Це авторський вертеп Ігоря Павлюка, апробований постановками на сценах Прибалтики і на сцені Львівського драматичного театру імені Лесі Українки (див. лінки: http://www.youtube.com/watch?v=TYWpmSr0heg)

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Два ангели
Три пастушки

Князі:
азіатський
африканський
європейський

Запорозький гетьман
Цар Ірод
Чорт
Жид
Внук Стрільця
Смерть
Звіздар

Три пастушки сплять.
Чути мекання ягнят.
Пастушки встають.

1-й ПАСТУШОК
Вівці наші, вівці, та чорні та білі,
Хто вас потривожив у ніч на неділю?

2-й ПАСТУШОК
Вівці наші, вівці, вівці та барани,
Хто ж вас оборонить,
Якщо ми не встанем?

1-й ПАСТУШОК
Молимося Господу,
Пастухи малі!
Доки будем гості ми
На своїй землі?..
Де ж нам починається
Преблагая вість?
Люд душі цурається
Та ковбаси їсть.

2-й ПАСТУШОК
Вбитий птах Чорнобилем.
Мертві русла рік...
Наче нам пороблено.
Наче хтось наврік.

3-й ПАСТУШОК
В кого ж нам повірити?
Де себе шукать?
Чому сиві лірники
В полі не сидять?

З’являються Ангели.

1-й АНГЕЛ
Погляньте лиш – уже зійшла зоря!
Це ми її так ясно засвітили.
Радійте, люди, маємо Христа!
Марія в Вифлеємі народила.
Марія Діва – Мати Пресвята,
По ній вселюдська наша піїта.

2-й ПАСТУШОК
І так промовив Син її до нас:
«Тепер ідіть.
Не бійтесь.
Добрий час.
Знайдіть на Україні Україну.
А я вже вас і Київ не покину.
Я буду віри Сонцем золотим.
Я – ви. Я – Месник кривди і насилля.
І доки люд до світла буде йти,
Даватиму йому наснагу й силу.
Кати й манкурти голови похилять».

1-й ПАСТУШОК
Сподіванням Вкраїни,
Як ворону чорному років.
Людські душі – руїни…
Нарешті!
Ми чуємо кроки.
Матері і діди не даремно
Так неба просили,
Щоб прийшов хтось, вернув
По Сибірах розгублені сили.

2-й ПАСТУШОК
На те Син Божий днесь народився,
Щоб дім наш рідний розвеселився,
Щоб розбудити безбожних духом,
Щоб українця весь світ послухав,
Щоб був він братом поміж братами,
Христос із нами!
Світло із нами!

1-й ПАСТУШОК
Хоч є ще тіні,
Та поміж нас
Христос-Месія,
Спаситель, Спас…

2-й ПАСТУШОК
Різдво Христове й своє святкуймо.
(Піднесено)
Розкуймо душі, братів розкуймо!
На рідних землях вони – як бранці…
Вставайте люди, як птахи, вранці.
Честь віддавайте Божій Дитині.

1-й ПАСТУШОК
Навіки вічні…

2-й ПАСТУШОК
Слава Вкраїні!

Співають.

1-й ПАСТУШОК
Невже це правда – ця пісня мила,
Що моє серце зі сну збудила?

2-й ПАСТУШОК
Я й сам не знаю…
Було спокійно,
А заспівали так мелодійно –
Я стрепенувся,
Дивлюсь: так ясно!
На небі дійсно зіронька сяє!
Вірить – не вірить – навіть не знаю.

3-й ПАСТУШОК
Боже Великий! – честь Тобі й слава!
Чи то, як завжди, світла уява?!

1-й ПАСТУШОК
Не сон це, браття, а правда красна!
(Гордо)
Невже не гріє та зірка ясна?
Вона справдешня.
На всю дорогу
Кидає світло.
Вітайте Бога!

Заходить Гетьман.

ГЕТЬМАН
Ой зачекайте,
Що то за мова?
Дитина Божа?
Чи ідол знову?
Нам допоможе…
Чи може, може?..

1-й АНГЕЛ
Ну чого б не допоміг?
(Лагідно)
Говори, не візьмеш гріх,
Бо ласкавий він без міри.
Чи нема у тебе віри?

ГЕТЬМАН
Як лилася кров червона
Під церков руїни,
Бились з ворогом до скону,
Плакала Вкраїна,
Нерозумний, без поради,
З лихої недолі
Я ступив на стежку зради
Підлої, низької…
(У важкій задумі замовкає на хвилю і продовжує з гірким болем)
Через мене, Боже милий,
У народу рвуться жили.
Ой тяжка моя покута,
Гірше вже не може бути.
Поколінням вже десятим
Годі голову підняти.

