ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлія Гладир (1985) / Вірші

 * * *
Він пішов назавжди. Він ніколи до тебе не верне.
Тільки витканий дощ – наче грубий шматок полотна,
Аж до пізнього ранку молотиме кавові зерна,
Заливаючись потом над ветхим верстатом вікна.

Він пішов назавжди. Не відняти його у розлуки,
Як не витягти з серця стрілу, що не вцілила в мур.
Похиливши чоло, в безнадії стискаючи лука,
На тяжкій чорній хмарі сидить безпорадний Амур.

2008

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-15 09:47:12
Переглядів сторінки твору 5503
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.657 / 5.5  (4.661 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.326 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.709
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.18 16:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 10:17:58 ]
Дуже сподобалися образи першого стовпчика.

Читаючи другий, замислилася :".. стрілу, що не знищила мур..." а, може, "стрілу, що не вцілила в мур"? Адже це його серце - мур?
І - "на заплаканій хмарі..." - легше читається. Але то лише моє суб'єктивне бачення. Вам, автору, видніше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 11:31:15 ]
Дякую, Зоряно!
Ваші зауваження слушні. Сама довго вагалася щодо недоречностей другої строфи. Хоча на рахунок муру, то там можна тлумачити, як мур між двома людьми, який ніщо, навіть кохання, не знищило.
Щиро:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 10:24:41 ]
Юлю, непоганий вірш, але такий сумний. Гарно про дощ і про амура.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 11:34:04 ]
Щиро дякую, Юлю!
Сумний період був. То й вірші невеселі писалися. Частіше такі вірші й виходять. Імпонує задумливий, ліричний стиль.
З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-15 11:36:48 ]
Юлечко, я би місію "молоти кавові зерна" перебрала від "грубого шматка полотна" на себе:"Аж до пізнього ранку молотиму кавові зерна,
Заливаючись потом над ветхим верстатом сповна."

З повагою і найкращими побажаннями.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 13:13:02 ]
Печально как-то.
Я Вам скажу, что ситуации бывают и худшими.
Пусть лучше тот ЛГ убивается. И мужская солидарность тут не при чем. Тоже мне, неприступный бастион.
Два прилагательных подряд - это вроде бы и неплохо, но они как-то частят. Словно два тоста подряд - и оба об одном и том же.
Спасибон.
И удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 13:16:25 ]
Дякую Вам, Серафимо, за відгук і пораду! Але от якось воно прозоро виходить. Та й подумати: навіщо ліричній героїні цілу ніч молоти каву?! По-перше, можна в супермаркеті меленої купити. А по-друге, якщо справа в сублімації, то якийсь дивний спосіб.
...А наступної ночі вона буде пити все, що намолола. З дощем якось не так претензійно.
Пробачте, що так розвинула тему. Ніякого негативу! Просто фантазія спрацювала.
Бувайте здорові:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 13:21:13 ]
Дякую, Олексію, за відгук! І за співчуття ліричній героїні.
:)))))...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 13:24:31 ]
А я свое стихотворение исправил.
Можно незаметно - прийти и прочитать. Его уже не узнать.
Удач-дач-дач в изучении польского языка. Я в паре.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-15 14:08:05 ]
А мені сподобалось "Аж до пізнього ранку молотиме кавові зерна" - адже звуки дощу за вікном схожі на те, як тріщать кавові боби, якщо їх молоти вручну. І весь вірш загалом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 15:05:46 ]
Дякую, Олексію!
Зараз загляну:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 15:07:26 ]
Спасибі, пані Тетяно, за візит і розуміння!
З теплом:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 15:48:04 ]
Про Амура - дуже образно, влучне кожне слово!

А ось ряд образів про дощ, як на мене, сперечаються один з одним. Дивіться, Юлю, спочатку Ви порівняли дощ з витканим шматком полотна (гарно!) І те як дощ "меле кавові зерна над ветхим верстатом вікна"- теж дуже гарний образ сам по собі! Чудово, просто знахідка!
Але поєднати ці два образи в одну картинку важкувато (бо виходить, що "полотно" меле каву).
От якби цей дощ (якого Ви оживили) був одягнений у той "грубий шматок полотна" - ці образи доповнювали б один одного.
Вибачте, Юлю, за такий дивний коментар, але це тому, що вірш дійсно заслуговує уваги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-15 18:31:08 ]
Щиро дякую, пані Любо! Така цікава ідея. Дійсно, треба щось зробити з тим полотном. А то привид якийсь виходить. Привид дощу. Спробую ще подумати над цим образом.
З повагою:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-10-16 20:01:14 ]
Мені також сподобалося, Юлю. Погоджуюся із пані Любою, тому чекатиму на новий варіант.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-16 21:54:18 ]
Дуже сподобалося -- такі гарні і свіжі образи.
Можна було би дещо змінити слова місцями: "Він пішов назавжди" - "Він назавжди пішов". І зміст не втрачається, і наголос там, де треба.
Вирішувати Вам. Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-16 22:43:43 ]
Дякую Вам, Світлано, за візит! Обов'язково попрацюю над образом дощу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-16 22:53:20 ]
Спасибі, Лесю!
От тільки, здається, в дієслові "назавжди" може наголошуватися або другий, або третій склад.
Дякую за пораду:)