ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.05.25 05:29
Тіло пронизує вітер холодний
І порожніє садок гамірний, –
Як же так сталось, що я відсьогодні
Буду надалі незвично сумний?
Згнічений вітром спішить перехожий
Швидше потрапити в затишний дім, –
Як же так сталось, що я вже не зможу
Тішити губи цілу

Наталя Мазур
2024.05.25 01:46
У час війни, у час біди,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,

Наталя Мазур
2024.05.25 01:43
Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.

«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул

Артур Курдіновський
2024.05.25 01:38
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.

Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...

Ілахім Поет
2024.05.25 00:11
Переводиться сірим побутом
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.

Борис Костиря
2024.05.24 23:32
Крик пролунав у пустелі.
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?

Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч

Роксолана Вірлан
2024.05.24 20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.

Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер

Володимир Каразуб
2024.05.24 19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл

Леся Горова
2024.05.24 18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.

І всотавши

Юрій Гундарєв
2024.05.24 12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…

Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,

Іван Потьомкін
2024.05.24 11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.

Віктор Кучерук
2024.05.24 07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати

Микола Соболь
2024.05.24 04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина? Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Поеми / Зі збірки "Віще, неповторне, головне"

 Червоне пекло

До річниці Голодомору в Україні

Образ твору ...
перейти до тексту твору

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-18 10:53:44
Переглядів сторінки твору 16477
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2024.03.06 15:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 12:20:26 ]
Дякую, пані Тетяно! Добре, що є Поетичні майстерні, завдяки яким можна винести твір на ширший загал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-19 12:23:06 ]
Дуже ціную Вашу думку, пане Ярославе, особливо щодо поділу на окремі вірші "очима" різних людей. Це важливо для мене. Дякую за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-19 18:19:15 ]
Привіт, Любове.
Тема вибрана. Дуже важка, але необхідна для українства.
Я перейшовся легенько по тексту.
Вибачаюсь заздалегідь за сухість. Буду максимально щирим.
Багато чого вразило, деякі образи пролетіли через моє серце кулею.
З іншого боку відчув певну поверхневість розкриття тематики (у деяких творах)
Одним словом - є дорогоцінний камінь але він ще недошліфований.
Ось деякі погляди нашвидкоруч (на мою скромну думку):
***
"Втирає пам'ять сліз струмки солоні," - а що коли
"Втираю пам'ять. Сліз струмки солоні," - здається так зрозуміліше
***
"ЛиШ Свічечка горить на підвіконні," - можливо для полегшання "А свічечка..."
***
"Невинним душам, що у Вічність кАнули," - тут римування перескочило - так задумано?
***
"А кат не спить, йому, як в горлі кістка - можливо задля полегсання рядка
"А кат не спить, йому у горлі кістка - "
***
"Чи й серця їм струпіли?" - наголос "стрипІли"
***
"І вижити - як витягнути козиря...
Ще є вода і жменя лободи.
І є хати, що мають ще господаря,
Та вже ніде немає господИ." - ось тут якесь натягнуте, ну так мені здалось принаймі
***
"Край сліз і горя - нас сюди й вели." - "й" напевно зайве.
***
"Безвихідь. Ось і все. Ось і прийшли." - може
"Безвихідь. Ось і все. Таки прийшли." ???
***
"Він ще живий. Та він вже не людина.
Він на вечерю власну душу з'їв." - 3 рази "він"... ???
***
"Господар вмер. Обійстя світить ребрами." - римування перескочило...
***
"А тій вдовиці - хоч у петлю лізь!" - "петлЮ"
***
"Всі запічки село повивертало:
Де яке зерня чи сліди окрушин." - знову ритм міняється
***
Думаю що переходи ритму - часто зустрічаються у цьому циклі.