2-й АНГЕЛ
Та недаремно, ні
Той первородний гріх
Мов камінь, впав
На серце України.
Грішили й інші,
Перші, на Дніпрі,
Порозкидавши чорні домовини.
Ті, атомні…
Та я сповню ласку Божу
І хоч зараз допоможу.
Ти від нині не проклятий
І про це всі мають знати.
Хай Дитя й земна Богиня
Помагають тобі нині.

1-й АНГЕЛ
Ну а зараз у дорогу!
(До пастушків)
Йдіть поклін складіть до Бога!
(До гетьмана)
Від народу.
Всім кажіть.
Знайте, Ірод знов не спить!

Дзеленчать дзвіночки, чути колядки, на сцену виходять князі, Гетьман, Рухівець, пастушки, Звіздар.

1-й АНГЕЛ
Отут, вам друзі, дорога вічна.
Тут найясніше та зірка сяє.
Тут воплотяться слова пророчі,
Христа побачить, хто забажає.
Отут скінчилась стара дорога,
А почалася дорога з Богом.
Ідіть, признайте, вітайте Бога!

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР
Я Володимир – князь,
Владар слов’ян на сході.
Під хрест поставив я
Всю їх печаль і біль.
Пробач, як що не так...
Дозволь мені, народе,
Від імені твого
Христу принести з піль
Сніп злотих колосків
І неба клаптик синій.
Хай вручить їх тобі
Одна із Берегинь.
Вся Київська тут Русь,
Велика Україна,
Дніпра шабельний згин.

Будь з нами назавжди.
Нехай серця нам гріє
Одна із матерів,
Свята, проста Марія.

КНЯЗЬ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
А я сиджу в краях,
Де Сонечко заходить,
В дарунок днесь приніс
Лицарства свого кров
І перли сліз страждального народу,
Що із собою бився за любов.
Прив’язаний мій меч,
Він наче спить у гробі,
І стремена ждуть блиску на коні,
Щоби розвіять ту ворожу злобу,
Отих манкуртів духу вузьколобих,
Що смерть несуть народу і мені.

КНЯЗЬ АФРИКАНСЬКИЙ
Я – князь землі,
Де холодно без віри.
Де джунглів демон
Руки нам скував.
Тобі, о Боже, мій народ повірив,
Тепло і вічну зелень дарував.
Візьми ті душі – світлі,
Наче зорі.
Вони – брати
Вкраїнським во хресті.
Вони пливуть
До Африки по морю.
Ти освіти нас також, освяти.

ГЕТЬМАН
А за князями я йду з дарами.
Та й із дарами, із молитвами –
За всю родину, за Україну,
Для серця рідну, в житті – чужину.

Боже Великий!
Все ми стерпіли.
Лід за Уралом кров’ю скропили.
Та не знаходим праці удома.
Нам на землі вже пекло знайоме.

Благослови нам, Боже, левади,
Річку і поле, вільні громади...
Клубів щоб з храмів
Більш не робили,
Прапор дідівський щоб не ганьбили.

ВНУК СТРІЛЬЦЯ
З Пласту юнацького я, запальний.
Дід мій – вкраїнський стрілець січовий.
Близько до неба він вже стояв.
Я ж його правду сам передав.

Низько вклоняюсь, Боже, тобі.
Все віддаю і у щасті, й журбі.
Боже Всевишній, Спасе ти наш.
В лірника з жалю рветься струна:
Предків могили...
Ворон летить...
Над козаками трактор димить...

Ніхто могил не згадає,
Щоб їх обгорнути,
Щоб барвінок посадити,
Слави не забути.
Закликаю, люде, браття,
Ви, мої соколи,
Що для нас тепер звитяги треба.
Мало волі.
Ще раз поклонюся
Й помолюся Богу,
Щоб Ісус нам через серце
Вказував дорогу.

На сцену вибігають Цар Ірод, Чорт, Смерть.

ЦАР ІРОД (знервовано, люто)
Чого тут шум?
Чого всім треба?
Рабам замало царських ласк?

ВСІ
Ісусу слава! Богу слава!
Бо Ірод – сила чорна й зла!

