Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.13
22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*
Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,
2026.02.13
20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не
2026.02.13
18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.
Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,
2026.02.13
16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
я сплю
сонце ляга
на ріллю
небо
пошите з калюж
стежкою в’ється
2026.02.13
14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок
2026.02.13
10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року.
Місце проведення — Головний офіс.
Спостерігається поле образів, в якому сакральне, космічне й наукове не стільки з’єднані логічно, як взаємно розчиняються. "Миро" як ритуальна субстанція
2026.02.13
10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.
Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,
2026.02.13
07:49
Із Леоніда Сергєєва
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!
2026.02.13
06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
2026.02.13
03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом
Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом
Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить
2026.02.12
19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на
2026.02.12
18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.
На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.
На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –
2026.02.12
17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем
2026.02.12
11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.
Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,
2026.02.12
10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.
Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос
2026.02.12
09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Денис Волошин (1992) /
Проза
Не придумал
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не придумал
- Любви хочу, понимаешь? Настоящей. Не так чтобы: женился, дети, работа, семья. А пока жена не видит - в мотель с какой-то малолеткой. Искренней, затягивающей, бегущей, живой! Чтобы вечером домой тянуло. Чтобы цветы дарить хотелось каждый день! Да просто чтобы можно было прийти с работы, поцеловать легко так, не навязчиво. Лечь рядом и уснуть. Да вот только черта с два я так смогу.
Разговор проходил у меня на кухне. С момента переезда прошел уже месяц. Я более-менее обжился, мебели прибавилось, да и в холодильнике уже не так пусто. Он снова налил полный стакан коньяка.
- Будешь?
- Нет. Я пить бросил, и начинать снова не собираюсь.
- Ну и дурак. Я вот и не начинал никогда, - сказал мой ангел-хранитель и опрокинул в себя стакан.
Собеседник из него никудышный. Мало того, что меня не слушает, так ещё и на «выпить» подбивает постоянно.
- Ты мне лучше скажи: что делать? Как быть?
- А ты уверен, что хочешь это услышать?
- Один хрен терять нечего. Валяй.
Я впервые увидел, как у него блестели глаза. Честно говоря, думал, что глаз у него нет вообще. Просто два черных провала. А там оказывается ещё и что-то блестеть способно. Душа? Сомневаюсь.
- Значит слушай. Ты – мудак. И это многое объясняет. Все эти твои сопли по поводу «Любви хочу, бла-бла-бла» я слышу вот так: дайте мне бабу, ибо я мудак и сам найти не могу. Это раз. Теперь два – зачем тебе вообще любить? Что тебе это даст?
- Как что? Я буду счастлив, у меня будет по-настоящему родной человек! Родной не потому, что родственник, а потому что мы нашли друг друга и порознь не можем. Понимаешь?
Эта сволочь старательно выцарапывала на моем столе «Тут живет мудак».
- Твою мать! Ты меня хоть слушал?
- Что ты сказал? Ах да, я не закончил. Так вот, что тебе это даст? Ровным счетом ничего. Богаче ты не станешь, скорее даже наоборот. Свободного времени убавится, а как дети появятся – вообще абзац полный. Счастье? Как можно быть счастливым с человеком, которого знаешь как облупленного? Вот представь себе. Есть у тебя девушка. Красивая, и все дела, что вам, людям, ещё надо? Вы съезжаетесь и через пол года ты понимаешь, что ты мудак. Она, такая как все. По вечерам ходит с огурцами на лице. С утра брови выщипывает. И вообще утром выглядит хуже, чем днем. А потом ты случайно откроешь дверь в ванную, когда она ноги брить будет. И что ты будешь думать? Я тебе скажу: «Какая же прекрасная у меня секретарша», или что-то в этом роде. А все почему? Правильно – ты мудак.
Я был с ним полностью согласен. Но я точно знал, что хочу любить. Знал зачем. Знал почему. Даже знал с кем. Но он был прав на все сто. Что я получу после того, как найду такого человека? Очередное доказательство своей блядской натуры.
- А что если…
Его уже не было. Я остался один с полупустой бутылкой коньяка, грустными мыслями и пачкой сигарет. Как тут не запить?
- 2:0 в мою пользу. Ты материшься и понимаешь что любовь это миф.
2010
Разговор проходил у меня на кухне. С момента переезда прошел уже месяц. Я более-менее обжился, мебели прибавилось, да и в холодильнике уже не так пусто. Он снова налил полный стакан коньяка.
- Будешь?
- Нет. Я пить бросил, и начинать снова не собираюсь.
- Ну и дурак. Я вот и не начинал никогда, - сказал мой ангел-хранитель и опрокинул в себя стакан.
Собеседник из него никудышный. Мало того, что меня не слушает, так ещё и на «выпить» подбивает постоянно.
- Ты мне лучше скажи: что делать? Как быть?
- А ты уверен, что хочешь это услышать?
- Один хрен терять нечего. Валяй.
Я впервые увидел, как у него блестели глаза. Честно говоря, думал, что глаз у него нет вообще. Просто два черных провала. А там оказывается ещё и что-то блестеть способно. Душа? Сомневаюсь.
- Значит слушай. Ты – мудак. И это многое объясняет. Все эти твои сопли по поводу «Любви хочу, бла-бла-бла» я слышу вот так: дайте мне бабу, ибо я мудак и сам найти не могу. Это раз. Теперь два – зачем тебе вообще любить? Что тебе это даст?
- Как что? Я буду счастлив, у меня будет по-настоящему родной человек! Родной не потому, что родственник, а потому что мы нашли друг друга и порознь не можем. Понимаешь?
Эта сволочь старательно выцарапывала на моем столе «Тут живет мудак».
- Твою мать! Ты меня хоть слушал?
- Что ты сказал? Ах да, я не закончил. Так вот, что тебе это даст? Ровным счетом ничего. Богаче ты не станешь, скорее даже наоборот. Свободного времени убавится, а как дети появятся – вообще абзац полный. Счастье? Как можно быть счастливым с человеком, которого знаешь как облупленного? Вот представь себе. Есть у тебя девушка. Красивая, и все дела, что вам, людям, ещё надо? Вы съезжаетесь и через пол года ты понимаешь, что ты мудак. Она, такая как все. По вечерам ходит с огурцами на лице. С утра брови выщипывает. И вообще утром выглядит хуже, чем днем. А потом ты случайно откроешь дверь в ванную, когда она ноги брить будет. И что ты будешь думать? Я тебе скажу: «Какая же прекрасная у меня секретарша», или что-то в этом роде. А все почему? Правильно – ты мудак.
Я был с ним полностью согласен. Но я точно знал, что хочу любить. Знал зачем. Знал почему. Даже знал с кем. Но он был прав на все сто. Что я получу после того, как найду такого человека? Очередное доказательство своей блядской натуры.
- А что если…
Его уже не было. Я остался один с полупустой бутылкой коньяка, грустными мыслями и пачкой сигарет. Как тут не запить?
- 2:0 в мою пользу. Ты материшься и понимаешь что любовь это миф.
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
