ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,

Віктор Кучерук
2025.09.30 09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.

М Менянин
2025.09.30 00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.

Борис Костиря
2025.09.29 22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.

Іван Потьомкін
2025.09.29 20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю. «Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Денис Волошин (1992) / Проза

 Не придумал
- Любви хочу, понимаешь? Настоящей. Не так чтобы: женился, дети, работа, семья. А пока жена не видит - в мотель с какой-то малолеткой. Искренней, затягивающей, бегущей, живой! Чтобы вечером домой тянуло. Чтобы цветы дарить хотелось каждый день! Да просто чтобы можно было прийти с работы, поцеловать легко так, не навязчиво. Лечь рядом и уснуть. Да вот только черта с два я так смогу.
Разговор проходил у меня на кухне. С момента переезда прошел уже месяц. Я более-менее обжился, мебели прибавилось, да и в холодильнике уже не так пусто. Он снова налил полный стакан коньяка.
- Будешь?
- Нет. Я пить бросил, и начинать снова не собираюсь.
- Ну и дурак. Я вот и не начинал никогда, - сказал мой ангел-хранитель и опрокинул в себя стакан.
Собеседник из него никудышный. Мало того, что меня не слушает, так ещё и на «выпить» подбивает постоянно.
- Ты мне лучше скажи: что делать? Как быть?
- А ты уверен, что хочешь это услышать?
- Один хрен терять нечего. Валяй.
Я впервые увидел, как у него блестели глаза. Честно говоря, думал, что глаз у него нет вообще. Просто два черных провала. А там оказывается ещё и что-то блестеть способно. Душа? Сомневаюсь.
- Значит слушай. Ты – мудак. И это многое объясняет. Все эти твои сопли по поводу «Любви хочу, бла-бла-бла» я слышу вот так: дайте мне бабу, ибо я мудак и сам найти не могу. Это раз. Теперь два – зачем тебе вообще любить? Что тебе это даст?
- Как что? Я буду счастлив, у меня будет по-настоящему родной человек! Родной не потому, что родственник, а потому что мы нашли друг друга и порознь не можем. Понимаешь?
Эта сволочь старательно выцарапывала на моем столе «Тут живет мудак».
- Твою мать! Ты меня хоть слушал?
- Что ты сказал? Ах да, я не закончил. Так вот, что тебе это даст? Ровным счетом ничего. Богаче ты не станешь, скорее даже наоборот. Свободного времени убавится, а как дети появятся – вообще абзац полный. Счастье? Как можно быть счастливым с человеком, которого знаешь как облупленного? Вот представь себе. Есть у тебя девушка. Красивая, и все дела, что вам, людям, ещё надо? Вы съезжаетесь и через пол года ты понимаешь, что ты мудак. Она, такая как все. По вечерам ходит с огурцами на лице. С утра брови выщипывает. И вообще утром выглядит хуже, чем днем. А потом ты случайно откроешь дверь в ванную, когда она ноги брить будет. И что ты будешь думать? Я тебе скажу: «Какая же прекрасная у меня секретарша», или что-то в этом роде. А все почему? Правильно – ты мудак.
Я был с ним полностью согласен. Но я точно знал, что хочу любить. Знал зачем. Знал почему. Даже знал с кем. Но он был прав на все сто. Что я получу после того, как найду такого человека? Очередное доказательство своей блядской натуры.
- А что если…
Его уже не было. Я остался один с полупустой бутылкой коньяка, грустными мыслями и пачкой сигарет. Как тут не запить?
- 2:0 в мою пользу. Ты материшься и понимаешь что любовь это миф.

2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-11 00:16:42
Переглядів сторінки твору 1836
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.389 / 5.5  (4.163 / 5.08)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.686 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.04.02 21:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Едітор (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-02 12:13:11 ]
5,5 даже несмотря на ложный вывод...
"Эта сволочь старательно выцарапывала на моем столе «Тут живет мудак» - зачетно.
Еще с десяток таких текстов и я на твоем стуле в редакции нацарапаю: "Тут сидел Автор!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Денис Волошин (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-02 15:33:04 ]
Про стул - спасибо, поржал хДД
И вообще спасибо за отзыв и оценку)
з.ы Все мы ошибаемся, и выводы тоже