ЦАР ІРОД (у гніві)
Що чую я?
Хтось народився?
Цар?
І як це так:
У царстві цар без мене?
У царстві духа?
Нам не до лиця
Його пускати на вселюдську сцену.

ЧОРТ (злорадно)
Славлять Бога грішні люди!
Кажуть, душ потреба.
Ха-ха-ха!
Мене забули.
В небі вас не треба!
Досить вже такого зброду!
Ви ж себе зреклися!
Ви зреклися свого роду,
Продались, спилися.
Наплювали ви по вінця
В душу України.
Від хранцуза чув я й німця,
Що ганьба вам нині!

(Цар Ірод та Чорт кричать: «Ганьба! Ганьба! Ганьба!»).

Ось такі ви, люди до-обрі,
Ві-і-рні мої слуги.
На вас пекло вже готове,
Як на коней дуги.
Бо між вами вічні спори,
Крики, бійки, лови.
Лиш мовчать Дніпро і гори,
Що ви безголові.
Ні одного не залишу,
Всіх – в анкету чорну
По-москальськи перепишу,
Зрадників моторних.
Діти старших не шануюють,
Роблять збитки, злості.
Я за них і за розпусту
Потрощу всім кості.

Будуть всі на вас плювати
Навіть на Тім світі,
Не знаючи, як назвати
І чиї ви діти.

ЦАР ІРОД (до ЖИДА)
Гей, Мошко, холєра, сюди-но біжи.
Хто плани народжень складав, розкажи!
В якім міністерстві народжений Бог?
І хто допустив недержавний цей крок?

ЖИД
Зага, зага...
А, то ви, ви?..
Добгий вечіг, ганок, ніч,
Пане коголю.
Щоби-сь ви від мене
Хтіли-бажали?

ЦАР ІРОД
Назви те місце й слід,
Де Бога бачить світ.

ЖИД
А, биб-боб-квасоля... народілся
В лєсу чи на стрєсє, в полє на роздоллє,
Там цьоткі його збирали і до бочки клали.
Моя Сара імєла трі бочкі і горілочкі трошкі.
Може б, ми си трохи, теє?
(Показує жестом «випити»).

ЦАР ІРОД
Поганий Жиде, хто тебе питав
Про біб, горілку, Сару твою... бочку?

ЖИД
А, високий паночку, пся ваша мама...
Моє шануваннєчко, моє шануваннєчко...
Можєт Ваша ласка гальбу пива...
Шоб Тєбя хільнуло...
Цвигк-цвигк – і напився...
І на бочок положився.

ЦАР ІРОД (загрозливо)
Жиде! Уб’ю!

ЖИД (улесливо)
А, як погано хотєлі – так ми і гобилі...
Як гобили, Біблію читали.
Там пішет:
Бог нагодився у Віфлеємі.
А як не вігите мєнє, то ідіть до маво буфєту,
Купітє «За вільну Україну» газєту.
Там всьо напісано, сказано і навіть показано.

ЦАР ІРОД (до ЧОРТА і СМЕРТІ)
Ну, сідлайте коней!
Над царями я цар!
Я – володар над душами краю.
Всіх беріть, всіх в’яжіть,
Всіх у ями садіть,
А дворічних поріжте.
Я дитину-царя впізнаю.

От проклятий народ,
Ще не знищено код
У корінні його генетичний.
Мало років трьохсот,
Буде новий поход.
Сам стрілятиму! Лічно!

Ну а поки що в путь.
Мусить десь-то він буть.
Ну, шукаймо, ідемо у вічність.

Ірод, Смерть і Чорт вибігають. Всі гуртуються, голосять: «Горе нам!». Лине сумна пісня.

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР
Ой, дитино, Божий сину,
Ще тече лиха година!

КНЯЗЬ АЗІАТСЬКИЙ
І цар Ірод розізлився,
Що син Божий народився.

КНЯЗЬ АФРИКАНСЬКИЙ
Він злякавсь Царя Святого,
Щоб не зняв корони з нього.

ПАСТУШОК
Чорних слуг він розсилає
Та по площах розставляє.
Він усіх волів би взяти
І у клітки повпихати.

ГЕТЬМАН
Хто посміє ніж підняти
Проти Божого дитяти?
Буду битись до загину
За спасіння України.

ПАСТУШКИ
Так, ГетьмАне, батьку наш,
Воля й Правда в нас одна.

Забігають Ірод, Чорт, Смерть.

