Мені подобається. Така болюче вистраждана для кожної творчої особистості тема поета і поезії. Особливо мотив-прагнення знайти споріднену душу. А це так складно...
Наталіє, а можна запитати? Чи багато у своєму житті Ви зустрічали таких людей? Відчувається, що їх бракує. Тим паче тяжко, якщо й кохана людина не належить до рідних по духові.
Вірш легкий, дія відбувається стрімко, і здається, наче лірична героїня, змучена нерозумінням оточення, в передчутті знаменної зустрічі. А може, спрацює дар мистецького передбачення.
Наголоси в словах "серця" і "кидає" трохи створюють дисгармонію. Проте в цілому добре. Гарний рядок "на відстані душі". Я колись писала: "Від тебе я на відстані руки...". Менш своєрідно, проте то було давно. І взагалі тема відстані цікава: яку хочеш відстань можна придумати! Чи краще - відшукати. Подобаються у Грицька Чубая рядки "Коли до губ твоїх лишається півподиху...".
Справдження мрій Вашій ліричній героїні!

Щиро дякую! Я вражена Вашою відвертістю. Пробачте, що спонукала пригадати такий трагічний етап Вашого життя.
Будь-яке кохання - маленька драма. А велике і взаємне часто приречене на нереалізованість. Але - такий гіркий парадокс - перешкоди тільки підсилюють його. Жахливий час самотності, коли обранець ніби такий реальний, але його немає поряд. Коли приходить ніч, а він так само далеко. Бо перешкод бути разом більше, ніж це можна знести. Мені знайоме це відчуття. Інша причина, але суть та сама. І відкинути все тяжко. Бо Такого більше не буде! А всі інші - не варто й порівнювати. І далі - невідомість. Єдине лишається - чекати хоч якоїсь розв'язки й воскрешати мрії віршами, які через це виходять вдалішими. Бо не надумані, щирі.
Бережіть себе і своє покликання!

З надією на здійснення всього, що живе щасливим життям у віршах...
Щиро;-)

Щиро та емоційно. Бажаю ЛГ знайти своє щастя.