Співатиме душа моя ізнов,
Неначе знає десять тисяч мов!

Світлана Іщенко

Добрий день, бабусю! Мовчите…? Правильно, і не треба слів. Ми ж прекрасно можемо зрозуміти один одного і без них.
Наприклад, ідучи галереями Лувру, неодмінно зупинишся перед Нею. Чому? Навіть не зрозумієш. Чи то таємнича посмішка приваблює, чи пронизливий погляд пришпилює на місці? Вона мовчить. Розуму не під силу розгадати таємницю погляду, а серце розуміє… Тож недарма протягом кількох століть чоловіки закохуються в неї, в Джоконду. І жодного слова не промовлено, а Леонардо да Вінчі, геній епохи Відродження, зробив крок у Вічність.
А скільки сказано про кохання! Всі мови світу оспівують це піднесене почуття. По-справжньому закохана людина здатна на неможливі вчинки: хоч би написати листа коханій людині серед нотних рядочків. І ось вже з легкої руки Бетховена, з-під струн та клавіш лине чарівна мелодія, адресована кожній Елізі, кожній жінці… Серце тремтить від тих звуків. Навіть душею відчуваєш всю ніжність, всю силу кохання. І ніякими словами не виразити того відчуття.
Тепер придивіться: як говорить тіло мовою фламенко! Жага. Пристрасть. Воля. Колись давно іспанські цигани відтворили в танці широкі простори, аромат моря, гірську свіжість і літню спеку. А зараз вони відродилися у ритмі та рухах. Треба лише заплющити очі, і ви відчуєте, як кличе безмежна свобода, як спалює невгамовний вогонь, як затягує вир почуттів – як говорить мовою тіла фламенко.
Існує ще одна мова, про яку хотілося б згадати, - це мова архітектури. Безліч споруд у всьому світі мовчки розповідають нам про давні часи, про красу та жорстокість, про війни та інтриги, про розквіт та занепад держав. А мені найближча і найдорожча Київська Софія. Цей собор велично здіймає золоті бані до неба. Священна тиша, фрески, розписи та ікони нагадують про могутність Київської держави. Водночас чомусь згадуються безіменні майстри, нікому не відомі сивооки, які силою свого таланту подарували світові невмирущий Софіївський собор. І знову слів не потрібно, знову все зрозуміло без них.
І зовсім неважливо, якою мовою розмовляє людина. Головне, щоб кожен розумів мову живопису, музики, танцю, архітектури – мову мистецтва.
Чуєте, бабусю, я і Вам вдячна за Ваш мовчазний красномовний музей. А також за Вашу увагу, шановна мадам Тюссо.
2006р.