ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.01.12 07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...

Тетяна Левицька
2026.01.12 00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?

Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч

Ярослав Чорногуз
2026.01.11 18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --

Віктор Насипаний
2026.01.11 17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-

Іван Потьомкін
2026.01.11 17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.

Євген Федчук
2026.01.11 14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п

Олександр Сушко
2026.01.11 13:38
автор Артур Курдіновський

Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,

Борис Костиря
2026.01.11 11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.

Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,

Мар'ян Кіхно
2026.01.11 06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..) Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Гладир (1985) / Вірші

 * * *
Він пішов назавжди. Він ніколи до тебе не верне.
Тільки витканий дощ – наче грубий шматок полотна,
Аж до пізнього ранку молотиме кавові зерна,
Заливаючись потом над ветхим верстатом вікна.

Він пішов назавжди. Не відняти його у розлуки,
Як не витягти з серця стрілу, що не вцілила в мур.
Похиливши чоло, в безнадії стискаючи лука,
На тяжкій чорній хмарі сидить безпорадний Амур.

2008

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-10-15 09:47:12
Переглядів сторінки твору 6010
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.657 / 5.5  (4.661 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.326 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.709
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.18 16:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 10:17:58 ]
Дуже сподобалися образи першого стовпчика.

Читаючи другий, замислилася :".. стрілу, що не знищила мур..." а, може, "стрілу, що не вцілила в мур"? Адже це його серце - мур?
І - "на заплаканій хмарі..." - легше читається. Але то лише моє суб'єктивне бачення. Вам, автору, видніше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 11:31:15 ]
Дякую, Зоряно!
Ваші зауваження слушні. Сама довго вагалася щодо недоречностей другої строфи. Хоча на рахунок муру, то там можна тлумачити, як мур між двома людьми, який ніщо, навіть кохання, не знищило.
Щиро:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 10:24:41 ]
Юлю, непоганий вірш, але такий сумний. Гарно про дощ і про амура.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 11:34:04 ]
Щиро дякую, Юлю!
Сумний період був. То й вірші невеселі писалися. Частіше такі вірші й виходять. Імпонує задумливий, ліричний стиль.
З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-15 11:36:48 ]
Юлечко, я би місію "молоти кавові зерна" перебрала від "грубого шматка полотна" на себе:"Аж до пізнього ранку молотиму кавові зерна,
Заливаючись потом над ветхим верстатом сповна."

З повагою і найкращими побажаннями.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 13:13:02 ]
Печально как-то.
Я Вам скажу, что ситуации бывают и худшими.
Пусть лучше тот ЛГ убивается. И мужская солидарность тут не при чем. Тоже мне, неприступный бастион.
Два прилагательных подряд - это вроде бы и неплохо, но они как-то частят. Словно два тоста подряд - и оба об одном и том же.
Спасибон.
И удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 13:16:25 ]
Дякую Вам, Серафимо, за відгук і пораду! Але от якось воно прозоро виходить. Та й подумати: навіщо ліричній героїні цілу ніч молоти каву?! По-перше, можна в супермаркеті меленої купити. А по-друге, якщо справа в сублімації, то якийсь дивний спосіб.
...А наступної ночі вона буде пити все, що намолола. З дощем якось не так претензійно.
Пробачте, що так розвинула тему. Ніякого негативу! Просто фантазія спрацювала.
Бувайте здорові:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 13:21:13 ]
Дякую, Олексію, за відгук! І за співчуття ліричній героїні.
:)))))...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 13:24:31 ]
А я свое стихотворение исправил.
Можно незаметно - прийти и прочитать. Его уже не узнать.
Удач-дач-дач в изучении польского языка. Я в паре.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 14:08:05 ]
А мені сподобалось "Аж до пізнього ранку молотиме кавові зерна" - адже звуки дощу за вікном схожі на те, як тріщать кавові боби, якщо їх молоти вручну. І весь вірш загалом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 15:05:46 ]
Дякую, Олексію!
Зараз загляну:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 15:07:26 ]
Спасибі, пані Тетяно, за візит і розуміння!
З теплом:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 15:48:04 ]
Про Амура - дуже образно, влучне кожне слово!

А ось ряд образів про дощ, як на мене, сперечаються один з одним. Дивіться, Юлю, спочатку Ви порівняли дощ з витканим шматком полотна (гарно!) І те як дощ "меле кавові зерна над ветхим верстатом вікна"- теж дуже гарний образ сам по собі! Чудово, просто знахідка!
Але поєднати ці два образи в одну картинку важкувато (бо виходить, що "полотно" меле каву).
От якби цей дощ (якого Ви оживили) був одягнений у той "грубий шматок полотна" - ці образи доповнювали б один одного.
Вибачте, Юлю, за такий дивний коментар, але це тому, що вірш дійсно заслуговує уваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 18:31:08 ]
Щиро дякую, пані Любо! Така цікава ідея. Дійсно, треба щось зробити з тим полотном. А то привид якийсь виходить. Привид дощу. Спробую ще подумати над цим образом.
З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-16 20:01:14 ]
Мені також сподобалося, Юлю. Погоджуюся із пані Любою, тому чекатиму на новий варіант.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-16 21:54:18 ]
Дуже сподобалося -- такі гарні і свіжі образи.
Можна було би дещо змінити слова місцями: "Він пішов назавжди" - "Він назавжди пішов". І зміст не втрачається, і наголос там, де треба.
Вирішувати Вам. Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-16 22:43:43 ]
Дякую Вам, Світлано, за візит! Обов'язково попрацюю над образом дощу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-16 22:53:20 ]
Спасибі, Лесю!
От тільки, здається, в дієслові "назавжди" може наголошуватися або другий, або третій склад.
Дякую за пораду:)