Зима. Ранок. Шкільні портфелі давно зібрано, а йти до школи зовсім не хочеться. Вже й поснідали, і шапки одягли, а треба ж було ще погратися у війну. Я взяв на кухні копистку, а брат – качалку – і давай битися, ніби на шаблях чи мечах. Зброя була не однаковою (ну хоча б за вагою) і давала переваги братові. Я втікав на кухню, він гнався, я, щоб підсилити свій захист, ухопив на ходу макітру і насунув її на шапку. Через кілька секунд по обличчю і вухах потекло щось липке. Як виявилося, бабуся збиралася пекти хліб і приготувала в макітрі запарку… Що було далі? Неприємні епізоди, як кажуть, залишаю поза кадром. Стареньку вушанку випрали і повісили сушитись. А тато, світла пам’ять його душі, витяг із шафи свою парубоцьку смушкову папаху і дав мені. Все одно до школи треба було йти…