Щиро,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-21 21:37:23 ]
Привіт, ЛЮ! Дякую за щирість і за "ложечку дьогтю".
Щодо певної поверхневості - погоджуюсь, сама б хотіла врости в тему глибше, але, мабуть, не дано. Може, навіть і не варто було за цю тему братися (скільки вже написано! і думаю, набагато сильніших речей), та, вийшло так, що вона начебто сама за мене "взялася".
Щодо решти технічних зауважень... Я уважно їх розглянула, але, вибачаюсь наперед, жодна із запропонованих змін - не лягає мені на душу.
Повтори - необхідні для предачі певних емоційних нюансів (напруги, розгубленості тощо), вони роблять текст більш живим.
Оте "й" мені не видається зайвим, бо теж додає необхідних обертонів думці.
"Хоч у пЕтлю лізь" - можна сказати народний вислів, саме так чула не раз, а тому, оскільки йдеться про народні страждання, то воно й звучить природніше, як на мене.
Переходів ритму в рамках одного вірша я взагалі не бачу (ще раз перечитала весь текст), є місця, де вкінці рядків з'являються ще по одному ненаголошеному складу, але ямб все одно залишається ямбом.
Щодо ритму, існує лише одне, справді, проблемне місце: "Після земного пекла днів полинних...", тут у слові "після" наголос падає на перший склад, і як я не "билась" нічого кращого не знайшла. Зрештою і це "невеличке спотикання" має певний сенс... в емоційному плані.
Знаєте ЛЮ, я не випрадовую ні себе, ні свої тексти, але я так відчуваю... Бо можна вирафінувати текст так, що він аж блищатиме, повилучати все "зайве", але чи залишиться у ньому жива душа?
Та попри все вище сказане, я теж зовсім не вважаю цей твір вершиною досконалості, ЛЮ.
Ще раз дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-01-04 21:44:38 ]
Оце, нарешті, добився-таки до твоєї поеми. Сильне враження.Звісно, є певні вади, мене, зокрема, кольнули наголоси (приміром: звАрю - а треба зварЮ), але не вони визначальні. Річ тобі вдалася: це крик до тих, у кого позашивані роти. І крик чутний! Шкода, що я вже не працюю в газеті, цю річ треба друкувати в усіх кутках України.Але я все одно зроблю копію "Червоного пекла" і передам у школи. Принаймні, дуже хочу це зробити.Бо у нас, як ти точно сказала, "усе, що залишилося, душа" - а вона, труєна, та неотруєна багато що може...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-01-05 11:46:41 ]
Яка приємна потрійна несподіванка, В'ячеславе, Ваш коментар! Дякую, що поділились враженнями. А головне за оці слова: "річ тобі вдалася", вони, та й інші Ваші думки, дуже для мене важливі і цінні. І намір Ваш - вартий великої подяки. Спасибі Вам за руку підтримки і допомоги, сприймаю її як дружню. До речі, цей твір я відсилала кілька років тому в "Літературну Україну", проте відгуку не було, як і друку. Може, не отримали, а може, викинули в "кошик". Не знаю...
Щодо технічних недоліків, явно присутніх, Ви маєте рацію. Наголоси - це одна з моїх проблем, над якою треба ще працювати. І це я зрозуміла на ПМ. Але щодо самого слова "звАрю" - я його вжила саме так свідомо, бо ту всім відому пісеньку ми, дітлахи, колись так і співали (з неправильними наголосами): Іди, Іди, дощику, звАрю тОбі борщику... А вірш у поемі до цієї пісеньки тісно прив'язаний. Можливо, я помиляюся, але мені так не хотілося б змінювати тут наголос на отой "правильний"...
Ще раз Вам дякую, В'ячеславе, за увагу!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-01-05 15:36:23 ]
Згоден із твоїми поясненнями, ти, звісно, вчинила правильно - справді, наголос в згаданій пісні в слові "зварю" на першому складі. Так що ця претензія знімається.
А щодо друку в "ЛУ", то поему про голодомор Ніни Виноградської там опублікували, але я б не сказав, що та річ сильніша за твою. Принаймні, рядки з твоєї і досі як жаринки в душі моїй...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-02-17 15:38:58 ]
Ще раз дякую, п. В'ячеславе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 10:00:53 ]
Прочитала - і мороз по шкірі. І це я спеціально не дозволила собі емоційно вживатися в змальовані Вами образи - мабуть якийсь захисний рефлекс... Минулого року я змогла написати про голодомор тільки одну строфу.... Тому низький доземний уклін Вам, пані Любо, за таку титанічну працю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-11-21 13:30:29 ]
Дуже приємна несподіванка для мене, що Ви це прочитали. Цей цикл-поема тут пилом припадає з 2010 року (хоча, бачу кількість переглядів збільшується потрохи). Всі Образи пережиті... то є правда... Дякую Вам щиро, Галино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2014-11-22 11:36:31 ]
це справжнє, пані Любо! як молитва.. доземний уклін за Ваш твір!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-11-22 12:35:20 ]
Враження сильне. Я сам багато писав про голодомор, але, ясно, що рівень аматорський. Можливо найбільш вдало - це вірш "Голод". Подивіться, будь-ласка. Нехай не так образно, але з душею, яка є. Я його друкував на самому початку, але з того часу вже досить часу пройшло і я не знаю, читали ви його чи ні.

