ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Вірші

 ЗАПОВІТНА МРІЯ
Прокидались думки,
Аби знову летіти у вирій:
Десь туди, де Вона,
Ніби лагідне сонечко, гріє,
Де з легкої руки
Усміхаються сни сумно-сірі,
Де не спить чарівна,
Най.., най.., най-
заповітніша мрія.
23.11.2010р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-24 12:17:55
Переглядів сторінки твору 11841
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-24 15:27:17 ]
Нет и еще раз нет.
Неопределенность начинается буквально со второй строки. "Дэсь". А потом все остальное покатилось комом. Мне кажется, что конкретики недостаточно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 15:14:01 ]
А якщо Мрія у вирії, то за нею, прокинувшись від буденщини, теж летять у вирій, щоб хоч там зустріти...А той вирій - буває нескінченним...Мені це все таке знайоме, і зрозуміле... Дякую автору!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 15:20:05 ]
Дякую, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-24 15:23:00 ]
Это Вы, уважаемая Любовь, женатому мужчине рассказываете, который от семейных будней желал бы спастись у какой-то Мечты? Будем называть вещи своими именами - у посторонней женщины.
И от кого я это слышу?
От поэта, который прославляет женщин?
А теперь - и от Вас.
Распутство это.
По себе знаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 15:24:52 ]
Ничто человеческое мне не чуждо:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 15:27:06 ]
А может, Литгерой в отъезде, о жене думает?
Не стоит Литгероя полностью отождествлять с автором.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-24 15:34:35 ]
А чего меня все отождествляют с моим ЛГ?
Да потому что он - это я.
А только лишь я начну отличаться - все написанное будет враками или просто неискренностью.
Лирические стихотворение (а Ваше, как мне кажется, принадлежит к одним из них) не м.б. выдумкой.
Я, как только ее почувствовал, сказал себе: "Стоп, Алексий. Нельзя его петь. Ты же поешь только о том, во что веришь, пусть даже подчас тупо заучивая слова старославянских текстов".

В общем, спасибон, Александр.
Посудачили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дарія Швець (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-24 15:49:46 ]
як пощастило Вашій мрії...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 15:54:49 ]
Дякую,Дашо!
Про це варто у неї запитати:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-24 16:00:31 ]
Якби в авторів все зводилося тільки до ЛР, то і "Малую землю" певно не написали. Мені вже починає здаватися, що саме поняття, чи словосполучення "ліричний герой" придумано на ПМ і його було би не слабо запатентувати власникам ресурсу. Не кожен день в нашу культуру привноситься щось оригінальне.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 16:07:37 ]
Олександре:)
Це тільки в хроніках, документальній та автобіографічній літературі Літературний герой повністю ідентифікується з реальною людиною. А в художній літературі зазвичай у літгероїв є лише пробрази, яких не завжди можна ідентифікувати з кокретними особистостями.
Чи ви не згодні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 16:08:00 ]
Справа в тому, Олександое і Алексію, що у цьому вірші ВОНА - для мене це і є та Мрія. І тому вважаю, що цей вірш і для (про) жінку, і для (про) чоловіка. Це вже залежно хто читає, і як сприймає... Я собі уявила і намріяла своє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 16:25:49 ]
Поділяю Вашу думку, Любо, в тому, що твір цікавий читачу, коли він може асоціювати себе з літгероями, відчути, що це написано про нього, або близьких йому людей.
Мрійте!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-24 16:25:19 ]
Від ваших ніжно-точних рим,
Чомусь не віє вже сумним.
Немає сліз, хоч й сміху мало.
Від віршів цих так тепло стало...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 16:33:58 ]
Вітаю, Юльцю!
Дякую за теплий віршик!
В моєму вірші справді немає сліз, бо незважаючи на далеку відстань між літгероями, їх зігрівать і роблять щасливими почуття.
Як це не дивно звучить, але, виявляється можна любити людину і бути від тієї любові щасливим, навіть, коли ви не разом. Ти просто любиш, бажаєш добра і щастя, піклушся, переживаєш, радієш і плачеш за неї. Ти просто даруєш їй тепло свого серця, не очікуючи нічого взамін.
Це таке прекрасне почуття!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-11-24 18:08:37 ]
Гарний вірш, Сашо, про гарне і світле.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-25 10:45:41 ]
Дякую, Адель!
Світла тобі і душевного тепла:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ластівка Осіння (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-15 18:03:19 ]
В неї стан, мов тополя
і примхливі вуста
моя доля-недоля,
мрій прийдешня весна
в неї очі, мов море,
я в них весь потонув...
мов свічки гаснуть зорі,
а я знов не заснув...

смутку мій, моя зоре!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ластівка Осіння (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-15 18:05:34 ]
Гарний вірш. Мені сподобався. Дякую Вам.