Напевне, багато пережито. Чи передумано?

Было о том, было и о сем, а я замечу, что строка "Листья чуткие дерева слышали" мне покорилась с третьего разу. Не знаю, почему. То ли переплетение очень уж сложное, то ли "дерева" воспринимаются как-то не по-деревянному. Одним словом, не знаю.
Но, конечно же, я за такие стихотворения.
Спаси-бон.

Таню, щемний вірш! Особливо гостро відчуваю його сьогодні, бо дізналася, що помер гарний поет та гарна людина Володимир Солодовніков. Дякую Вам!
З теплом,
Таня

Якщо чесно, то я Таню вважаю ваші коменти на ПМ окремим , більш насиченим здобутком.