ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
***
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Ортодоксальний сонет
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Дякую і прошу
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Прощальна симфонія Гайдна
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Доленосний
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
* 253 *
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
* * *
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,

Артур Курдіновський
2026.11.10 23:06
Втрати (сонетний триптих)
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.

Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син

М Менянин
2026.11.10 23:00
Меч-кладенець* (Есе́й)
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.

На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –

Кока Черкаський
2026.11.10 21:23
Онко
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря. Пацієнт - чоловік років 45-50. Підозра на рак легень. - Палите? - Палю. - Як довго? - З 4го класу. Може з 5го. - З якого конкретно року? - Я не помню. - В школу ви в якому році пішли? - (кашляє) Точно не п

Ігор Шоха
2026.11.10 21:06
Осучаснена надія
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.

Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,

Тетяна Левицька
2026.11.10 20:26
Світло любові
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.

Борис Костиря
2026.11.10 20:17
Від'їзд біженця
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.

Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,

Світлана Пирогова
2026.11.10 18:52
Переосмислила
Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.

Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,

Іван Потьомкін
2026.11.10 18:06
***
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.

Ігор Терен
2026.11.10 12:22
Кожній тварі по парі
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.

***
А де-не-де є мода вічна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (аналогии)
Образ твору finita la commedia

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-10 21:19:17
Переглядів сторінки твору 4722
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.16 21:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-10-10 21:32:17 ]
Сибирского здоровья тебе, Олексий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-10 21:38:20 ]
Сибирь и солнцу не обогреть, уважаемый Мишель.

Спасибон.
Но нужно стремиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-10 23:50:17 ]
Похожий на искры светил
За краешком неба Сибири
Для женщин я был, как тротил,
И те от меня уходили,
Изъявши картофель, крупу,
Укутав себя в одеяло,
Найденное ими в шкапу,
И там же найденное сало
Сплывало, как солнце, бегом
В иную Сибири обытель...

Вослед им лечу утюгом,
Теряючи свой отпаритель :)

Уважаемый Алексий. Вопрос к форме, так сказать... То, что женщины уходили от Вас слегка покруглевшими - понятно. А Вы, а Вы?... Ваша скромная по-читательница.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 08:25:50 ]
А я, если слить воедино два образа - мой и моего ЛГ, ухожу как обычно, с моей любимой сумкой. И одеждой по сезону. У меня есть дивный лисий треух. Иногда уходил с кем-нибудь из совместно нажитых детишек. Кто им даст пресловутую путевку жизнь, если не я? Да и со мною всем хорошо и уютно. Но я много работаю, и обо мне поэтому легче забывать. От меня легко отвыкать. А я никак не привыкну к одному и тому же исходу. На тебя сначала едва ли не молятся, затем в тебе находят и человека с рубашками, нательным бельем. Носки я категорически не ношу. Для зимы существуют испытанные временем онучи. И ты уже не ясно солнышко и не подобие бога на земле, а простой сапиенс. И приходит время уходить, оставляя предметы роскоши и уюта, и заводя для себя новую статью расходов. Наместницы бога на земле наши женщины, но далеко как не птички божии. Их нужно содержать, им стоит помогать, их нельзя терять. Их лучше находить и находить. Маловат Якутск - всего каких-то едва ли не 268 тысяч. А женщин и того меньше. Пригородов типа "золотого кольца" почти что нет. Вот и крутись...
Скромный ответчик по сути Алексий III.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 08:29:56 ]
Чуть не забыл. Спасибон за экспромт )))
В нем есть одна неточность. На самом деле я стараюсь ничего не терять. Больше всего я люблю находить. Жаль, что оно нередко оказывается уже чьим-то.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 01:00:32 ]
Слово "переспать" в отношении Солнца заставляет меня заподозрить Вас, о Потапий, в приравнивании себя к сему светилу. Такая вот неожиданная аналогия)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 08:34:47 ]
Так получилось, о Мрия.
Ложилось слово во строку глубокой ночью.
Переписывать уже не стану. Я лучше создам следующее стихотворение. И оно опять получится ночью. Днем некогда. Разве что, как сейчас, найти время ответить на письма и снести деньжат в отделение банка. Удачным был день. А казалось бы, понедельник.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-11 09:38:23 ]
не могла пройти мимо, на выходные особо чувствовалась потребность в тепле, солнца почти не было, под одеялом так и прошли)))с фильмами и книгами))) понимаю))) Леша, о чем ты) ну а я о своем...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 10:28:22 ]
А у нас его хоть завались. А пользы? Практически Нуль. И температуры столько же. А оно себе восходит и заходит. Я хотел написать именно об этом. Пускай бы оно восходило и заходило. Каких-то пару сотен раз - и снова месяц настоящего лета. А получилось о своем... Лирика-лирикой...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 12:40:12 ]
Я случайно удалил Ваш комментарий, уважаемая Мария, пытаясь разместить ю-туб. Да я и своих уже два удалил.
Поэтому отвечаю, словно в пустоту. Но отвечаю Вам.
Спасибон.

И мне печально это осознавать то, о чем Вы написали.

Пою:

То не ветер ветку клонит,
Не дубравушка шумит.
То мое мое сердечко стонет,
Как осенний лист дрожит.
То мое мое сердечко стонет,
Как осенний лист, дрожит
Извела меня кручина,
Подколодная змея.
Догорай, гори, моя лучина,
Догорю с тобой и я.
Не житье мне здесь без милой,
С кем пойду теперь к венцу?
Знать, судил мне рок с могилой
Обвенчаться молодцу.
Расступись, земля сырая,
Дай мне, молодцу, покой.
Приюти, меня, родная,
В тихой келье гробовой...

Это одна из моих любимых песен...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-11 14:46:54 ]
Мистер Алексий, спасибо Вам за ответ. Совсем, как видите, не в пустоту.

"...Догорай, гори, моя лучина,
Догорю с тобой и я..." - тяжело. Пожалуйста, измените настроение. Пусть оно у Вас будет светлым, с искринкой :)

Почему-то на ум пришло: Анна Герман и в ее исполнении "Гори, гори, моя звезда".
(от "аналогии")

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 16:53:26 ]
Олексію! Не дуже так "раздвоюйся" аналогіями! Здоров'я тобі сибірського... по дівчатам сонця дарувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-11 17:28:20 ]
Цікаві у Вас аналогії. І слово Ваше світле, хоч і "лягало у рядок глибокої ночі". Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-11 21:41:52 ]
Пишу практически глубокой ночью с переходом в раннее утро, а слово светлое.
Сложно анализировать, но приятно осознавать.

Спасибон.