ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
2026.03.22
08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин.
Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу».
А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
2026.03.22
05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
2026.02.26
2026.02.25
2026.02.24
2026.02.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Артур Сіренко (1965) /
Вірші
/
Хокку
Апокрифи осені - Низка хокку
* * *
У згасаючих променях
Табуни коней вечора
Навздогін спогадам летять...
* * *
Ці чорні ряси…
Вони теж прийшли сюди
Милуватись квітами.
* * *
В очах твоїх
Бачив тільки Порожнечу
Заплющу свої…
Читаючи Рембо
На п’яному кораблі
Попливу в країну осені
Вічної і хмільної…
* * *
Чорна осінь.
Ліс кольору погару.
Епоха занепаду…
Споглядаючи помаранчі
Для радощів нам
Так мало потрібно:
Яскраві фрукти…
* * *
Дивний трунок
Дарував натхнення
Шанувальнику…
* * *
Ночі теплоту
Знайду у темряві серпня…
Радість обіймів.
* * *
Осені – жебрачці старій
Золоті монети слів
Подам…
* * *
Осіннього листя пожежа!
Згорю на цьому багатті
Наче єретик…
* * *
Одягнув черевики.
Краще б костур повісив
У південних горах!
* * *
У кожному листку опалому
Бачив сторінки
«Весни і осені»…
* * *
Старому монаху
Чи судилось побачити ще
Як квіти пелюстки гублять?
* * *
У світі несправжньому
Споглядаю підробки
І речі непотрібні.
* * *
Осінню глухою
Все старіє – і клумба,
І я, і мій кіт…
* * *
Блукаю в самотності
Але хтось споглядає мене
Із глибини неба…
* * *
Цікаво довідатись –
Який килимок лежить
Перед дверима Всесвіту…
* * *
Так само вітер
Наше життя обірве
Як ці листя…
* * *
Вдихаючи аромат кави
Думаю про володарів східних
В своєму гаремі…
* * *
Крізь хащі кропиви
Йду зі свого села
Назавжди…
* * *
Про вічність повільно
Старі монахи розмовляють.
Осінній ліс…
* * *
В осінь поїду
Глуху і понуру
На ослику старенькому…
* * *
У густому повітрі
Малюю образи
Прямо на хмарі…
* * *
Під парасолями
Ховаємось не тільки
Від дощу. Осінь...
* * *
Стара осінь
Вимила фарби дощем
Цього світу…
* * *
Наче равлики
Назустріч осені глухій
Будем повзти…
* * *
Мій сум літає
Злої ночі кажаном...
Свічку б запалити!
* * *
Модриновий ліс!
Дихає прозорістю
Рання осінь…
* * *
Прапором накрийте
Старого воїна
Солдата Долі…
* * *
Шматок китайки
Вітер поніс у небо...
Тополя в степу.
* * *
Дізнатися б тепер
Навіщо в цьому світі сну
Досі живу?
* * *
Несе мене сон
Пливу… На берег який
Викинуть хвилі?
* * *
Із них би скласти
Цього життя кольорові сни!
Але осінь… Навколо…
* * *
Ми бачимо все нові сни
Чергою нескінченною…
Коли яву побачимо?
* * *
На березі річки
Даремно чекаю паромщика.
Постарів і він…
* * *
Стукіт дощу
Серед сірості осені
Навпіл розділемо сум...
* * *
Осіння нудьга
І в мене в душі,
І в дерев сплячих…
2010
(фото автора віршів)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Апокрифи осені - Низка хокку
"Спчатку у снах панував хаос. Потім у них знайшлись і сенс, і логіка..."
Борхес
* * *У згасаючих променях
Табуни коней вечора
Навздогін спогадам летять...
* * *
Ці чорні ряси…
Вони теж прийшли сюди
Милуватись квітами.
* * *
В очах твоїх
Бачив тільки Порожнечу
Заплющу свої…
Читаючи Рембо
На п’яному кораблі
Попливу в країну осені
Вічної і хмільної…
* * *
Чорна осінь.
Ліс кольору погару.
Епоха занепаду…
Споглядаючи помаранчі
Для радощів нам
Так мало потрібно:
Яскраві фрукти…
* * *
Дивний трунок
Дарував натхнення
Шанувальнику…
* * *
Ночі теплоту
Знайду у темряві серпня…
Радість обіймів.
* * *
Осені – жебрачці старій
Золоті монети слів
Подам…
* * *
Осіннього листя пожежа!
Згорю на цьому багатті
Наче єретик…
* * *
Одягнув черевики.
Краще б костур повісив
У південних горах!
* * *
У кожному листку опалому
Бачив сторінки
«Весни і осені»…
* * *
Старому монаху
Чи судилось побачити ще
Як квіти пелюстки гублять?
* * *
У світі несправжньому
Споглядаю підробки
І речі непотрібні.
* * *
Осінню глухою
Все старіє – і клумба,
І я, і мій кіт…
* * *
Блукаю в самотності
Але хтось споглядає мене
Із глибини неба…
* * *
Цікаво довідатись –
Який килимок лежить
Перед дверима Всесвіту…
* * *
Так само вітер
Наше життя обірве
Як ці листя…
* * *
Вдихаючи аромат кави
Думаю про володарів східних
В своєму гаремі…
* * *
Крізь хащі кропиви
Йду зі свого села
Назавжди…
* * *
Про вічність повільно
Старі монахи розмовляють.
Осінній ліс…
* * *
В осінь поїду
Глуху і понуру
На ослику старенькому…
* * *
У густому повітрі
Малюю образи
Прямо на хмарі…
* * *
Під парасолями
Ховаємось не тільки
Від дощу. Осінь...
* * *
Стара осінь
Вимила фарби дощем
Цього світу…
* * *
Наче равлики
Назустріч осені глухій
Будем повзти…
* * *
Мій сум літає
Злої ночі кажаном...
Свічку б запалити!
* * *
Модриновий ліс!
Дихає прозорістю
Рання осінь…
* * *
Прапором накрийте
Старого воїна
Солдата Долі…
* * *
Шматок китайки
Вітер поніс у небо...
Тополя в степу.
* * *
Дізнатися б тепер
Навіщо в цьому світі сну
Досі живу?
* * *
Несе мене сон
Пливу… На берег який
Викинуть хвилі?
* * *
Із них би скласти
Цього життя кольорові сни!
Але осінь… Навколо…
* * *
Ми бачимо все нові сни
Чергою нескінченною…
Коли яву побачимо?
* * *
На березі річки
Даремно чекаю паромщика.
Постарів і він…
* * *
Стукіт дощу
Серед сірості осені
Навпіл розділемо сум...
* * *
Осіння нудьга
І в мене в душі,
І в дерев сплячих…
2010
(фото автора віршів)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1433 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1433 seconds