Чому пішов служити брат ?
Єдиний син ? Її Коханий ?
Залізна брама, військкомат -
І він вже там, здоровий, гарний.

Учора тільки за столом
Його в дорогу проводили,
А нині він униз чолом
Іде служити в Збройні Сили.

В свої неповні двадцять літ
Буде Вітчизну захищати.
Як і батько ... Як і дід,
Під Берліном лігши спати.

Дощ осінній моросив,
Листок жовтий впав на груди,
Як майор оголосив,
Хто в полку служити буде.

...Крива від старості дорога.
На ній вагон темно-зелений,
Везе від рідного порога
В Президентський полк Окремий.

А завтра йтиме по плацу
Солдат елітної частини
Похіднм кроком у строю,
В береті кольору малини.

Як будить сонечко весну
Усе живе рости, літати, -
Солдат поїде у "Десну",
Щоб справжнім воїном постати.

Коли знання він осягне
Про честь, обов'язок, свободу,
То візьме зброю й присягне
На вірність рідному народу.

Зі слів присяги вийде дух,
Відгомін стрільб на полігоні,
Казарма, тумбочка на двох,
Талон в столову на долоні.

Знайомий аромат мильцухи...
Початок дружби, що відбувся.
В ім'я Солдата вечерухи,
Який із бою не вернувся.

І горді погляди близьких,
Які стоятимуть навпроти,
Уважно проведуть всіх тих,
Хто розійдеться в свої роти.

А там прийдуть безсонні ночі
В нарядах у чергові зміни
Й слова сержанта, мов пророчі
Про зміст порядку й дисципліни.

Солдат відчує на собі
Пекельний жар смоли асфальту
У дні в жорстокій боротьбі
З твердим чолом свого базальту.

Не буде мати жодних втіх,
Синці й мозолі на заваді,
Але пройде найкраще всіх
Зі своїм полком на параді.

В мить концентрації зусиль
Забути все, що не потрібне.
І уявити повний штиль,
Бо інше воїна не гідне.

Не завжди час буде приємним, -
Доросла школа не проста.
Та все ж, за звичаєм воєнним,
Напише дівчині листа:

"Майже півроку служу я в полку,
Де музика зранку зриває мій сон.
Малюючи подумки службу легку,
Крокую додому - у свій батальйон.

Давно тут для мене усе стало рідним,
Завжди допоможуть обличчя знайомі.
Тобі довіряють, вважають потрібним.
Й з обов'язком в серці встаєш на підйомі

А ти далеко ... Я й не знаю,
Хто із тобою в дану мить.
Ти дочекайся, я ж чекаю,
Хоч усередині болить.

І знову сильно я сумую,
Печаль лягяє на думки,
коли твій голос вже не чую,
А лиш короткі йдуть гудки.

Люблю. А час буде уроком.
Ти в моїх снах і на яву.
До тебе ближче з кожним кроком.
Служу для тебе і живу."

А як присняться ясени
Й забуте відчуття тривоги,
Солдат почує восени
Знайомий звук його дороги.

Прийде останній день прощання,
В житті залишивши урок,
І нові мрії та бажання.
Але це буде інший крок.

Колись прийоми з автоматом
Вважав він якістю бійця ...
Ну а тепер - в душі солдатом
Лишитись й бути до кінця.

І ставши на життєві сходи,
Вступити у свою війну.
Бо той, хто не втрачав свободи,
Не може знати їй ціну.

Квітень, 2010