Старенькі фотографії з горища:
тепло від спомину, і радість, і сльоза...
Великий рід (не рід, а родовище!)
багато що зумів би розказать.
Батьки, діди і прадіди незнані -
до їх цілющого припасти джерела...
Вони по той бік, і давно не з нами,
лиш думка в хащі тіней забрела.
Зі свічечок - велика спільна ватра.
Туман років лягає у траву.
І хтозна, може я в незнане "завтра"
туманом тим до предків попливу?
Там запитають, як жила, що вміла,
чи не зобидила в житті кого, бува?
У вічі їм дивитимуся сміло,
і не впаде на груди голова.
Не осоромлмю древа свого віча,
міцне коріння буря не здвигне.
Аби лиш не впустити в душу відчай,
коли життя ламатиме мене