Мені складно уявити, навіть якщо і мобілізувати мою уяву на виконання цієї надважкої задачі, якої поезії мені ще треба від Поезії, якщо є така як Ваша. Хоча існує і інша – наприклад, така, яку я можу позитивно сприймати, але не уявляти себе в ній. Інакше кажучи, я багато чого бачу у телевізорі вечорами осіннє-зимового сезону – якісь країни, з чиїмись людьми та спорудами etc, у яких мені було б не дуже затишно, бо вони для мене були б наче б музеєм – з майстерно виготовленими опудалами, які, можливо, вміють літати, і це вони роблять, жахаючи своїми очиськами у супроводі пташиного реготу таких екскурсанті як я. Інші могли б милуватись. Бо воно має своє місце. Воно не з Місяця чи Марса. Або поезії нагадували б старанно побудовані будинки, не схожі на жоден з українських – хіба що десь на теренах заходу і далі за кордон, і я в них не зміг би заснути, бо мені ввижались би які-небудь герої, імена яких давно як вважаються загальними – наприклад, графи, яким не спиться у потойбічному світі. І воно все по-своєму гарне, талановите, цікаве, але якесь чуже.
Про Ваш вірш нічого не написав. Та пишу ж.
Важкувато читається перша половина рядка першого рядка.
Її зовсім легко зробити більш легкою для декламації, наприклад, на авторському вечері, де все одно йому аплодуватимуть, якщо навіть цю першу половинку рядка трішки не виправити.
У четвертому рядку, як на мене, перший прикметник є зайвим. По-перше, «лиха година» має шанси вважатись штампом, по-друге, їх два. Втрата одного некритична.
А тепер мені залишається подякувати за вірш. Про нього я написав спочатку і в кінці мого допису, а все, що всередині, більше нагадує лірику. А все разом - спробу рецензувати.
Та є в нас і коментатори, і рецензенти. То буду учнем.
З учнівською та читацькою повагою,
Г.С.

Важко щось додати після такого грунтовного коментару. Вірш чудовий.