Голод! Голод! Голод!
Б'є наковальню молот.
Іде перековка душі
по всій українській землі.

Експропріації лупає ціп.
Тіп-тіп! Тіп-тіп!
Забрали останній сніп.
Державі потрібен хліб!

Голод – це дотик холодної ночі,
це божевілля невидячі очі,
це тепла хлібина у сні,
це раю „совєцкого” дні.

Хміліє застілля. Гудять голоси.
Вечеряють в хаті чиїсь байстрюки.

- А нюх у Миколи, неначе у пса.
Як вправно знайшов він той лантух вівса!

- А та Марусина як вхопить ціпка,
та й мало не вбила за свого мішка.

- Навіщо їй того гнилого зерна?
Ні курки, ні гуски, от баба дурна.
Ха-ха, ха-ха...

Золоте зерно України
попливло у інші країни.
Нехай колосяться лани.
Ми - не раби, раби - не ми.

Якщо ворог не здається,
його знищують!

Так. Саме так.
Стережися сільський кріпак.

- Не хочеш віддати своє?
Кажеш, краще нехай згниє?
Ах ти, мать твою так і так...
Ну ти й гад, чєловєчєскій брак...

Тиша. Мертва тиша навколо.
Безвиході замкнуте коло.
І села на чорних дошках –
видали план на прах. Жах!

- Діду, діду, ти ще живий?
Он їде Онисько кривий.
Сідай на його підводу,
відвезе тебе додому.

- Додому не треба... Вези до могили...
Жити не хочу... Немає вже сили...

Ідеологія щастя вагітна на смерть.
Закрутилась страшна круговерть.
З'їли лушпиння і дерть.
Смерть! Смерть. Смерть...

- Який там голод? Ви про що?
Здивована зморшка кривить чоло.
- Ви бачили фільм „Кубанські козаки”?
Ось правда про згадані вами роки.
А голод – то вигадка й брех ворогів,
фальшиве відлуння тих славних років.

Ліс рубають – тріски летять...

Тріски померли, тріски мовчать.
Катам й посіпакам така благодать.
Вгодовані, ситі сини комуналки
дожили свій вік на хлібах „персоналки”.

А ті, що мільйонами в землю лягли?
У чому в житті провинились вони?
Їх муки, їх сльози – приглушений дзвін.
Десь тихо у пам'яті стелиться він.

Голод! Голод! Голод!
Змучився бити молот.
Позаду змордовані дні.
Чи прийдуть досвітні вогні?...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Гнатюк (М.К./М.К.) [ 2014-11-22 22:07:02 ]
Я навіть не можу дібрати слів... Дякую за те, що Ви знайшли в собі силу ТАК написати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-11-23 23:46:10 ]
Неймовірно... так все відчути, віддати... Любцю, я тобою пишаюся! Дякую за твоє серце і твоє слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-11-25 14:50:45 ]
Дякую, друзі, що читаєте, відчуваєте...
Дякую за теплі відгуки!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-06-09 14:06:55 ]
Дуже сильно, мороз по шкірі у серці біль та сльози.
Зворушили не можу заспокоїтись.
Це та вершина до якої не наблизитись, коли у серці пустка. Любочко, дякую за Божий талант та чисту душу!
Вклоняюсь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 09:55:38 ]
Дякую, Тетяно!
Прошу вибачення за запізнілу відповідь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2017-11-26 10:07:44 ]
Потуга! Дякую, п. Любо!