
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Проза
Беседа в купе
Пишите о том,
Что знаeте, видите,
Пишите обо всем.
Непубликуете?
А зря.
Это необходимо людям
Для очищения сознания".
Таковы слова
Промолвила мне
Путница,
Поправив прядь седого
Локона. прочьтя мои
Стихи, и посмотрела
Глаза в глаза,
Материнской глубиной
Души.
После беседы с
Женщиной, в купе
Вагона,
Пишу я обо
Всех проблемах Мира,
Которые струны сердца
Теребя,
Проходят сквозь меня.
В своей жизни
Исколесил дорог достаточно.
Зачастую в поездах
И в терпеньи,
В течении бесед,
Прибывaл во многих
Я сердцах.
Бывало весело и
Грустно.
Смех звучал,
Зачастую пьяная ,,братва"
В глазах людей
Уставших от произвола
Бардака-сльозы,
И это наши
Дети?
К чему катится
Страна!?
Чему учили их,
Воспитывал кто?
Ведь их Отцы
и Мамы войну
Прошли, а они!?
Родители строили,
Голод испытали и
Не об этом
Их Сердца мечтали.
Вздохнула Мама- ,,что
происходит, что видим
Мы?
Страну разворовали,
,,Завалили'' поношенным тряпьем.
Металл ,,черметом
3а рубеж, а
от них товары
Оплачиваем ,,Золотым
Рублем!"
На хлеб и соль
Зарплаты чесному хватает,
А перед выборами
Столько обещают!
За политиков голосовать
Решенье принимаем,но
Вновь, как всегда,
Политики месят законов
,,Тесто" для ,,себя!''.
Бросаем в урны
,,Писульки"-,,нет'' и
,,да".
Надеемся и верим, Спорим,
A выборы проходят
И взлетают цены
В облака.
До ,,лампочки" им
Наши беды,
У них портфели,
А в них
,,Корыто и дела...".
В результате- по
Поездам шатается
Да и не только,
Везьде пьяная ,,братва''.
Это лиш доля
Правды.
Многомерна она и
В простоте глубока,
Но об этом,
следущая история.
Все люди разные,
Но о счастье,
О любви мечтают
Все, а для
Бога-все равны,
Ты Ему, а
Он Тебе.
Многие виновных ищут,
Осуждая ближнего, браня, а вот
Заглянуть во внутрь
Себя-слабо? Я
Сделал шаг, начал
Спрашивать с себя
-а прав ли я?
И этим остановил
От разрушения себя.
Начал книги читать,
Мидитировать.
Библию, Новый Завет
Перечитал,религии
Народов Мира,
Научные работы и
Нашел то, что
Искал.
- Когда Иисус говорил
,,Буду вознесен" и
За собой людей
Всех увлеку,
Он имел в
Виду,
Что когда нибудь
Все люди убедятся
В Великой Истине
Воочию и поймут,
Что могут вознестись
Так же,
Как вознесся Он.
Он на земле
Увидел Небеса.
Вот та Истина,
Которую
Осознал Он. Верил,
Затем люди поймут,
Что есть лиш
Одно стадо, и
Пастырь лиш Один
Всегда;
И если хоть
Одна овца заблудится
Пастырь оставит все
Девяносто девять и
Пойдет искать
Одну-Единую.
Бог должен стать
Всем во Всем
Для Всех Его
Чад;
Все мы дети
Божьи, и мы
Гараздо ближе Ему,
Чем птицы небесныe
и полевые лилии
Одетые в росу.
И если Он
Радуется росту Лилии
И полету Стрижа
То как же
Росту Своих дорогих
Чад Он возрадуется!
Бог не осуждает
Ни Лилии, ни
Птиц,
Так как же
Он может осудить
Своих Сынов?
Он нежно прижимает
Их к Великой
Причине,
И никто не
будет обойден
Его Совершенством.
Слава Богу! ОМ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Беседа в купе
Первостепенная задача на данном этапе эволюции-это
очищение сознания.
