ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Денис Волошин (1992) /
Проза
déjà vu
С момента моего знакомства с этим чучелом прошло уже полтора года. Я привык к его внезапным появлениям «из ниоткуда», в самый неподходящий момент, и привычкой оставлять меня без еды и сигарет. Я даже смирился с его манерой общения в стиле «Имел ввиду я ваши аргументы…», но он меня все еще бесит!
- Что тебя смущает? Очередная попытка бросить пить? Очередная депрессия по поводу бабы? Или, как обычно, я в чем-то неправ и ты хочешь меня научить как надо?
- Все сразу. Растешь, сам научился понимать свои заморочки. Осталось научиться: не отрицать их наличие перед твоим окружением, войти в гармонию со вселенной и самим собой, победить свою лень, воскресить Кастанеду и вылечить рак :)
Знает же, что выводит меня из себя, и с таким удовольствием это делает, засранец…
- Слушай, ты меня так ничему полезному в этой жизни не научил! Врачи говорят, что я тебя выдумал. Что ты – плод моего воображения, зеркало моего сознания, больное Альтер-эго. Ты ведь просто механизм моей психики, да? Ты - подсознание, с которым я обсуждаю свои проблемы, потому что стесняюсь обсудить их с кем-то другим. Или, просто не с кем.
- Я тебе уже говорил, что ты самый большой эгоист в мире, - Если бы Сталин видел его кровожадный оскал, то вместо политики выращивал бы цветочки на продажу, - Этим-то ты мне и приглянулся. Жаль, что соображаешь туго и учиться не хочешь. Но ты все поймешь. Все взрослеют, растут, и ты вырастешь. Но, этого можно избежать, прямо сейчас.
На мой вопросительный взгляд он лишь кивнул в сторону стола. Там лежал черный ремингтон. С такими обычно на отстрел всяких кроликов и бен Ладенов ходят.
- Ты предлагаешь мне застрелиться, - констатировал я, - что ж, мудро. Но я не буду слушать плод своего воображения.
- Ствол настоящий, ты сам его тут материализовал? Или кто-то из знакомых забыл? Хотя, все равно съедешь на то, что проверить не выйдет. Тогда просто спрошу – а жить-то тебе зачем? Есть смысл или хотя бы мотив?
Это было уже слишком! Эпитеты сами ложились на язык, а мой «спаситель» внимательно их выслушивал.
- Ну, молодец. Твой словарный запас значительно расширился. Вижу, даже сам парочку слов придумал? Что такое долбодятел?
- Это ты! Правда, слово не до конца передает идиотизм твоего поведения. Да и эмоциональный окрас слишком тусклый. Но в целом – это ты, да.
- Я польщен, ради меня придумали слово.
Может его застрелить попробовать? Хотя, нет. Патрон то, скорее всего, один. Жаль на эту тварь переводить. Хотя надеяться на то, что сам издохнет, тоже не приходится. Знаю! Его самого спрошу!
- Слушай, подскажи-ка. Ты умный вроде. Если есть проблема, но единственное очевидное решение оставил для себя любимого, что с проблемой делать?
- Стрелять в меня собрался? Ха, ну стреляй. Толку все равно не будет. А избавиться от меня можно единственным способом…
- Выкладывай.
- Купи слона.
Вам знакомо чувство закипания? Когда в течении пары-тройки секунд ваша злость перерастает в бесконтрольное бешенство? В общем… пулю я в него всадил.
- Все в меня стреляют, а ты купи слона!
- Урод ты, моральный. Да еще и страшный, как Хиросима для японцев. И вообще, ни фига ты не порождение Хаоса, не парил бы тогда о всякой гармонии и прочей чепухе…
- А что есть Хаос, как не гармония в высшей ее степени? Молод еще, но уже близок… Скоро ты все увидишь сам, без свинцовой инъекции. Жди.
- Э! Куда ты? Урок в чем был то?
