ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.10 21:12
Коло
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.

Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,

Євген Федчук
2026.09.10 19:59
Москва. 16 жовтня 1941 року
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по

Вячеслав Руденко
2026.09.10 15:15
Мisérables XI
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.

Борис Костиря
2026.09.10 12:13
Оновлення
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.

Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети

Ірина Вовк
2026.09.10 08:41
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 12)
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється

Вячеслав Руденко
2026.09.10 08:04
Нерозчуте пророцтво
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.

Віктор Кучерук
2026.09.10 06:52
росії
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.

хома дідим
2026.09.09 21:29
* 197 *
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі

Ольга Садкова
2026.09.09 19:40
Читання на ніч
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:

Кока Черкаський
2026.09.09 14:59
Королева, міліон
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???

Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?

Тетяна Левицька
2026.09.09 13:21
Пробач
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз

Ірина Вовк
2026.09.09 12:53
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу" (продовження 11)
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»

(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)

«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,

Борис Костиря
2026.09.09 12:31
* * *
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.

Вячеслав Руденко
2026.09.09 12:01
Над глиною часу , глевкою як завжди
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.

Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи

Мирон Шагало
2026.09.09 08:50
Втікаємо
Втікаємо — від поглядів байдужих круговерті,
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.

Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають

Віктор Кучерук
2026.09.09 06:08
* * *
Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мрій Мрія (1971) / Вірші

 туман над Києвом
тумане мій молочний ніжний братику
ти заколисуєш ковтаючи луну
своєї колискової… по клаптику
вишукую очима далину
до-згадую тебе і до-вигадую
в минулому – всю силу твого співу
мелодію вишневу… над Елладою
ти той що і над Києвом на схилах




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-11-20 16:37:25
Переглядів сторінки твору 3780
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.464 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.999 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.902
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2010.11.23 23:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-21 10:41:25 ]
Мне кажется, что я хорошо усвоил один из уроков то ли синтаксиса, то ли просто русского языка, в котором качественные прилагательные располагаются впереди личных. Холодное Северное море, например. Или теплое Черное. Но никак не наоборот.
Посему выражение "молочный нежный брат", как мне кажется, построено не совсем правильно. Я ведь как читаю на украинском? Мысленно переводя на свой. С точки зрения ритмики и размерности Вашего, безусловно, красивого стихотворения, можно было бы исключить такое качественное прилагательное как "нежный".
Глотание то ли Луны, то ли эха мне показалось каким-то проявлением плотоядности, а это не совсем так. Пусть бы он лучше обнимал. Он ведь нежный. Или его нежность носит избирательный характер?
Как Вы понимаете, я не критикую. И, вообще, я парень понятливый. Если что не так - удаляйте мой комментарий. Мне не жаль времени, ибо я ознакомился с хорошим стихотворением. И у нас с туманами плохо. Их не бывает вообще.
Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрій Мрія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-21 20:20:28 ]
Дякую-дякую... ой, СПАСИБО за комментарий, Алексей, тем более - за такой длинный, и что времени не пожалели!

Не буду спорить об очередности прилагательных, хотя могла бы... т.к. эти все правила не для стихотв.текстов, тем более - сегодня...

Но попробую иначе пояснить: "ніжний" в данном случае более "личное", т.к. касается характера ЛГероя (тумана)и характера его взаимоотношений с ЛГероиней, а вот "молочний" - это просто факт внешний в данном контексте, поэтому оно дальше от существительного.

А по поводу луны (тут - эхо!) все оч.просто: туман проглатывает не только очертания, но и звуки (значит, и отзвуки тоже (наверное? ))

И жаль, что у вас туманов нет - они по-своему хороши!!!

Как видите, Алексей, я тоже времени не жалею - для ответа на хорошие комментарии!

Терпения вам и везения-гения-гения... (моё эхо немного капризно... после "общения" с туманом)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-21 21:54:09 ]
* Молочный брат — мальчик/мужчина по отношению к человеку, с которым они были вскормлены грудью одной женщины, но не являющемуся сестрой или братом.
* Молочная сестра — девочка/женщина по отношению к человеку, с которым они были вскормлены грудью одной женщины, но не являющемуся сестрой или братом.
* * *
Вот в чем заковыка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-21 22:02:49 ]
А туманы у нас, в общем-то, есть, но в период зимних морозов - и преимущественно в городах.
В это время мы все, как корабли. Город утопает в гудках автомашин.

Спасибон.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрій Мрія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-22 21:52:18 ]
И еще раз про молочных братьев(сестер). Спасибо, что пояснили значение уже известных мне (и почти каждому!!!) слов! Совет: не измеряйте стихотворений "линейками" словарей и грамматик...

А "молочность" в данном контексте была связана не только с прямым значением, но и с цветом тумана. Т.е. вместо банального "туман как молоко" или чего-н. еще в этом духе, потыталась создать многослойный подтекст...

Простите, если не совсем прозрачно получилось - туман все-таки!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2010-11-21 16:49:10 ]
Фантастично! минуле проступає крізь сучасне тоді, коли зупиняється час, а в тумані якраз і втрачаються орієнтири.

дуже гарні образи. особистно мені (як репліка на попередній коментар) ковтання луни, відголосу – дуже вдало, свіжо. Туман саме так і поступає з усім, що в нього входить – він поглинає.

вірш справді чудовий, хоч ви, напевне, це знаєте і без мого коментаря.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрій Мрія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-21 20:23:39 ]
Дякую, Олю! Ваш коментар і оцінка вірша мені справді потрібні, бо можна знати чи відчувати щось стосовно своїх текстів, але упевненості бути не може... як і повної авторської "задоволеності"!
Тож живі відгуки і підтримка завжди важливі!