Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
2026.09.27
10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
2026.09.27
07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
2026.09.27
06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ
У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар
2026.09.26
23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
2026.09.26
23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики.
Закономірність законом не міряна.
Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами.
Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…
2026.09.26
22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
2026.09.26
20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
2026.09.26
15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
2026.09.26
13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
2026.09.26
12:02
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Денис Волошин (1992) /
Проза
Еда
- Это ты, просто, беременна, любовь моя.
- Точно, с той завидной регулярностью, с которой ты мне мозг насилуешь, и мужик забеременеть может. Но, мне кажется, что меня от людей тошнит.
После того, как я всадил в него девять грамм свинца, он стал заходить чаще. Надо бы его научить магазин посещать по дороге ко мне. Хотя, кто ему чего продаст?
- А ты такой весь аппетитный и сладенький, и от тебя только диабетиков тошнит, да?
- У меня, в отличии от некоторых, - я выразительно глянул в его сторону, - хватает воспитания, чтобы не приставать к людям с глупыми советами!
- Ты прямо как жена с острой нехваткой белков и протеинов в организме – пилишь и пилишь. Может, тебе действительно мужика найти?
- Да пошел ты! Ты мне еще ректальные свечи пропиши. Лекарь души моей и воспеватель подвигов великих, блин.
- А что, я могу! Хочешь, прямо сейчас в аптеку сбегаю?
Я судорожно перебирал в уме все симптомы шизофрении, сравнивал истории болезней разных пациентов. Но, ни одного случая, когда галлюцинация предлагала вылечить видящего ее больного, я не знал.
Кстати, за последние пол года я общался с психотерапевтами больше, чем со всеми остальными людьми, даже вместе взятыми. Уж больно меня раздражала галлюцинация, которая ест мою еду, и курит мои сигареты! Как видите, пока безрезультатно.
- К делу давай, чего хочешь то? Просто так ты не приходишь.
- А, может, я тебе жизнь каждым своим появлением спасаю? Вот не приду, ты выйдешь погулять, а тебе кирпич на голову!
- В следующий раз пивка захвати, а то спасаешь-спасаешь, а обмыть – ни разу.
- Любой каприз за ваши деньги! Ладно, к делу. Ты, любезный, когда последний раз в свет выходил?
- Как когда? Сегодня вон на работе был, как и вчера, и позавчера.
- А кроме работы?
- Ну, - я призадумался, - давненько. А смысл? Общения и так достаточно. Особенно с таким разговорчивым глюком, как ты. Чего я там не видел?
- Людей, например.
- Ну, ты, зануда! Тошнит меня от них, понимаешь?
- Ну, ты, баран, тебя без них тошнит, понимаешь? Если долго не кушать, то от голода тошнит! А люди – деликатес! Жаль, что мне вас жрать запретили, так бы не церемонился с тобой. Слопал бы, а в рапорте написал бы «Выполнение задания невозможно в связи с отсутствием объекта задания!». И был бы счастлив, а то терпи тут нытье твое.
Странно, раньше от него такой заботы не замечалось.… Надо будет проконсультироваться у врачей. Вдруг, это крайняя стадия?
- Самая крайняя. Усыплю внимание, сожру, рапорт, отпуск. Или увольнение.
- Ты достал своей бестактностью, чужие мысли читать не хорошо!
- При чем тут я? Это у тебя, шизофреника, стадия следующая. Фобии, мысли вон крадут. Скоро голоса в голове появятся, паранойя, геморрой и сифилис.
- А ты не голос в голове?
- Я вне головы, ты ведь меня видишь, - констатировал он и медленно начал растворяться в воздухе, - вникай в суть. Кушать дешевле, чем не кушать.
- А без презерватива дешевле, чем с ним.
- Но и приятнее, - прозвучало где-то на грани слышимости, - дерзай, смертный.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Еда
Кушать дешевле чем не кушать
Елка
- Что-то меня подташнивает.- Это ты, просто, беременна, любовь моя.
- Точно, с той завидной регулярностью, с которой ты мне мозг насилуешь, и мужик забеременеть может. Но, мне кажется, что меня от людей тошнит.
После того, как я всадил в него девять грамм свинца, он стал заходить чаще. Надо бы его научить магазин посещать по дороге ко мне. Хотя, кто ему чего продаст?
- А ты такой весь аппетитный и сладенький, и от тебя только диабетиков тошнит, да?
- У меня, в отличии от некоторых, - я выразительно глянул в его сторону, - хватает воспитания, чтобы не приставать к людям с глупыми советами!
- Ты прямо как жена с острой нехваткой белков и протеинов в организме – пилишь и пилишь. Может, тебе действительно мужика найти?
- Да пошел ты! Ты мне еще ректальные свечи пропиши. Лекарь души моей и воспеватель подвигов великих, блин.
- А что, я могу! Хочешь, прямо сейчас в аптеку сбегаю?
Я судорожно перебирал в уме все симптомы шизофрении, сравнивал истории болезней разных пациентов. Но, ни одного случая, когда галлюцинация предлагала вылечить видящего ее больного, я не знал.
Кстати, за последние пол года я общался с психотерапевтами больше, чем со всеми остальными людьми, даже вместе взятыми. Уж больно меня раздражала галлюцинация, которая ест мою еду, и курит мои сигареты! Как видите, пока безрезультатно.
- К делу давай, чего хочешь то? Просто так ты не приходишь.
- А, может, я тебе жизнь каждым своим появлением спасаю? Вот не приду, ты выйдешь погулять, а тебе кирпич на голову!
- В следующий раз пивка захвати, а то спасаешь-спасаешь, а обмыть – ни разу.
- Любой каприз за ваши деньги! Ладно, к делу. Ты, любезный, когда последний раз в свет выходил?
- Как когда? Сегодня вон на работе был, как и вчера, и позавчера.
- А кроме работы?
- Ну, - я призадумался, - давненько. А смысл? Общения и так достаточно. Особенно с таким разговорчивым глюком, как ты. Чего я там не видел?
- Людей, например.
- Ну, ты, зануда! Тошнит меня от них, понимаешь?
- Ну, ты, баран, тебя без них тошнит, понимаешь? Если долго не кушать, то от голода тошнит! А люди – деликатес! Жаль, что мне вас жрать запретили, так бы не церемонился с тобой. Слопал бы, а в рапорте написал бы «Выполнение задания невозможно в связи с отсутствием объекта задания!». И был бы счастлив, а то терпи тут нытье твое.
Странно, раньше от него такой заботы не замечалось.… Надо будет проконсультироваться у врачей. Вдруг, это крайняя стадия?
- Самая крайняя. Усыплю внимание, сожру, рапорт, отпуск. Или увольнение.
- Ты достал своей бестактностью, чужие мысли читать не хорошо!
- При чем тут я? Это у тебя, шизофреника, стадия следующая. Фобии, мысли вон крадут. Скоро голоса в голове появятся, паранойя, геморрой и сифилис.
- А ты не голос в голове?
- Я вне головы, ты ведь меня видишь, - констатировал он и медленно начал растворяться в воздухе, - вникай в суть. Кушать дешевле, чем не кушать.
- А без презерватива дешевле, чем с ним.
- Но и приятнее, - прозвучало где-то на грани слышимости, - дерзай, смертный.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