- Слона купи… Там разберемся.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
déjà vu
Vi veri veniversum vivus vici
Алистер Кроули
- Что парнишка, снова за старое принялся?С момента моего знакомства с этим чучелом прошло уже полтора года. Я привык к его внезапным появлениям «из ниоткуда», в самый неподходящий момент, и привычкой оставлять меня без еды и сигарет. Я даже смирился с его манерой общения в стиле «Имел ввиду я ваши аргументы…», но он меня все еще бесит!
- Что тебя смущает? Очередная попытка бросить пить? Очередная депрессия по поводу бабы? Или, как обычно, я в чем-то неправ и ты хочешь меня научить как надо?
- Все сразу. Растешь, сам научился понимать свои заморочки. Осталось научиться: не отрицать их наличие перед твоим окружением, войти в гармонию со вселенной и самим собой, победить свою лень, воскресить Кастанеду и вылечить рак :)
Знает же, что выводит меня из себя, и с таким удовольствием это делает, засранец…
- Слушай, ты меня так ничему полезному в этой жизни не научил! Врачи говорят, что я тебя выдумал. Что ты – плод моего воображения, зеркало моего сознания, больное Альтер-эго. Ты ведь просто механизм моей психики, да? Ты - подсознание, с которым я обсуждаю свои проблемы, потому что стесняюсь обсудить их с кем-то другим. Или, просто не с кем.
- Я тебе уже говорил, что ты самый большой эгоист в мире, - Если бы Сталин видел его кровожадный оскал, то вместо политики выращивал бы цветочки на продажу, - Этим-то ты мне и приглянулся. Жаль, что соображаешь туго и учиться не хочешь. Но ты все поймешь. Все взрослеют, растут, и ты вырастешь. Но, этого можно избежать, прямо сейчас.
На мой вопросительный взгляд он лишь кивнул в сторону стола. Там лежал черный ремингтон. С такими обычно на отстрел всяких кроликов и бен Ладенов ходят.
- Ты предлагаешь мне застрелиться, - констатировал я, - что ж, мудро. Но я не буду слушать плод своего воображения.
- Ствол настоящий, ты сам его тут материализовал? Или кто-то из знакомых забыл? Хотя, все равно съедешь на то, что проверить не выйдет. Тогда просто спрошу – а жить-то тебе зачем? Есть смысл или хотя бы мотив?
Это было уже слишком! Эпитеты сами ложились на язык, а мой «спаситель» внимательно их выслушивал.
- Ну, молодец. Твой словарный запас значительно расширился. Вижу, даже сам парочку слов придумал? Что такое долбодятел?
- Это ты! Правда, слово не до конца передает идиотизм твоего поведения. Да и эмоциональный окрас слишком тусклый. Но в целом – это ты, да.
- Я польщен, ради меня придумали слово.
Может его застрелить попробовать? Хотя, нет. Патрон то, скорее всего, один. Жаль на эту тварь переводить. Хотя надеяться на то, что сам издохнет, тоже не приходится. Знаю! Его самого спрошу!
- Слушай, подскажи-ка. Ты умный вроде. Если есть проблема, но единственное очевидное решение оставил для себя любимого, что с проблемой делать?
- Стрелять в меня собрался? Ха, ну стреляй. Толку все равно не будет. А избавиться от меня можно единственным способом…
- Выкладывай.
- Купи слона.
Вам знакомо чувство закипания? Когда в течении пары-тройки секунд ваша злость перерастает в бесконтрольное бешенство? В общем… пулю я в него всадил.
- Все в меня стреляют, а ты купи слона!
- Урод ты, моральный. Да еще и страшный, как Хиросима для японцев. И вообще, ни фига ты не порождение Хаоса, не парил бы тогда о всякой гармонии и прочей чепухе…
- А что есть Хаос, как не гармония в высшей ее степени? Молод еще, но уже близок… Скоро ты все увидишь сам, без свинцовой инъекции. Жди.
- Э! Куда ты? Урок в чем был то?
- Слона купи… Там разберемся.
2011
Найвища оцінка | Юлія Зотова | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Макс Едітор | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію