Доброго дня, шановний Іване!
Люди бояться пародій та критики, бо вважають вірші - своїми "дітьми". А як глузують чи ганять дитину, то батько думає, що ганять і його. І треба мати велику впевненість у дитині, щоб адекватно реагувати на гумор чи дослухатись до об'єктивної критики. Звичайно, це накладає і на критика чи пародиста велику відповідальність - не дійти до сарказму чи необ'єктивних образ через обмеженість сприйняття.
Але я впевнений у своїх віршах та у Вашій вправності та духовності. Крім того, через написане кожен з нас показує те, що у нього усередіні. Як я оступлюсь, то мені буде непереливки, а якщо пародист чи критик не об'єктивний чи злий, то понесе своє із собою. ;-)
Я ж не кожному скажу - пишіть пародії. Підкреслю - скажу сам. Бо як скажу злому, то тільки спокушу його на зло. А навіщо це мені? Як хтось хоче зробити зло, то хай вже зробить самотужки. Я краще промовчу. А Вам та Ярославу, бачите, сам сказав: як душа потягне - пишіть. Ось так...
:-)
З повагою...