ЦАР ІРОД
Знов хтось мітинги збирає.
Замовчіть, прокляті!
Бо вас смертю покараю,
Як нема дитяти.
Подушу в своїх хатинах!
Що Ісус між вами
Хтось із півдня України
Шле нам телеграми.

1-й ПАСТУШОК
Ні, не скажем, клятий царю,
Де спасіння наше.
Вже страшніш немає кари,
Як тюрма назавше.

ЦАР ІРОД
Е, прокляті! Не бунтуйтесь!
А для смерті приготуйтесь!

1-й АНГЕЛ
Не бійтесь, братове!
Правди й думки не вбити,
Як сходу Сонця не зупинити.

ГЕТЬМАН
Може, візьмем, браття, зброю,
Підем з Іродом до бою?
Хай загине деспот знову,
Досить нашої вже крові.
Досить варварами зватись,
П’яти ідолам лизати!
Хай живе дитятко Боже
Й нам не вмерти допоможе.

1-й ПАСТУШОК
Досить нам битись
Поміж собою.
Проти тирана
Станем до бою.

2-й ПАСТУШОК
Буде нам різно –
Сумно і важче...
Матимем волю –
Житимем краще.

ЦАР ІРОД
За таку розмову
Ґрати вам готові.
Спецзагін забаву
Матиме на славу.
(До Чорта)
Слухай, Чорте, всіх візьми
І до Смерті поведи.

Чорт підводить до Ірода Смерть.

СМЕРТЬ
О, мій клятий Чудо-Юдо!
Я косити їх не буду!
Півстоліття я пахала,
У Сибіру замерзала.
Ще була я зовсім дівка,
Як ти слав мене в боївки...
За вкраїнське слово тихе
Я сама набралась лиха:
Твої слуги не впізнали,
З кобзарями розстріляли.
Закопали в мерзлім місці.
Ледве вибралась я звідси.

Не чіпатиму дитини,
Допоможе хай людині
Власну долю відшукати,
Правду Богом називати.

Йду Христу тепер служити,
А тебе я маю вбити!

Замахується косою.

ЦАР ІРОД
Ой не треба, Костомахо!
Розкуєм на тризуб плаху.
Царювали ж ми в болоті.
Он висить «Доска почьота»...

ЧОРТ
На ній вішали багато.
Бюрократи винуваті,
Що живемо так погано.
Скоро й зовсім перестанем...
Нащо їм та хлопська мова,
Хай реве на ній корова.
В них життя і так коротке.

СМЕРТЬ замахується косою на ІРОДА.

ЦАР ІРОД
Смерте! Кумонько!
Всьо чьо-о-тко-оооооооо!..
(Падає мертвим).

1-й АНГЕЛ
На Вкраїні дзвони дзвонять.
Линуть степом срібні тОни.
Тремтять підлі супостати,
Бо прийшов вже день розплати.

2-й АНГЕЛ
Гей, вставайте, всі родини,
Сила й слава України!

ВСІ: Для Вкраїни!

2-й АНГЕЛ
Ось пора вже сурмам грати.
Дніпр до Збруча каже:
«Брате! Гей! Давай вставати!
Спільне свято наше!»

1-й АНГЕЛ
Пора хвилею шуміти,
Щоб козацькі знали діти:
«Месія родився!»

1-й ПАСТУШОК
Дзвони дзвонять по Вкраїні.
Заспіваймо Божій дитині.

Звучать колядки.

ЗВІЗДАР
Тепер за мною йдіть
В красиве царство духу.
Дітей своїх ведіть
До рідних душ за руку.

Єднання – гострий меч
Для всіх затій ворожих.
Не зняти світла з плеч
Народних,
Святий Боже!

Музика. Колядки.

СМЕРТЬ
Тепер безсила я вже, люди!
Як ця Звізда із вами буде!
Бо вічно житиме людина,
Народ якої не загинув.

ЖИД
Ой, братва, ша дєлать єси?
Нє хочєт народ уж моєй колбаси.
Просвєтой занялся
Украінський люд.
Базару капут
І конєц генделю!..

2-й АНГЕЛ
Високий час і чесний час!
В дорогу, люди, йдем!
І вістку радісну від нас
По світу рознесем!

2-й ПАСТУШОК
Поки ще не вийшли з хати,
Щастя треба побажати
Господарям дорогим,
Гостям світлим і незлим.

ВСІ
Всім дорослим і маленьким!
З Богом жийте здоровенькі!
На потіху всій родині
І на славу Україні!

Грудень 1988, листопад 2010 року.

Постановка можлива лише з дозволу автора.