Владыка Эль Мория
,,-Пишите страницы жизни,Пишите о том,
Что знаeте, видите,
Пишите обо всем.
Непубликуете?
А зря.
Это необходимо людям
Для очищения сознания".
Таковы слова
Промолвила мне
Путница,
Поправив прядь седого
Локона. прочьтя мои
Стихи, и посмотрела
Глаза в глаза,
Материнской глубиной
Души.
После беседы с
Женщиной, в купе
Вагона,
Пишу я обо
Всех проблемах Мира,
Которые струны сердца
Теребя,
Проходят сквозь меня.
В своей жизни
Исколесил дорог достаточно.
Зачастую в поездах
И в терпеньи,
В течении бесед,
Прибывaл во многих
Я сердцах.
Бывало весело и
Грустно.
Смех звучал,
Зачастую пьяная ,,братва"
В глазах людей
Уставших от произвола
Бардака-сльозы,
И это наши
Дети?
К чему катится
Страна!?
Чему учили их,
Воспитывал кто?
Ведь их Отцы
и Мамы войну
Прошли, а они!?
Родители строили,
Голод испытали и
Не об этом
Их Сердца мечтали.
Вздохнула Мама- ,,что
происходит, что видим
Мы?
Страну разворовали,
,,Завалили'' поношенным тряпьем.
Металл ,,черметом
3а рубеж, а
от них товары
Оплачиваем ,,Золотым
Рублем!"
На хлеб и соль
Зарплаты чесному хватает,
А перед выборами
Столько обещают!
За политиков голосовать
Решенье принимаем,но
Вновь, как всегда,
Политики месят законов
,,Тесто" для ,,себя!''.
Бросаем в урны
,,Писульки"-,,нет'' и
,,да".
Надеемся и верим, Спорим,
A выборы проходят
И взлетают цены
В облака.
До ,,лампочки" им
Наши беды,
У них портфели,
А в них
,,Корыто и дела...".
В результате- по
Поездам шатается
Да и не только,
Везьде пьяная ,,братва''.
Это лиш доля
Правды.
Многомерна она и
В простоте глубока,
Но об этом,
следущая история.
Все люди разные,
Но о счастье,
О любви мечтают
Все, а для
Бога-все равны,
Ты Ему, а
Он Тебе.
Многие виновных ищут,
Осуждая ближнего, браня, а вот
Заглянуть во внутрь
Себя-слабо? Я
Сделал шаг, начал
Спрашивать с себя
-а прав ли я?
И этим остановил
От разрушения себя.
Начал книги читать,
Мидитировать.
Библию, Новый Завет
Перечитал,религии
Народов Мира,
Научные работы и
Нашел то, что
Искал.
- Когда Иисус говорил
,,Буду вознесен" и
За собой людей
Всех увлеку,
Он имел в
Виду,
Что когда нибудь
Все люди убедятся
В Великой Истине
Воочию и поймут,
Что могут вознестись
Так же,
Как вознесся Он.
Он на земле
Увидел Небеса.
Вот та Истина,
Которую
Осознал Он. Верил,
Затем люди поймут,
Что есть лиш
Одно стадо, и
Пастырь лиш Один
Всегда;
И если хоть
Одна овца заблудится
Пастырь оставит все
Девяносто девять и
Пойдет искать
Одну-Единую.
Бог должен стать
Всем во Всем
Для Всех Его
Чад;
Все мы дети
Божьи, и мы
Гараздо ближе Ему,
Чем птицы небесныe
и полевые лилии
Одетые в росу.
И если Он
Радуется росту Лилии
И полету Стрижа
То как же
Росту Своих дорогих
Чад Он возрадуется!
Бог не осуждает
Ни Лилии, ни
Птиц,
Так как же
Он может осудить
Своих Сынов?
Он нежно прижимает
Их к Великой
Причине,
И никто не
будет обойден
Его Совершенством.
Слава Богу! ОМ
Расширяя свои познания-расширяеш свое сознание, начинаеш мыслить многомерно.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію